Пошта нині електронна, приходить майже миттєво. Ці три листи прилетіли до мене разом, наступного дня після публікації на сайті радіо Эхо Москвы моєї Особливої думки про суд над Юлією Тимошенко, - пише Віктор Шендерович у російському виданні Ежедневный журнал.
Ось вони, ці листи, з незначними скороченнями.
1.
"...
Хочу поставити кілька запитань і ще більше дізнатися Вашу реакцію:
1. Захищаючи
Тимошенко, ви дійсно вважаєте її демократом?
2. Ви
дійсно вважаєте, що підписуючи газові контракти Тимошенко не скоювала злочину,
наслідком якого було зникнення держави України?
3. Ви
вважаєте, що звання "опозиція" є індульгенцією за скоєні злочини?
4. Ви
вважаєте, що політична доцільність вища, ніж поняття
"справедливість"? (...)
З повагою, Андрій
Михайлович, Дніпропетровськ "
2.
"З
подивом дізнався від вас, що в Україні, виявляється, у колишні часи, тобто до
суду над Ю.Т., існувала т.зв. демократія. Якщо я вас правильно зрозумів,
українська демократія, у вашому розумінні, це коли
військовим злочинцям присвоюються звання національних Героїв, коли корупція в
країні одна з найвищих у світі (...), коли глава уряду однією рукою
"підвищує пенсії" аж на $ 0.74, (так, на 74 центи!) а іншою хвацько
збирає сотні тисяч доларів власного
прибутку від продажів антигрипозного препарату Таміфлю, що надійшов в Україну,
як гуманітарна, безкоштовна допомога, коли в країні геть відсутня страхова
медицина і будь-яка мед. допомога здійснюється тільки за гроші, (...) коли до
влади "приходить" "законно обраний" політичний пройдисвіт, а
урядом керує людина з психологією базарної крадійки. От все це ви називаєте
демократією? Якщо так, то від щирого серця дозвольте подякувати вам за дуже
цінні відомості!
Василь
Гнатович "
3.
"Люди
не виходять на захист Тимошенко не тому, що вони, як ви сказали, деградують, а
тому, що який сенс виступати проти одного диктатора, щоб витягнути з в'язниці
іншого, який ще гірший за першого. Нехай ці два павуки в одній банці б'ються, зжираючи
один іншого ...
Потім настане черга України ...
Люди вийдуть за те,
що їм буде обіцяти перспективу. І 2004
вийшли не за Ющенка, а за себе, за свою свободу вибору ... А
зараз за що? Украла Тимошенко у Росії 400 млн. Нехай відповідає. Чи за її вкрадені мільйони
боротися? Чи
може ще за те, що б далі в нас крала?
Україна не Росія. І
Ющенку треба дякувати за те, що дав можливість відчути свободу ...
Ігор ".
Ось такі листи.
Слід
зауважити, що при загальному знаменнику - гострої і цілком вмотивованої
неприязні до Юлії Тимошенко - три моїх кореспонденти досить сильно розходяться
не тільки в інтонації, але і в оцінці новітньої історії України.
Тим
цікавіше і важливіше порозумітися - щоб спробувати знайти спільний знаменник
побільше. Знаменник,
що виходить за межі України - і прямо стосується Росії (як, втім, і будь-якої
країни зі слабкими правилами політичної гри).
Чи крала Тимошенко - безумовно, видніше громадянам України
Отже, чи
крала Тимошенко? Я
б відповів, що це має вирішити суд, якби не бачив, як суд це вирішував. Тому
відповім не юридично: чи крала Тимошенко - безумовно, видніше громадянам
України. Для
чистоти логічного міркування (і не сильно грішачи проти особистого враження)
пропоную відповідь: припустимо, крала.
Це, однак, не скасовує низку
важливих запитань.
Перше
надійшло від Андрія Михайловича: чи вважаю я Юлію Тимошенко демократом? Так, вважаю. Бо
демократ - це не медаль і не прихильність будь-якої ідеології, а в першу чергу
- інструментарій.
Соціальна
демагогія, націоналістичні мотиви і навіть корупція - цього добра в різних
пропорціях повно при будь-якій демократії ... Але - без виламування важелів!
Важелів
Тимошенко не виламувала. Вона
прийшла до влади з волі народу - і з волі народу від влади пішла. При
"помаранчевих" в Україні не вбивали опозиційних журналістів, як при
Кучмі, і не давили їх адміністративним пресом, як за Януковича. З
політиками, що програли на виборах, не зводили старих рахунків у залі суду ...
Так, Україна була демократичною державою!
Соціальна демагогія, націоналістичні мотиви і навіть корупція - цього добра в різних пропорціях повно при будь-якій демократії ...
А
що пейзаж при українській демократії відкрився не бельгійський, що політичні
полюси утворилися з тих же автократів і націоналістів, з особами братків і
комсомольських працівників - ну, так це саме демократія і є: влада народу! Ось
який, перепрошую, зібрався на території України, зшитий із шматків двох імперій,
що розпалися, та з "совковим" століттям / півстоліттям за плечима.
З
цієї історичної точки еволюційним (тобто демократичним) шляхом можна вибратися
в майбутнє. І,
дивись, років через скільки-то з'явився б в українців вибір не між "братком"
і комсомольським працівником, а якийсь інший - умовно кажучи, польський ...
Тільки до цього треба було дожити, не виламуючи важелів з коробки передач. Зі
зміною влади, зі щоденним громадським контролем над нею, з незалежним судом ...
Так
ось про суд - і згадану одним з моїх кореспондентів "справедливість".
Коли
закон єдиний для всіх, він вбирає в себе поняття "справедливість" і
стає точкою опори для суспільного розвитку - вибіркове застосування закону є
формою корпоративних і політичних розбірок (і самого мерзенного свавілля).
При"помаранчевих" в Україні не вбивали опозиційних журналістів, як при Кучмі, і не давили їх адміністративним пресом, як за Януковича
Мого
невеликого знання про новітню біографії пана Януковича достатньо, щоб помітити:
українська Феміда сліпне дуже вибірково. А
значить, вирок Юлії Тимошенко несправедливий - незалежно від її конкретної
провини за епізодами, які розглядалися в Печерському суді. Цей вирок послужить
тільки дестабілізації України.
У кожної хвороби є своя
симптоматика. Наявність
політв'язнів - більш ніж ясна симптоматика авторитаризму. І
ця гангренозне пляма могла б, здається, стривожити українське суспільство,
незалежно, повторюю, від симпатій і антипатій до Юлії Тимошенко. Це
і є відповідь на запитання "за що виходити на вулицю сьогодні?" За
збереження демократичного ладу; нехай недосконалого, але з можливістю еволюції
... Тому що при авторитаризмі ніякої еволюції не буває; тільки гниття.
Ми з Вами
розходимося в оцінці події, Ігорю. Це не один павук зжер
іншого павука в банці. Це павук
зжер - банку. І
озирається, куди б йому піти далі.
І,дивись, років через скільки-то з'явився б в українців вибір не між
"братком"і комсомольським працівником, а якийсь інший - умовно кажучи, польський ...
Він піде до Вас,
Ігорю, а також до Василя Гнатовича. Андрію
Михайловичу, хоч він і з Дніпропетровська, теж мало не здасться.
Втім,
Ви самі - здається, випадково - описали це досить точно:
"Нехай
ці два павуки в одній банці б'ються, зжираючи один одного ...
Потім
настане черга України... "
Саме так.
Правила
гри важливіші за персоналій. Правила
демократичної гри Янукович порушив дуже серйозно. Жага
помсти затьмарила мізки - навіть ті, які були даровані природою. Янукович
відрізав для себе можливість піти в опозицію, і він не піде у неї добровільно, згадаєте
моє слово. І
якщо найближчим часом Україна не знайде банку за його новими розмірами, нехай
потім нарікає на себе.
На
жаль, Росія вже пройшла неабиякий відрізок по цьому шляху, і їй пізно пити
боржомі. Наш
невеликий у минулому павучок, обколотий ботоксом, вже зжер усе, що заважало
йому розправити кінцівки за розмірами країни, і нещодавно розташувався тут на
нові дванадцять років, з усіма своїми палацами, ментами і мигалками ...
Якщо таке
майбутнє до вподоби Україні, її можна привітати. Володимир
Володимирович, Олександр Григорович і група середніх азіатів з
північнокорейським рейтингом вітають новенького. Ласкаво просимо в клуб!
Якщо
Україні хочеться чогось іншого, їй саме час прокидатися знову.
З щирою
повагою,
Ваш Віктор
Шендерович
***
У
рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без
купюр і змін. Редакція
не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.