Фото: АР
Брюссель втратив останні ілюзії
Чи можна в умовах диктатури, яка не дуже переконливо виряджається в шати демократії, проводити чемпіонат Європи з футболу? Так, можна. Грати у футбол на Україні настільки ж морально чи аморально, як і проводити в Китаї Олімпійські ігри, - пише Герд Аппенцеллер у німецькому виданні Der Tagesspiegel.
Виступати в Пекіні для того, щоб не дратувати світову державу з великим економічним впливом, але бойкотувати чемпіонат у Києві, оскільки ця країна в економічному відношенні не має практично ніякого значення, означало б, що на мораль у політиці слід зважати тільки в тому випадку, коли це не завдає болю. Крім того, право проведення європейської першості було надано члену Євросоюзу Польщі та її сусідові Україні в той час, коли існували досить позитивні очікування щодо правового розвитку цієї колишньої радянської республіки.
У результаті ми є свідками змін, що мають вирішальне значення. Чи зможе Україна колись стати за європейськими мірками демократичною та правовою державою? Після вироку, винесеного Юлії Тимошенко, це виглядає сумнівним. Тому призупинення дії запрошення, направленого українському президенту Віктору Януковичу, було правильним. 27 членів Європейського Союзу отримують таким чином час для роздумів про те, що вони в принципі хочуть пообіцяти країнам, розташованим на їх східних кордонах і на західному кордоні Росії.
Якщо в Києві чи в Мінську при владі перебувають уряди, що визнають західні цінності, політична ситуація майже сама собою розряджається також у країнах Східної та Центральної Європи
Польща, Словаччина, Угорщина і Румунія межують з України або з Білорусією. Уряди у Варшаві, Братиславі, Будапешті та Бухаресті досить позитивно ставляться до тісніших контактів своїх східних сусідів з Євросоюзом. Якщо в Києві чи в Мінську при владі перебувають уряди, які визнають західні цінності, політична ситуація майже сама собою розряджається також у країнах Східної та Центральної Європи. У той час як Росія, навпаки, намагається домогтися зворотного результату і підтримує інші цілі. Володимир Путін хоче підпорядкувати своєму впливові політичні сили в Білорусі і Україні, і має намір зробити це за допомогою комбінації з економічних поступок, як це зараз відбувається в питанні про створення зони вільної торгівлі, або погрози застосування санкцій і підвищення ціни на поставлені енергоносії.
До останнього часу Європейський Союз вважав для себе необхідним реагувати на існуючий виклик і заохочувати за активної підтримки Польщі демократичні рухи в цих двох країнах. Якщо у випадку з Білоруссю Євросоюз сьогодні вже розпрощався з усіма надіями, то відносно України до останнього моменту існувала віра в те, що розташована між Росією і Заходом і внутрішньо глибоко розколота країна хоче залишити для себе відкритим європейський вибір.
Нам слід поки залишити в спокої ці держави. У нас зараз і без того повно проблем.
Після винесення необгрунтованого вироку в справі Тимошенко Брюссель втратив останні ілюзії. Тепер має бути також відкладено підписання майже готової угоди про асоційоване членство, яке принесло б Україні значні економічні переваги. Якщо взяти до уваги успішну політику "зміни через зближення", що проводилася в 1970-х і в 1980-х роках, то це можна вважати стратегічною помилкою. Однак цей аргумент не здається дуже переконливим. Держави Східної та Центральної Європи, що перебували раніше в зоні комуністичного впливу, були натхнені неприборканим прагненням до свободи, яке підштовхувало громадян і політиків у бік Європейського Союзу. Але цього не спостерігається ні в офіційному Києві, ні в Мінську. Обидві країни хочуть отримати економічні переваги від вступу до Євросоюзу, не розділяючи його цінностей. Нам слід поки залишити в спокої ці держави. У нас зараз і без того повно проблем.
Оригінал публікації: Das bisschen Diktatur
***
У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.