МК: Помаранчева революція-2

Олігархи готові "поховати" Януковича і остаточно "відвести" Україну від Росії, - пише Олег Бондаренко в російській газеті Московский комсомолец.

У вівторок противники Віктора Януковича тихо відсвяткували сьому річницю початку "помаранчевої революції", яка, здається, канула в історичне небуття. Однак не все так просто. У середу, 23 листопада, Україну з неофіційним візитом повинні відвідати міністри закордонних справ Польщі та Швеції Радослав Сікорський і Карл Більдт. Євродипломати прибудуть до Донецька на матч Ліги чемпіонів Шахтар - Порту на особисте запрошення власника Шахтаря, рівнонаближеного до Президента Януковича олігарха Ріната Ахметова. Цей вояж глав МЗС країн-ініціаторів програми Східне партнерство, судячи з усього, пов'язаний із зусиллями української влади, спрямованими на укладення в грудні Угоди про асоціацію з ЄС. Однак, як би смачно Ахметов не пригощав гостей, після "справи Тимошенко" євроінтеграція України під великим питанням. І це на руку Росії.

Народ озлоблений на владу за сумнівні реформи у сфері податкового законодавства,
які обмежили права малого бізнесу; за збільшення пенсійного віку; за перманентну загрозу урізання соціальних виплат різним групам громадян

Нинішнє економічне становище в Україні не найкраще. Народ озлоблений на владу за сумнівні реформи у сфері податкового законодавства, які обмежили права малого бізнесу; за збільшення пенсійного віку; за перманентну загрозу урізання соціальних виплат різним групам громадян і т.д.

Водночас, українська влада явно буксує на шляху до Європи. Після арешту Тимошенко двері Євросоюзу почали зачинятися в першу чергу у вирішенні політичних питань, таких важливих для команди Януковича. 19 грудня має відбутися саміт Україна-ЄС, на якому українські урядові чиновники всупереч усьому обіцяють якщо не підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом, то вже точно погодження основних параметрів зони вільної торгівлі України з ЄС. Останнє тягне для України щорічні збитки в розмірі $ 6-7 млрд на першому етапі, зате духмяно пахне свіжістю альпійських лугів і віддає ніжним смаком недонецького фуа-гра.

У разі прийняття українською владою договору про зону вільної торгівлі з ЄС Росія, яка не перший день пропонує Україні Митний, а тепер вже і Євразійський союз, може посилити політику щодо норовливого сусіда. Про перегляд газових угод, настільки необхідний українській економіці, в цьому випадку варто забути. Кремль може піти і на застосування нетарифного регулювання стосовно українських виробників, яке торкнеться посилення санітарно-ветеринарного контролю сільгосппродукції, антидемпінгових розслідувань діяльності металургійних компаній, підвищення експортних мит на російську нафту для України, претензій щодо недобору газу, дострокового погашення кредитів ВЕБу і ВТБ ($ 3 -4 млрд.) і т.д.

У разі прийняття українською владою договору про зону вільної торгівлі з ЄС Росія, яка не перший день пропонує Україні Митний, а тепер вже і Євразійський союз, може посилити політику щодо норовливого сусіда

Ви запитаєте, навіщо тоді Україні ця єврозона вільної торгівлі з мінусом для себе? Ви не розумієте тонкощів української політики, згідно з якими важливо не те, що всередині, а те, що зовні. Адже після цього Віктор Янукович зможе повісити собі на груди орден За євроінтеграцію I ступеня і буде безустанно дзвеніти ним до наступних виборів. Може, оберуть. Між іншим, такого не було навіть у Ющенка.

У результаті серії невдалих реформ і на тлі видимих ​​проблем з Європою і Росією невдоволення Януковичем в народі стрімко зростає. Протест виходить на вулиці великих міст у вигляді афганців і чорнобильців, котрих позбавляють пільг. Розуміючи це, найближчим часом адміністрація Януковича спробує каналізувати їх у напрямі олігархів.

Нещодавно український лідер несподівано поміняв керівництво МВС - замість перевіреного Анатолія Могильова, скерованого розбиратися в Крим з татарами і росіянами, головним міліціонером країни призначено начальника державної податкової адміністрації Віталія Захарченка. У свою чергу, на місце головного податківця прийшов його друг і заступник 31-річний фахівець Олександр Клименко. Призначення було зроблено, прямо сказати, по-путінськи: без попереднього обговорення і навіть натяку на те в ЗМІ, як і у випадку з попередньою заміною голови Національного банку Володимира Стельмаха на 35-річного Сергія Арбузова. Ця трійця - Арбузов, Клименко і Захарченко - крім загального місця народження (природно, Донецька область) мають ще одну об'єднувальну відмінність: вони близькі друзі старшого сина президента Олександра Януковича.

Віктор Янукович зможе повісити собі на груди орден За євроінтеграцію I ступеня і буде безустанно дзвеніти ним до наступних виборів

Віктор Федорович, не маючи за своєю спиною настільки могутньою кузні кадрів, як КДБ-ФСБ, і будучи сильно обмеженим у кадровому потенціалі, змушений черпати близьких людей вже з оточення сина. І в спробах побудови великої владної сім'ї все більша кількість друзів і партнерів Олександра Вікторовича найближчим часом можуть зайняти високі посади. Причина проста - президент намагається очистити своє оточення від ставлеників олігархів і поставити на якнайбільшу кількість посад відданих людей.

У Януковича виходить незграбно, але результативно. Черговим "путінським" ходом стала спроба очиститися від нав'язливого впливу "групи Фірташа" - неформального об'єднання, до якого зараховують главу адміністрації президента Сергія Льовочкіна, начальника Служби безпеки України Валерія Хорошковського, міністра енергетики Юрія Бойка і міністра закордонних справ Костянтина Грищенка. Саме цій неформальній групі приписують лобіювання Хорошковського як наступника нинішнього президента.

На початку листопада на розширеному засіданні українського уряду очікувалося призначення голови СБУ Хорошковського на посаду міністра фінансів з видачею йому віце-прем'єрського портфеля. Протести чорнобильців і афганців біля Верховної ради, що збіглися за часом з руйнуванням парканів деякими конспірологами, навіть розцінювалися як приклад народного обурення, інспірований з метою наочної демонстрації незамінності "групи Фірташа" для першої особи в питанні приборкання буйств незадоволених. Але план "змовників" провалився - Хорошковський так і не став віце-прем'єром.

Далеко не всі в Партії регіонів вірять у другий термін Януковича. Зате всі думають про те, хто прийде йому на зміну у 2015-му

Чого чекати далі? У світлі вищевикладеного далеко не всі в Партії регіонів вірять у другий термін Януковича. Зате всі думають про те, хто прийде йому на зміну у 2015-му.

Печерський суд Києва звільнив місце лідера опозиції. Таким після арешту Тимошенко найприродніше виглядає лідер Фронту змін Арсеній Яценюк. Він зручний партії влади, симпатичний Заходу. Чому б не висунути його в президенти замість "самодура Федоровича"? Така логіка серйозних груп впливу всередині української влади, які бажають зберегтися самим і зберегти свій бізнес після найближчих виборів. До цього починають схилятися і деякі українські олігархи, яких Янукович посилено видавлює на узбіччя прийняття рішень. Їх вибір простий: Яценюк не почне переділ власності, збереже баланс інтересів, налагодить відносини з Заходом.

Цілком можливо, так і станеться. Але є одна людина, яка буде проти цього заперечувати, - це сам Віктор Янукович. Прийшовши панувати всерйоз і надовго, він навряд чи захоче віддати владу після першого терміну. І ніякі низькі рейтинги популярності на нього не подіють. Саме тому зараз в надрах української адміністрації активно розробляється план дискредитації перспективного лідера опозиції. Згідно з ним Партія регіонів у наступному парламенті має об'єднатися з Фронтом змін Яценюка, склавши нову парламентську більшість, щоб вимазати його "одним миром" разом із собою, запропонувавши йому знайому посаду голови Верховної ради.

Яценюк не почне переділ власності, збереже баланс інтересів, налагодить відносини з Заходом

Є і ще один план. Згідно з яким головним противником Януковича на наступних виборах має стати лідер ультранаціоналістів із Західної України Олег Тягнибок. Такий собі український Жак Ширак проти онука Жан-Марі Ле Пена. Зрозуміло, що в цій парадигмі чесну і беззастережну перемогу бере єдино можливий Янукович. Не відкидається, що саме для цього зараз активно розкручують по всіх каналах фігуру Тягнибока і його партії "Свобода", що може взяти до 10 відсотків на майбутніх виборах до Верховної ради, які відбудуться через рік.

Але, як відомо, Україна - не Росія. І Янукович - далеко не Путін. Тому в успіх задуму його оточення ледь віриться. А налякані Януковичем олігархи, тим часом, не будуть чекати і покірно віддалятися, а почнуть просувати і врешті-решт висунутого Арсенія Яценюка в президенти країни, підігріваючи нову "помаранчеву революцію" на наступних виборах.

У цьому багатосерійному політичному серіалі для Росії головне - зберегти Україну у своїй орбіті впливу, повторивши вигідні пропозиції щодо участі в Євразійському економічному союзі, що стали за цей кризовий час для України ще смачнішими. Якщо цього не трапиться зараз, то може не статися вже ніколи.

***

У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.