Під вікнами із ґратами переминається з ноги на ногу групка замерзлих журналістів. Тут холодно, як у Києві. Вони чекають тут уже четверту годину, лише жменька з тих тисяч репортерів з усього світу, які позаминулого року в шикарному, блискучому готелі Hyatt чекали, коли Юлія Тимошенко оголосить, що хоч за неї і голосували 11 мільйонів людей, для поста першої леді держави цього недостатньо, - пише Магдалена Содомкова у чеському виданні Reflex.
Сутеніє, і кілька фотографів ідуть звідси.
Здається, що цього разу Юлія з-за ґрат рукою не помахає. На пластиковий стілець
перед наметом протестувальників, прикрашеним прапорами, сідає жінка у довгому
пальто з хутром. Це одна з 11 мільйонів Юліних виборців прийшла підтримати
ув’язнену?
"Куди там! Я знаю Юлію з минулих часів, я
знаю про її кримінальне минуле. Я чекаю тут тільки заради цього почуття.
Неймовірне задоволення! Я прийшла сфотографувати її юриста та її доньку
Євгенію, які сьогодні прийшли до неї", - говорить жінка, яка назвалася
Оксаною Коваленко. Я намагаюся домогтися від неї, звідки вона знає Юлію,
напевно, ще з часів дикого бізнесу, коли майбутній прем'єр отримала прізвисько
"газова принцеса"? Напевно, що ця жінка щось знає про те, чому Юлію
звинувачують у співучасті у вбивстві? Коваленко намагається виглядати
всезнаючою, але не бажає що-небудь розповідати. Непереконливо.
Раптом запалюються ліхтарі, із воріт в'язниці
виходить Сергій Власенко, депутат і юрист Юлії Тимошенко: "Стан здоров'я
Юлії Володимирівни значно погіршився. У камері холодно, 14 градусів. Коли я
чекав, поки її до мене пустять, я сам зовсім промерз". Цим словам можна
повірити. Руки всіх, хто тримає перед його обличчям гроно мікрофонів, трясуться
від холоду. "Юлія Володимирівна навіть не може ходити. Діагнозу я не знаю,
але якщо суд захоче допитувати її у такому стані, це знущання. Ні, ні, її дочка
цього разу на зустріч не приїхала", - скаже він поспішно, потім зі світла
прожекторів піде у пітьму і зникне в машині. Водій, який чекав у СІЗО, рушить.
Фонд братів Кличків, бульвар Лесі Українки
Це одна із двох скляних будівель в одному із
престижних районів Києва. Тут розташований один із офісів Ріната Ахметова,
олігарха з Донбасу, який у морозну ніч, коли Віктор Янукович став президентом,
був поруч із ним. Про Ахметова у Києві пошепки кажуть, що він позашлюбний син
Леоніда Кучми, екс-президента України, за якого країна пройшла через особливо
дикий період. Тут є офіс і Віктора Пінчука, олігарха і чоловіка дочки Кучми. На
одному з перших поверхів розташований фонд всесвітньо відомих українських
боксерів - братів Кличків. Тут планується провести торги і продати їхні пояси,
нагороди ... на виручені кошти Віталій та Володимир Клички модернізують,
наприклад, спортзали для дітей.
Про Ахметова у Києві пошепки кажуть, що він позашлюбний син Леоніда Кучми, екс-президента України, за якого країна пройшла через особливо дикий період
Спочатку у цій будівлі ми повинні були
зустрітися з Віталієм, старшим із братів. Нещодавно світові та всі чеські ЗМІ
заповнила новина: "Віталій Кличко заявив, що балотуватиметься у президенти
України. Після зустрічі з олігархом Віктором Пінчуком він сказав, що висуватиме
свою кандидатуру на пост мера Києва, а не відразу на пост глави держави".
Журналістська качка
Однак замість Кличка за столом сидить інший
Віталій. Ковальчук. Заступник голови партії Кличка Удар. І він досить говіркий.
"Віталій Кличко затримався у Берліні. Звісно, завтра він Вам усе скаже
сам, але ... це була журналістська качка. Це неправда, він ніколи офіційно не
заявляв, що висуватиме свою кандидатуру на виборах президента. Навпаки, він
знову буде висуватися на посаду мера Києва", - весело розповідає чоловік, у
рисах обличчя якого я впізнаю Носала, художника журналу Reflex.
Поки він говорить, у мене в голові проносяться
думки: "І ви змусили нас їхати до Києва, коли Кличко у Берліні, а потім
Носал нам тут ще повідомляє, що це була новина вірменського радіо?"
Я сама не своя, хто б дивувався. У Daily
Telegraph вийшов репортаж про боксера, який хоче стати
"важковаговиком" і в політиці. Без слова "президент"
акуратно обійшлися. А на шляху до Києва вже й репортери з польського журналу
Wprost.
Кличко точно буде балотуватися на пост мера Києва, наша партія буде брати участь у парламентських виборах наступного року.А потім ми подивимося, чи буде у нас
підтримка, щоб висувати від нашої партії кандидата у президенти
Іноді таке трапляється. Коли кілька років тому
польський "жовтий" журнал сильно прикрасив історію про пацієнта Яна
Грзебського, який після 19 років коми прокинувся і зрозумів, що він живе за
іншого режиму (історія, як із фільму Good bye, Lenin), у невелику польську
лікарню приїхали знімальні групи навіть із Японії.
Але зачекайте, прес-секретар боксера Олена
Доценко знала, що ми хочемо запитати, як Кличко збирається відправити у нокаут
Януковича і якими він бачить свої шанси у президентських виборах. Й інформацію
вона не спростувала.
І Віталій Ковальчук теж повністю не спростовує
ці відомості: "Кличко точно буде балотуватися на пост мера Києва, наша
партія буде брати участь у парламентських виборах наступного року. А потім ми
подивимося, чи буде у нас підтримка, щоб висувати від нашої партії кандидата у
президенти . Це коректна інформація. Президентські вибори будуть лише у 2015
році ".
Лідер опозиції
А потім він ще сміється над тим, що за Кличка
де-факто платить старий знайомий із верхнього поверху будівлі, олігарх Пінчук.
Партія Удар, нібито, єдина в Україні, за яку не стоїть незрозуміле сплетіння
олігархів. І Віталій єдиний політик, якому вірять, він представляє новий стиль
у політиці, у нього не лише є шанси стати мером, він, звісно, ще міг би
витримати в національному рингу. Він зміг би об'єднати Україну, і вже сьогодні
його погляди цікавлять європейських депутатів, вони самі його у наступному
місяці покликали до Брюсселя! "І в США вже говорять про переслідування 12
членів колишнього уряду і сьогоднішньої опозиції в Україні, про нечесний суд
над Тимошенко!" - додає Олена Доценко.
І про що ми тут, у скляній вежі на бульварі
Лесі Українки, розмовляємо? Про амбіції доктора Залізний кулак стати главою
України? "Цей запит іде від суспільства", - повертає мене на землю
Ковальчук.
Він зміг би об'єднати Україну, і вже сьогодні його погляди цікавлять
європейських депутатів, вони самі його наступного місяця покликали до Брюсселя
Брати Клички у світі відомі не лише своїми
гладіаторськими успіхами у боксі. Лише Віталій із 38 боїв виграв 36, у яких він
35 раз відправив противника в нокаут. З тим самим напором, із яким їм вдалося
зібрати всі важливі трофеї світових поєдинків із боксу, брати з України ламають
рекорди і в опитуваннях про спортсменів-джентльменів, спортсменів із добрим
серцем, до того ж вони вільно говорять німецькою, англійською та російською, у
них є вчена ступінь у спортивних науках. І разом на ринг вони не виходять із
принципу, тому що цього не хоче їхня мама. Але чи той факт, що боксери Клички -
хлопці з характером, - достатня кваліфікація для вступу в темні кулуари
української політики?
Ми з фотографом Стандою Крупаржем виходимо на
морозні вулиці Києва, і в голові проносяться думки: Кличка ми не зустріли, його
кандидатура щонайменше спірна, а тут ще цей Носал. На сходах, що ведуть у
метро, в нас майже врізається чоловік у чорному пальто. "Бачиш?" - говорить
фотограф. "Ну так, це Коржан", - відповідаю я, двійник ще одного
нашого графіка.
Нам залишається лише чекати, коли тут
пробіжить кіт Бегемот, і коли під трамвай покотиться голова Аннушки. Таке може
статися лише в романах Булгакова. Або в Києві.
Печерський суд, Хрещатик
Перед будівлею суду на головній вулиці Києва,
де проходить процес над Юлією, розбиті намети. І хто ж тут у такий мороз ночує?
Навряд чи два десятки бабусь і дідусів, які виглядають так, ніби в кишенях у
них зовсім порожньо. Тут роздають чай, каву, пироги.
"Чехи підтримують український
народ", - написав на одному із плакатів Олександр Гайдар, який прекрасною
чеською назвався нам інженером, який проживає то в Оломоуці, то в
Дніпропетровську.
"Наш намет обладнаний, ми приїхали з
батьківщини Тимошенко, і тому у нас є додатковий поролон. А коли зовсім погано,
у нашому розпорядженні є квартира. Я не з'ясовував, чия вона, але я спокійно
можу припустити, що вона належить Євгенії Карр, дочці Юлії Тимошенко. Їй у центрі
Києва багато чого належить", - говорить Олександр і починає розповідати
про українську політику, яка "не прозоро ясна", на яку впливають "тіньові
ринки". Він розповідає про те, як люди "повертають знаки"
залежно від того, хто при владі. І що "тут кожен тягне ковдру на
себе". Це порівняння, якщо подивитися на покривала у виморожена наметах,
здається логічним.
Що поганого?
Олександр упевнений, що "Юлія з косою
брала участь у відмиванні грошей", але він все одно тут мужньо мерзне.
Чому? "Коли я їхав із Дніпропетровська на роботу в Оломоуц, у своїй
квартирі я поставив пломби на воду і газ. Коли через три роки я повернувся, на мене
тут чекав рахунок, ніби гаряча вода там весь цей час бігла. Це сума більше тисячі
доларів, а звичайна пенсія у перерахунку на крони - 1,6 тисячі крон ... Технік
прийшов до мене перевірити пломби, вони були в порядку, але я все одно повинен
заплатити. У нормальній країні розібралися б із таким непорозумінням. Але в
Україні я ні до кого не докричуся . У мене була будка для інструментів, все
розікрали, і навіть саму будку розібрали. У мене був човен. На воду я його
спускав по колії. Вкрали човен. Разом із коліями", - один із тисяч
українських гастарбайтерів Олександр Гайдар розповідає, чому він мерзне на
Хрещатику. Не стільки за Юлію, скільки за кращу Україну. За кращу главу
держави. Хто б нею не був.
Не стільки за Юлію, скільки за кращу Україну. За кращу главу держави. Хто б нею не був.
Повз нас проходять дівчата. Дивно. Вони зійшли
з п'єдесталів високих каблуків, і в низьких черевиках вони раптом стали
виглядати набагато більш по-європейськи, ніж раніше. І поки ми з паном Олександром
говоримо про те, куди прямує його країна, мій погляд падає на намет із
магнітами на холодильник. Вони зроблені з засохлих шматків справжнього хліба. А
прикрашає магніти штучна яєчня та ікра.
Оригінал публікації: Julija Tymošenková je za mřížemi. Nahradí ji v čele opozice boxer Vitalij Kličko?
***
Переклад ІноЗМІ
У рубриці Огляд преси статті із закордонних
ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе
відповідальності за зміст даних матеріалів.