ЕЖ: Що і треба було довести

Янукович спробував перенести імітацію парадигми поведінки московських товаришів зі сфери внутрішньої у сферу зовнішньої політики, з якоїсь причини припустивши, що на нього поширюється та безвольна позиція, яку керівництво ЄС раз за разом займає на зустрічах з російськими лідерами, - пише Аркадій Мошес в російському Ежедневном Журнале.

"Європейський парламент для мене нічого не означає ...".

Чи можна уявити собі цю або схожу фразу в устах президента України Віктора Януковича? Навряд чи, навіть непублічно. Власне, цим і пояснюється фундаментальна відмінність у відносинах ЄС з двома його "стратегічними партнерами" на Сході Європи - Росією та Україною, продемонстрована самітами в Брюсселі та Києві відповідно.

Янукович спробував перенести імітацію парадигми поведінки московських товаришів зі сфери внутрішньої у сферу зовнішньої політики, з якоїсь причини припустивши, що на нього поширюється та безвольна позиція, яку керівництво ЄС раз за разом займає на зустрічах з російськими лідерами. Але сподівання виявилися помилковими. Панове ван Ромпей і Баррозу чітко дали зрозуміти, що Україна - не Росія, не загубивши можливості проявити "принциповість", цілком похвальну, якби вона не була такою вибірковою.

Ні угоду про асоціацію, ані навіть договір про зону вільної торгівлі, у підготовку яких українська дипломатія за останній рік вклала чимало зусиль, підписано не було. Мають рацію ті експерти, включаючи автора цих рядків, які стверджували, що аргументи про "геополітичну важливість України" і "ризик" підштовхнути її в бік Росії не зроблять вирішального впливу на остаточне рішення Брюсселя. Якщо підштовхнуть, то не до тонкого балансування, а до повної здачі, але на це Київ поки не готовий. Був би готовий, давно б здався, незважаючи ні на які єесівські пряники.

Мають рацію ті експерти, включаючи автора цих рядків, які стверджували, що аргументи про "геополітичну важливість України" і "ризик"підштовхнути її в бік
Росії не зроблять вирішального впливу на остаточне рішення Брюсселя

Так чи інакше, поки підписаних документів немає, і все інше, включаючи заяви про те, що переговори начебто успішно завершені, суть лірика, яку немає сенсу аналізувати.

Янукович і його радники самі загнали себе в кут. У серпні і навіть у жовтні все зводилося до особи і справи Тимошенко. Якби її випустили з ув'язнення, піар-ефект сьогодні був би вже погашено, і в Януковича залишалося б поле для гри. Але за минулі місяці навіть найбільш поінформованим європейським бюрократам роз'яснили, що справа Тимошенко - проблема не саме по собі, а небезпечний симптом послідовного курсу на відхід від демократичних і правових стандартів, досягнутих Україною в попередні роки. Той, хто в цих умовах буде виступати адвокатом угод з адміністрацією Януковича, ризикує втратити репутацію в Європі. І заради чого? Явно не заради бізнес-перспектив. Не випадково ж напередодні саміту ЄС-Україна на впливовому сайті EU Observer з'являється стаття про корпоративне рейдерство в країні.

А раз українські проблеми у сприйнятті європейців починають набувати системного характеру, то поспішати стає нікуди. Оскільки зустрічі ЄС з Україною на найвищому рівні відбуваються раз на рік, а не раз на півроку, як з Росією, вірогідним стає відкладання підписання начебто готових договорів до наступних парламентських виборів, призначених на осінь 2012 року.

Оскільки зустрічі ЄС з Україною на найвищому рівні відбуваються раз на рік, а не раз на півроку, як з Росією, вірогідним стає відкладання підписання начебто готових договорів до наступних парламентських виборів, призначених на осінь 2012 року

Наскільки нездатність адміністрації Януковича зафіксувати прогрес на шляху зближення з Європою впливає на електоральні перспективи Партії регіонів, сказати важко. З одного боку, Віктор Янукович за визначенням не є кумиром проєвропейськи налаштованої частини виборців, особливо після харківських угод квітня минулого року, які зафіксували крен у бік Росії. З іншого боку, він не може дозволити собі повністю ігнорувати електорат, що становить як мінімум відносну більшість в країні. Нагадаємо, що згідно з листопадовим опитуванням громадської думки, проведеним Центром Разумкова, 45% опитаних, як і раніше за вступ у ЄС (34% проти і 21% не визначився), 37% вважають, що особисто виграють від вступу країни в ЄС (26% вважають, що програють). 56% респондентів вважають, що дії влади практично не відповідають її ж власним євроінтеграційним деклараціям. І головне, 47% опитаних висловлюють думку, що зовнішня політика сьогоднішньої України не відповідає її національним інтересам, і лише 8% думають, що вона їм повністю відповідає.

Безперечно, на парламентських виборах зовнішня політика не головне. Але вона може бути корисною для відволікання уваги від економіки, наприклад, де справи теж не блискучі. Україна не оговталася від провалу 2009 р., і з нинішніми темпами зростання їй знадобилося б ще кілька років для того, щоб опинитися на рівні 2008-го, а тут ще друга хвиля глобальної кризи. Податковий терор щодо малих і середніх підприємств, логічний з боку політичних представників великого олігархічного капіталу у владі, призвів до різкого скорочення їх кількості і, відповідно, зростання невдоволення. Відкритої і тому прибуткової приватизації чекати не доводиться, поки свої все не поділили. А тут ще серйозна загроза все-таки отримати з Росії газ по 400 доларів за тисячу кубометрів, а не по 200, на що націлювалися друзі президента. А здаси трубу - знову-таки гарантовано отримаєш протести. Під вибори.

З поверненням мажоритарної системи обрання частини парламенту дисципліна у партії влади неминуче розхитається, оскільки регіональним бонзам буде вигідніше провести в Раду своїх людей, які лобіюватимуть дніпропетровські, харківські та
інші "недонецькі" інтереси, а не людей Януковича

І з адміністративним ресурсом все не так однозначно. Уже доводилося говорити про те, що з поверненням мажоритарної системи обрання частини парламенту дисципліна у партії влади неминуче розхитається, оскільки регіональним бонзам буде вигідніше провести в Раду своїх людей, які лобіюватимуть дніпропетровські, харківські та інші "недонецькі" інтереси, а не людей Януковича. Але все насправді ще складніше. Питання про те, наскільки президент контролює спецслужби, до кінця не з'ясовано. Не варто забувати про те, що нинішній глава Служби безпеки України Валерій Хорошковський, людина спочатку теж не донецька, на нинішній посаді має піклуватися в першу чергу про власну бізнес-імперію і власні мільярди. Януковичу він, загалом, нічого не винен, а свою здатність домовлятися з різними владами довів ще при помаранчевих, коли очолював інше хлібне місце - митницю.

Тому Брюссель в нинішніх умовах нічим не ризикує. Виграє Янукович чесно парламентські вибори, отримає заохочення у вигляді зони вільної торгівлі і, можливо, пакет економічної допомоги. Не виграє - в Україну повернеться політика, і президенту доведеться йти на компроміси з новим парламентом і кабінетом міністрів, і в новій системі стримувань і противаг напевно знайдеться місце для обліку фактора ЄС. Виграє нечесно - складе компанію Олександру Лукашенкові.

Але цього Янукович собі якраз дозволити не може. Бо Україна - не Росія. І якщо за аналогією зі списком Магнітського ЄС візьметься за складання списку Тимошенко, в ньому може виявитися безліч людей, не байдужих українському лідерові. І вже їм-то, єврократам, як повелося, будуть раді в обличчя висловити все те, що хотіли б, але не наважуються сказати свої російським партнерам і друзям.

***

У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.