Становище християнських партій в Україні та Білорусі не можна назвати завидним у порівнянні зі становищем подібних партій у Європі, - пише Лідія Орлова в російському виданні НГ Религия .
В Україні, незважаючи на високий рівень релігійності громадян (за даними на
2010 рік, віруючими себе вважають 71,4% українців), партії, що поклали в основу
своїх програм християнські цінності, не тільки не користуються популярністю
серед українців, але й не мають впливу в політичному житті країни. Далеко не
кожна християнська партія представлена в українському парламенті, але навіть Християнсько-демократичний
союз (ХДС) що має місця у Верховній Раді, не зміг отримати їх без сторонньої допомоги.
Завдяки участі в 2007 році в партійному блоці Віктора Ющенка Наша Україна -
Народна самооборона члени ХДС Володимир Стретович і Володимир Марущенко були
обрані депутатами. У 2010 році ХДС отримала новий стимул для розвитку,
прийнявши до своїх лав кількох народних депутатів України, в тому числі Давида
Жванію і Оксану Білозір. Сьогодні партія має організації у 24 областях України,
а також у Києві, де розташована її штаб-квартира, Севастополі та Криму.
Програма ХДС побудована на християнському прийнятті людини як унікальної і
недоторканної особистості незалежно від її національності, релігійних і
політичних переконань. Свого часу ХДС, як і Християнсько-демократична партія
України (ХДПУ), утворилася через розкол Української християнсько-демократичної
партії (раніше Український християнсько-демократичний фронт). УХДП була першим
в УРСР християнським політичним рухом, що виникли в 90-і роки минулого
століття. Тоді вона дотримувалася антикомуністичних поглядів і мала відносний
вплив тільки в областях Західної України. Схожість з націонал-демократами,
міжконфесійні конфлікти в Україні і слабка підтримка з боку Церкви не дозволили
УХДП впливати на політику в масштабі всієї країни.
Партії, що поклали в основу своїх програм християнські цінності, не тільки
не користуються популярністю серед українців, але й не мають впливу в
політичному житті країни
У 2003 році до складу ХДС увійшли чотири обласні організації ХДПУ і сім
обласних організацій Всеукраїнського об'єднання християн, що також утворилося
через розкол УХДП. Політична діяльність цих християнсько-демократичних партій
схожа як дві краплі води. Обидві виступають за вільний ринок на основі
приватної власності, за соціальне регулювання економіки, безкоштовну освіту і
медицину, за боротьбу з безробіттям. У міжнародній політиці ХДС та ХДПУ
орієнтуються на вступ України в ЄС і розширення співпраці країни з НАТО. Крім
того, ХДС виступає за введення інституту військового духовенства, викладання
християнської етики в школах, дотримання прав нацменшин та прав релігійних організацій
відкривати навчальні заклади. Політика партії також спрямована проти
дискримінації студентів духовних навчальних закладів, чия освіта не має
державного статусу.
Ще одна партія, що підтримує християнські цінності, -
Соціально-християнська партія (СХП), яку починаючи з 2010 року очолює колишній
депутат Київської міської ради Зорян Шкіряк. Засновником СХП у 2004 році була
Оксана Білозір - тоді народний депутат фракції Наша Україна, а нині член ХДС. З
самого початку СХП виступала за "створення в Україні громадянського
суспільства, що базується на принципах християнського вчення і соціальної
справедливості", а також "за духовне відродження України на основі
традиційних християнських цінностей".
ХДС, як і Християнсько-демократична партія України (ХДПУ), утворилася через
розкол Української християнсько-демократичної партії (раніше Український
християнсько-демократичний фронт).
Більшість українських християнських партій зберігають конфесійний
нейтралітет: вони не пов'язані з Церквою, не будують свої програми на основі
цінностей будь-якої конфесії. Так, Християнсько-ліберальна партія України
(ХЛПУ), яку, за деякими даними, підтримує одна з протестантських харизматичних
громад, у своїй програмі також дотримується загальнохристиянських цінностей.
Лідер партії, мер Києва Леонід Черновецький, колись перебував у блоці
"Наша Україна". ХЛПУ виступає за ринкову економіку і соціальні
програми, за з'єднання "основ християнської духовної культури і
моральності з традиційними цінностями ліберальної ідеології", тобто правами
і свободами особистості.
Виділяється зі списку позаконфесійних християнських партій українська
політична партія Християнський рух, на чолі якої стоїть Тамара Звягінцева,
відома як черниця Таїсія. У 2001 році партійна черниця активно протестувала
проти візиту Папи Римського Іоанна Павла II в Україну. За її словами, цей візит
суперечив інтересам православних українців. Сьогодні Християнський рух ратує за
вивчення Біблії як обов'язкового шкільного предмета, за реституцію християнських
святинь і їх відновлення, відкриття нових семінарій, безкоштовних християнських
притулків, шкіл та лікарень. Раніше Звягінцева активно закликала православних
віруючих не голосувати за Віктора Ющенка, який виступав за створення єдиної
Української Православної Церкви, як вважали багато хто, на основі Київського
Патріархату.
З самого початку СХП виступала за "створення в Україні громадянського
суспільства, що базується на принципах християнського вчення і соціальної
справедливості", а також "за духовне відродження України на основі
традиційних християнських цінностей".
Ідею об'єднання діючих в Україні Православних Церков у єдину помісну УПЦ
висуває і консервативна Республіканська християнська партія (РХП). Її політична
діяльність зосереджена на розвитку України як самостійної "соборної
держави" з ринковою економікою.
У 2010 році Мін'юст України зареєстрував нову християнську партію
"Праведність", ініціатори якої планують привнести християнські
цінності в політику і суспільство, а також максимально наблизити пристрій і
закони держави "до біблійних норм і принципів".
Якщо християнські партії в Україні представлені і лібералами, і
консерваторами, і демократами, ситуація з подібними партіями в сусідній
Білорусі зовсім інша. Сьогодні в республіці діють дві опозиційні християнські
партії. Перша - Консервативно-християнська партія - Білоруський народний фронт
(КХП БНФ), яка слідує націонал-демократичній ідеології. Так, члени КХП БНФ
виступають за розвиток національної культури, сфери застосування білоруської мови,
збільшення ролі релігії в білоруському суспільстві за умови збереження свободи
совісті та віросповідання. Крім того, КХП БНФ ставить своєю метою створення
автокефальних Білоруських Церков.
Християнський рух ратує за вивчення Біблії як обов'язкового шкільного
предмета, за реституцію християнських святинь і їх відновлення, відкриття нових
семінарій, безкоштовних християнських притулків, шкіл та лікарень.
У свою чергу, партія Білоруська християнська демократія (БХД) уже кілька
років намагається отримати державну реєстрацію. Як і КХП БНФ, вона дотримується
національно-консервативної спрямованості, ставлячи на чільне місце
загальнохристиянські цінності і патріотизм. За задумом лідера БХД Віталія
Римашевського, "сучасне християнство народить у Білорусі новий суспільний
устрій - християнсько-демократичний". У 2010 році Римашевський висував
свою кандидатуру на пост президента Республіки Білорусь, за підсумками виборів посівши
шосте місце з 1,09% голосів.
Примітно, що християнські партії
України та Білорусі, маючи практично ідентичні програми, не здатні об'єднатися
і знайти точки дотику для реалізації своїх ідей. Певною мірою це пояснюється
прагненням кожної партії посісти місце під сонцем і спробувати вийти на рівень
європейської християнської партії. З іншого боку, деякі політичні об'єднання
стурбовані не тільки збереженням і підтриманням моральних підвалин суспільства,
заснованих на загальнохристиянських цінностях, але і вирішенням суто церковних
питань, у тому числі об'єднання або автокефалії Церков.
***
У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються
без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.