НГ: Грузинський віце-прем'єр відкрив секрет Януковича

Між Україною і Росією назріває новий скандал, пов'язаний з поставками української зброї до Грузії, - пише Тетяна Івженко в російській Независимой газете.

Про те, що подібні контракти існують і виконуються, розповів днями в інтерв'ю газеті Дзеркало тижня віце-прем'єр і держміністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Грузії Георгій Барамідзе. Ніяких офіційних коментарів з боку української влади поки не було.

Барамідзе підтвердив, що команда Віктора Януковича не поділяє позицію російської влади про те, що постачання зброї загострюють ситуацію в Південно-Кавказькому регіоні: "Позицію Москви не поділяє практично все світове співтовариство. І слава богу, що Україна на стороні решти світу". Він відмовився деталізувати військово-технічне співробітництво між Києвом і Тбілісі, однак впевнено заявив: "Ніяких проблем у нас не існує". Новина стала сенсацією, оскільки в 2008-2009 роках, коли президентом був ще Віктор Ющенко, представники української влади запевнили російську сторону в тому, що будуть добровільно дотримуватися заборони на озброєння Грузії. Арсеній Яценюк, котрий працював тоді головою Верховної Ради, відразу після конфлікту 2008 року сказав про це міністру закордонних справ РФ Сергію Лаврову, а екс-прем'єр Юлія Тимошенко пізніше підтвердила домовленості в ході переговорів з російським прем'єром Володимиром Путіним. У квітні 2009-го Тимошенко повідомила: "Сьогодні ніяких поставок (української зброї до Грузії. - НГ) не здійснюється".

Виявилося також, що у представників нової української влади відносини з грузинськими колегами не менш дружні, ніж у членів команди Ющенка

Дисонансом прозвучали тільки слова Сергія Бондарчука, колишнього гендиректора державної компанії Укрспецекспорт, на частку якої припадало до 85% поставок української зброї на зовнішні ринки.

Бондарчук заявив, що, незважаючи на вимогу Росії, Україна продовжить виконувати раніше підписані контракти. Однак нова команда української влади провела повну реорганізацію системи збройового експорту, і Бондарчук залишився не при справах. А новий перший віце-прем'єр Андрій Клюєв у жовтні 2010 року запевнив журналістів, що ніяких нових збройових угод з Грузією не буде. Він пояснив, що в України братські відносини з Росією, а тому Київ не буде порушувати заборону.

І ось через майже півтора року з'ясувалося, що постачання зброї тривають. Виявилося також, що у представників нової української влади відносини з грузинськими колегами не менш дружні, ніж у членів команди Ющенка. Восени минулого року грузинський президент Михайло Саакашвілі розповів українській газеті Сегодня: "У мене прекрасні стосунки з Віктором Федоровичем (Януковичем. - НГ). Навіть коли він був в опозиції, я приїжджав до Києва і з ним зустрічався, бував у нього в заміському будинку. Я ніколи не робив з цього секрету. Всі мої друзі, в тому числі і екс-президент Віктор Ющенко, знали про те, що я підтримую стосунки з його головним політичним опонентом. Адже йдеться про відносини між народами України і Грузії. А такі відносини не ґрунтуються на кумівстві або спорідненості".

У2008 році спалахнув перший скандал: депутати від опозиційної на той час української Партії регіонів заявили, що команда Ющенка з 2005 року озброювала
Грузію

Офіційний Київ у той момент волів не звертати уваги на несподіване зізнання і зараз ігнорує заяву віце-прем'єра Барамідзе. Ні та, ні інша сторони не повідомляють, що саме у військово-оборонній сфері продає Україна Грузії. Керівник Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння Валентин Бадрак припустив, що може йтися про радари, системи спостереження, засоби протидії високоточній зброї - для захисту вертольотів від ураження із землі. "У цьому сегменті українські виробники мають сильні позиції. Візитною карткою стала повна модернізація Україною системи ППО Туркменістану".

На його думку, подібний перелік не міг би викликати заперечень російської сторони. "Інша справа, якщо номенклатура включає засоби прямої вражаючої дії - танки, артилерійські системи і системи залпового вогню. Думаю, і Грузія, і Україна могли б бути зацікавлені в таких угодах. Міжнародних санкцій щодо Грузії немає - подібна торгівля можлива і законна. Але що стосується Росії, то її негативна реакція в цьому випадку прогнозована і неминуча", - зазначив експерт.

У 2008 році спалахнув перший скандал: депутати від опозиційної на той час української Партії регіонів заявили, що команда Ющенка з 2005 року озброювала Грузію. У ЗМІ потрапила інформація про поставки близько 50 зенітних ракет для комплексів Бук-М1 і Бук-М1-2, приблизно 200 переносних зенітно-ракетних комплексів Стріла і Голка, системи залпового вогню Град, вертольотів, літаків, бронетехніки, автоматизованої станції пасивної радіотехнічної розвідки великого радіусу дії Кольчуга. Противники помаранчевих звинуватили особисто Ющенка у фінансових зловживаннях при здійсненні поставок. У 2010 році була створена спеціальна слідча комісія, яка з'ясовувала обставини українських військових поставок у Грузію в період президентства Ющенка. Співдиректор програм зовнішньої політики і міжнародної безпеки Центру Разумкова Олексій Мельник сказав НГ, що робота цієї комісії не дала результату: "У 2010 році комісія завершила роботу. Але ми нічого не почули ні про гучні відставки, ні про кримінальні справи за фактами порушень. Починалося із сенсаційних викриттів - а закінчилося пшиком".

Українсько-російські відносини вже багато років перебувають у стані постійного уповільненого конфлікту, який час від часу переходить в стадію газово-сирно-інформаційних воєн

Експерт вважає, що так само може закінчитися і нинішня історія. Мельник пояснив, що українська сторона зобов'язана виконати раніше укладені контракти. "Щодо нових угод з Грузією - думаю, Київ буде набагато обережнішим. Адже зрозуміло, що подібні новини будуть сприйняті в Москві. Але, враховуючи, скільки різних претензій ми чуємо останнім часом з російського боку, можна сказати, що проблема набагато складніша і ширша : українсько-російські відносини вже багато років перебувають у стані постійного уповільненого конфлікту, який час від часу переходить в стадію газово-сирно-інформаційних воєн. Ситуація прогнозовано загострилася напередодні російських президентських виборів, адже ніщо не мобілізує виборців краще, ніж умовний зовнішній ворог і невелика "переможна війна". На цьому тлі псевдосенсація про українсько-грузинську торгівлю зброєю може виявитися тільки інструментом політичної боротьби", - сказав "НГ" експерт.

Валентин Бадрак вважає, що питання можна було б вирішити за столом переговорів, не доводячи справу до нових скандалів. "Мене насторожує, що інформація потрапила в пресу. Комусь адже це було вигідно. Як би там не було, але тепер українська сторона може використовувати факт торгівлі зброєю з Грузією на переговорах у Москві - як свій козир в розв'язаних російською стороною торговельних війнах" , - припустив експерт.

***

У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за