Про те, як і чим закінчилася помаранчева революція для її героїв і України в цілому пишуть Владислав Воробйов, Павло Дульман, В'ячеслав Прокоф'єв і Віктор Фещенко в Российской газете.
Віктор Ющенко,
екс-президент
За п'ять років свого президентства Віктор Ющенко кілька разів був близький до імпічменту. Після парламентських виборів 2006 року, за підсумками яких прем'єр-міністром став Віктор Янукович, і до закінчення свого президентського терміну повноваження Ющенка як лідера країни були сильно обмежені. Йому доводилося ділити їх то з Януковичем, то з Юлією Тимошенко, яка змінила його, в той час вже нелояльної до президента. До кінця 2008 року рейтинг Ющенка впав до мізерних 3,3 відсотка. В результаті в першому турі виборів 2010 року він посів лише п'яте місце з результатом 5,45 відсотка.
Після поразки екс-президент продовжив займатися політикою, хоча і зізнався, що вона тепер викликає у нього виключно негативні емоції. З поста керівника партії Наша Україна він перейшов на посаду почесного голови. Нинішні лідери української опозиції вважають Ющенка зрадником.
За 8 років після помаранчевої революції Україна перетворилася на державу з величезними боргами і проблемами
Юлія Тимошенко,
екс-прем'єр-міністр Головну героїню "помаранчевої революції" Юлію Тимошенко заарештували 5 серпня 2011 за "перешкоджання допиту свідків". У жовтні того ж року вона була визнана винною в перевищенні повноважень прем'єр-міністра під час переговорів про газові угоди з Росією. Суд засудив Тимошенко до семи років позбавлення волі і позбавив права обіймати певні державні посади протягом трьох років після звільнення. МЗС Росії, коментуючи вирок, заявив, що суд "проігнорував переконливі свідоцтва" того, що газові домовленості між Росією та Україно "були оформлені в суворій відповідності до законодавства" двох країн і норм міжнародного права. Сама Тимошенко вважає вирок політично вмотивованим. Апеляція екс-прем'єра не була задоволена.
Юрій Луценко,
екс-глава МВС України27 лютого 2012 Печерський районний суд Києва засудив Юрія Луценка до чотирьох років позбавлення волі. Екс-міністр був арештований у кінці 2010 року. Генпрокуратура України звинувачує Луценка в розкраданні державного майна та перевищенні повноважень, зокрема, незаконному оформленні на роботу в МВС свого особистого водія і в порушеннях, пов'язаних з наданням йому квартири і нарахуванням пенсії.
Гринджоли,
реп-гурт
Пісня
Разом нас багато гурту Гринджоли довго займала перші місця в українських чартах 2005 року. Вона стала гімном "помаранчевої революції". На хвилі успіху дует відправили виступати з англомовним аналогом хіта на Євробачення, однак він зайняв там лише 19-е місце з 24. У наступному році Гринджоли записали альбом
Хай буде так, трохи пізніше випустили його і в Росії, а потім розпалися. Обидва учасники займаються продюсерською діяльністю, але поки без гучних успіхів.
Баба Параска,
активістка
Одна з найбільш харизматичних учасників революції баба Параска в 2005-2006 роках неодноразово намагалася помирити Ющенка і Тимошенко, але безуспішно. Після підписання Універсалу Ющенко-Янукович вона ридала і хотіла покінчити з собою.
Але в 2008 році баба Параска пробачила Ющенку за повернення на прем'єрську посаду Тимошенко. Революціонерка померла в листопаді 2010 року. Під час Податкового Майдану-2010 в її пам'ять на площі виклали величезний хрест із поминальних свічок.
p.s.
Після помаранчевої революції Україну в майже щоденному режимі спостерігала за кулачними боями в стінах Ради. Настільки потрібні країні закони не приймалися. Колишні союзники Тимошенко і Ющенко чим далі, тим все виразніше ставали головними ворогами. Про реальні реформи, заради яких і затівалася "помаранчева" революція, швидко забули. Україна набрала величезних боргів. Ну а політологи всерйоз заговорили про розкол країни на дві окремі держави: Східна і Західна Україна. У результаті колись цілком конкурентоспроможна держава зараз переживає важкі економічні проблеми, які не вирішити "европодачками". А Європі в умовах найглибшої кризи євро явно не до українських бід.
Цифра
3,3 відсотка - такий був рейтинг Віктора Ющенка через чотири роки після "помаранчевої революції"
Погляд з Києва
Лідери дотримали слова
"Вожді" не будували нову Україну, а лише лаялися один з одним
Михайло Погребинський,
директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології:
- Якщо грубо узагальнювати, то, звичайно, революція програла. Цей висновок очевидний і лежить на поверхні. Її лідери розсварилися між собою, продемонстрували свою нездатність домовлятися заради спільної справи, показали адміністративну неміч, відсутність будь-яких потенцій для управління великою європейською країною, нарешті - яскраво продемонстрували, що їм притаманні всі недоліки, які вони закидали своїм опонентам. Попросту Ющенко і Тимошенко не виконали нічого з того, що обіцяли на Майдані. На їх фоні Леонід Кучма, якого вони тоді оголошували ворогом усього прогресивного, сьогодні бачиться значній частині суспільства зразком державного діяча. Проблема була лише в тому, що очікування суспільства, в тому числі і очікування споживчі, випереджали економічне зростання і можливості держави на той момент. Але це тільки один з глобальних чинників, що призвели до революції.
Звичайно ж, помаранчева революція була результатом застосування якихось політичних технологій і виникла не спонтанно. Говорити, що на Майдан люди вийшли за гроші, я б не наважився
Звичайно ж, помаранчева революція була результатом застосування якихось політичних технологій і виникла не спонтанно. Говорити, що на Майдан люди вийшли за гроші, я б не наважився. Багато, дуже багато хто з "масовки" прийшли, підкоряючись внутрішнім покликам. Хоча, звичайно ж, до того моменту організацією керованого народного протесту вже займалися досвідчені піарники, які працювали не тільки за ідею.
Ну а через п'ять років держава Україна повернулася фактично туди ж, звідки вийшла. Але, вже в умовах кризи, втративши кілька важливих років, які можна було витратити з набагато більшою користю.
Погляд з Парижа
Розділили і панували
Іноземці в Києві переслідували свої цілі
Жак Сапір,
професор Паризької вищої школи соціальних наук:
- Очевидно, що іноземні сили внесли вклад в дестабілізацію України, переслідуючи свої цілі. Опинившись на верхівці влади, помаранчеві революціонери, і як вони заявляли, "демократи до мозку кісток", насправді сприяли розквіту націоналістичних, а часом навіть ультранаціоналістичних настроїв. Зауважу, це не тільки специфіка України. Такий феномен зустрічався і в ряді інших країн, яких торкнулося "кольорове" дихання.
Ще одна особливість помаранчевих революцій, у тому числі й української, полягає в тому, що в таборі її керівників досить скоро виникають розбрід і хитання, а потім і розкол. В Україні це призвело до плачевних результатів, коли різні гілки влади не могли домовитися між собою, а невідкладні завдання, зокрема в галузі економіки, не вирішувалися.
Та революція привела до влади людей, які були не в змозі ставити життєві цілі і прагнути до них.
Хочу підкреслити, що деякі із завдань в принципі не могли бути вирішені. Коли Ющенко став президентом, він, наприклад, обіцяв, і це було головним пунктом програми, що Україна швидко увійде до Євросоюзу. Але це, м'яко кажучи, не відповідало дійсності. Європа не збиралася відкривати свої обійми для Києва. Коли ж до лідерів помаранчевої революції, зрештою, це дійшло, то зник основний рятівний орієнтир, і країна взагалі залишилася практично без керма і вітрил.
Результат правління помаранчевих - катастрофічний. З економічної точки зору України через них втратила п'ять років. Різко зріс дефіцит держбюджету і борг, не відбулося диверсифікації промисловості, настала стагнація. Та революція привела до влади людей, які були не в змозі ставити життєві цілі і прагнути до них. Їх більше турбували особисті справи, ніж становище країни. Я переконаний, що краща відповідь "кольоровим революціям" - це повага до демократичних правил. Якщо вибори проходять чесно, то і приводів для майданів немає.
Глас народу
Погані спогади
Сьогодні учасники мітингів на Майдані не добирають слів, говорячи про своїх кумирів зразка 2004 року
Руслан Фесенко, власник охоронної фірми:
- Ми з колегами тоді намагалися якось протистояти революції. Але сили були явно не рівні. У підсумку опинилися в ролі пасивних спостерігачів, просто стежили за порядком. Втім, треба віддати помаранчевим належне: на Майдані вони все організували грамотно. Силою там складно було б щось вирішити. Але зате вже через кілька місяців я в розмовах з колишніми прихильниками Ющенка, особливо російськомовними, отримав повне моральне задоволення: сьогодні мої знайомі, в тому числі націоналісти, хіба що не плюються, згадуючи Ющенка.
Артем Корольков,
автомеханік:
- Нічого помаранчева революція в моєму житті не змінила! Нинішня влади від помаранчевих теж мало чим відрізняються. Я нікому зараз не вірю - ні владі, ні опозиції. Їх для мене взагалі немає. Зараз на Майдан вийшов би проти них усіх.
Петро Михайленко,
член Коаліції учасників помаранчевої революції, історик:
- Мені соромно, що я тоді був на Майдані. Проте, навіть зараз я виходжу на площу в річницю початку революції. Ну, по-перше, це була юність і все, що з нею пов'язано. Романтика, почуття єднання з нацією. Я не хочу відмовлятися від тих спогадів. Але знай тоді, як все обернеться, що Янукович через кілька років стане президентом, я б серйозно замислився. Але, напевно, все одно прийшов би. Громадянська позиція така - протестувати проти несправедливості. Що ж до тодішніх вождів, то так, за дуже рідкісними винятками вони сьогодні для мене не існують.
Статистика
Мільйон у день
Експерти підрахували, скільки коштувала революція
Відповідно до даних соціологічного опитування, проведеного українським інститутом Горшеніна, тільки 21 відсоток українців позитивно ставиться до подій кінця 2004 року. Негативно про помаранчеву революцію висловився 51 відсоток опитаних.
Питання, скільки людей було на Майдані під час "помаранчевої революції", досі викликає запеклі суперечки. У момент подій протиборчі сторони давали статистику, що відрізняється на порядки: МВС говорило про лічені тисячі (від 5 до 12), організатори - про сотні тисяч (аж до мільйона). Однак, враховуючи, що площа Майдану з прилеглими дорогами і вулицями - не більше 12 000 квадратних метрів і в середньому щільність групи становила 5-6 осіб на метр, достовірною видається цифра 60-70 тисяч осіб. Акція тривала 34 дні. Активна фаза - два тижні.
Така сума, за оцінками безпосередніх організаторів, витрачалася на оренду концертного майданчика, "культурну програму", харчування та проживання приїжджих маніфестантів, оплату "масовки" та інші витрати.
Не менш складно оцінити якісний склад учасників помаранчевої революції: докладних досліджень під час тих подій ніхто не вів. Постфактум українські соціологи констатували, що більше половини присутніх становили кияни у віці від 17 до 35 років: студенти, бізнесмени, офісні працівники. Не менше 20 відсотків "масовки" - приїжджі із західних і центральних регіонів.
Фінансова складова Майдану - приблизно 1 мільйон доларів у день. Така сума, за оцінками безпосередніх організаторів, витрачалася на оренду концертного майданчика, "культурну програму", харчування та проживання приїжджих маніфестантів, оплату "масовки" та інші витрати. Як вважають аналітики з Міжнародного інституту демократій, один "людино-день" подібної протестної акції коштував 40-60 доларів.
***
У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів