The New Times: Скрізь винна?

Юлію Тимошенко, що відбуває строк у Качанівській колонії в Харкові,можливо, чекають нові судові процеси, - пише Валерій Калниш в російському виданні The New Times.

Руслан Щербань, син народного депутата України Євгена Щербаня, розстріляного в 1996 році в донецькому аеропорту, звинуватив екс-прем'єра в організації та фінансуванні вбивства свого батька.

Виконавців донецького вбивства - так звану "банду Кушніра" - виявили ще по гарячих слідах злочину, а ось замовника за всі 16 років встановити так і не вдалося. І раптом 2 квітня 2012 Щербань-молодший пише послу США в Україні Джону Теффту відкритий лист, в якому звертають на себе увагу такі рядки: "Мої заклики до правоохоронних органів, мої заяви та свідоцтва про конкретну причетності (до вбивства батька) Юлії Тимошенко і Павла Лазаренка (екс-прем'єр-міністр України. - The New Times) досі належним чином не перевірені. Органами прокуратури України Лазаренко і Тимошенко, які замовили, організували та сплатили вбивство мого батька, тривалий час покривалися... "

Транш як доказ

Мабуть, часи сильно змінилися, оскільки на цей лист Щербаня-молодшого Генпрокуратура України (ГПУ) відреагувала блискавично - 5 квітня було оголошено про відновлення розслідування напівзабутого злочину. Поки Тимошенко проходить у ньому як свідок: за даними джерел у ГПУ, грошовий транш, який пішов на оплату вбивства Щербаня, був відправлений з рахунків зареєстрованої на Кіпрі компанії Somolli Enterprises limited, співвласницею якої тоді була Тимошенко. Якщо ж вона під час розслідування перетвориться зі свідка в "співучасника вбивства", то на її політичному майбутньому можна буде ставити хрест. Причетність до "мокрих справ" - це не економічні прорахунки, нехай і у вигляді "кабальних" газових договорів з Росією. Це набагато гірше. До речі, і "газову справу" для Юлії Володимирівни ще далеко не завершено. До семи років, вже отриманих екс-прем'єром, їй можуть додати ще дванадцять - за "розтрату майна".

"Тиха" справа

В кінці 90-х, ще до початку роботи в уряді, Юлія Тимошенко очолювала компанію Єдині енергетичні системи України (ЄЕСУ), яка займалася постачаннями газу. Схема була проста: Росія давала газ, а Україна розраховувалася продуктами харчування або послугами, наприклад, у вигляді будівельних робіт. У минулому році, коли ще йшов розгляд у "газовій справі", до Києва на ім'я прем'єра Миколи Азарова з Москви прийшов лист за підписом міністра оборони РФ Анатолія Сердюкова: "В результаті неналежного виконання угод (1996 і 1997 років. - The New Times) загальна сума непогашеної заборгованості корпорації ЄЕСУ перед Міністерством оборони Російської Федерації становить $ 405,5 млн. Прошу вас розглянути питання про погашення... "

Кабінет міністрів брати на себе борг приватної компанії, яка до того ж належить головному супернику Віктора Януковича на президентських виборах, не збирався. Замість погашення боргу з'явилася кримінальна справа, головним фігурантом якої знову стала Юлія Тимошенко. Її розслідування афішується куди скромніше, ніж перипетії газових угод з Володимиром Путіним. З матеріалами екс-прем'єр знайомиться у своїй камері, куди до неї приходять слідчі. Допуск до матеріалів до останнього часу мали всього кілька людей - два адвоката Тимошенко, дочка Євгенія і глава фракції БЮТ-Батьківщина в українському парламенті Іван Кириленко. Паралельно у Верховній Раді була створена Тимчасова слідча комісія (ТСК) на чолі з давньою суперницею екс-прем'єра, депутатом Інною Богословською (Партія регіонів). Комісія зайнялася пошуком відповіді на питання: все-таки чому Юлія Тимошенко погодилася в газових контрактах з Москвою закріпити для України ціну в $ 450 за тисячу кубів газу? Чи не було в тому якихось особистих мотивів?

20 березня комісія Богословської представила в Раді підсумковий звіт. Служба безпеки України, як заявляє депутат, надала їй "головний документ", що підтверджує факт особистої зацікавленості Юлії Тимошенко у підписанні невигідних для України - і, очевидно, вигідних для Росії - газових контрактів. Цим документом виявилася виписка з постанови Головної військової прокуратури Росії про припинення кримінальної справи стосовно Юлії Тимошенко за "нереабілітаційних обставин".

Особистий інтерес

Деталі цієї справи небезінтересні. Порушена вона була на підставі заяви екс-керівника московського департаменту ЄЕСУ Владислава Литвинова на ім'я головного військового прокурора РФ. Литвинов у заяві визнав, що за особистою вказівкою Тимошенко давав хабарі російським військовим: "З січня 1996-го по вересень 1997 року, за рішенням президента ЄЕСУ Юлії Тимошенко, отримав від неї гроші в сумі $ 15 тис. для заохочення ряду військовослужбовців у зв'язку з завершенням постачань продукції за контрактом".

Це, мабуть, і дало підставу депутату Богословській заявити про "особистий інтерес" Тимошенко в підписанні "незаконних" газових контрактів з Росією. Отже, картина вимальовується наступна. У грудні 2005-го Росія закриває кримінальну справу стосовно Юлії Тимошенко після закінчення терміну давності злочину. На той момент, зауважимо, пані Тимошенко вже не прем'єр-міністр України (мається на увазі її перший термін з лютого по вересень 2005 року. - The New Times), вона перебуває у сварці з Віктором Ющенком і, як підмітили деякі експерти, йде на зближення з Росією.

Через два роки, в грудні 2007-го, Юлія Тимошенко знову сідає в прем'єрське крісло (з грудня 2007-го по березень 2010-го. - The New Times), а в січні 2009-го, у самий розпал "газової війни", коли без газпромівського палива виявляється не тільки Україна, але і країни Євросоюзу, вона зустрічається з прем'єр-міністром Володимиром Путіним. І ось тут доречно задатися питанням: а чи не міг Путін нагадати Тимошенко про закрите, але таке, що має всі шанси знову бути відкритим, кримінальне переслідування в її стосунку, зажадавши взамін підписати невигідний для України контракт?

Чи мав місце факт шантажу з боку російського прем'єра, ТСК достеменно не встановила. "Переговори Тимошенко Ю.В. з Путіним В.В. у ніч 17 січня 2009 року в режимі "віч-на-віч" пройшли повністю таємно, їхній зміст невідомий і сьогодні. Жодного звіту про ці переговори президенту України, міністерству закордонних справ або кабінету міністрів прем'єр-міністром Тимошенко Ю.В. зроблено не було ", - йдеться в підсумковому звіті ТСК.

Відомо лише, що переговори Тимошенко-Путін щодо газу велися за рік до виборів президента України. Як і те, що поява кримінальної справи в розпал виборчої кампанії кандидату в президенти Юлії Тимошенко була абсолютно ні до чого.

Все під контролем

Що тепер? І борг перед Міноборони РФ, і хабарі чиновникам цього відомства, і звіт ТСК - все це буде використано на другому процесі проти Юлії Тимошенко, який, до слова, пройде не в Києві, а в Харкові, де вона відбуває термін. Точні терміни його поки невідомі - адвокати Тимошенко просять більше часу для ознайомлення зі справою. У будь-якому випадку прихильники Тимошенко не вірять у сприятливу для неї розв'язку. "Все робиться для того, щоб уже до середини травня, коли може бути скасований вирок у " газовій справі" Вищим спеціалізованим судом* , з'явився ще один вирок Юлії Володимирівні", - упевнений Олександр Плахотнюк, один з адвокатів Тимошенко. З ним згоден і Сергій Власенко, ще один адвокат екс-прем'єра: "Суди в Україні повністю підконтрольні владі. Потрібно розуміти: яку вказівку ​​судді дасть Віктор Янукович - таким і буде вирок".