Українська влада на чолі з президентом Януковичем котиться до охолодження відносин із зовнішнім світом, - пише Ольга Мусафірова в російській Новой газете.
У червні 2011-го на Хрещатику, на фасаді мерії Києва, змонтували електронне табло. На ньому замиготіли цифри зворотного відліку: до ЄВРО-2012 залишилося стільки-то днів, годин, хвилин і навіть секунд. Ну майже як у фільмі "Закоханий за власним бажанням", коли глядачам стає зрозуміло: щасливої розв'язки сюжету не уникнути.
Перехожі сповільнювали крок, посміхалися, фотографували миті. Уболівальники, невболывальники - яка різниця! Йшли години-хвилини-секунди підйому національної гордості, нехай і дещо ірраціональної (чим більше футбол, тим суттєвіші відкати у чиновників, які розподіляють фінансові потоки або іншим способом "присусідилися" до організації події, і можна собі уявити, скільки нових станів зійде навколо футбольних полів Києва, Донецька, Харкова та Львова...)
Лише на процес підготовки до фінальної частини чемпіонату з державного бюджету витрачено 70 мільярдів гривень (інвестори з Європи грошей не дали, уряду довелося викладати свої, кровні, пардон, - з податків). Вкрали ж, за оцінками експертів, приблизно половину... Через недогляд Генпрокуратури, поки затрималися на волі представники опозиції приводили в телеефірах подібні цифри і факти з запалом мучеників за істину. Їх слова викликали не менш жарку реакцію провладної більшості, що вимагає визначеності в плані патріотизму: "Так ви проти ЄВРО?! Проти свята? За бойкот?"
Лише на процес підготовки до фінальної частини чемпіонату з державного бюджету
витрачено 70 мільярдів гривень
Ствердна відповідь звучала б, напевно, логічно. Від заяв про масові порушення в сфері громадянських прав, політичні репресії, корупції та олігархізації економіки, шквалу претензій безпосередньо до Віктора Януковича, чий стиль правління визначають поняттям "сім'я", - до вчинку. До викликання вогню на себе, маючи на увазі Україну. Щоб міжнародне співтовариство, відкинувши сумніви, розгледіло нарешті в центрі Європи другу Білорусь, почало вводити персональні санкції, заморожувати активи в офшорах до того ж ще покаялося за власну короткозорість. Мовляв, даремно уявили два роки тому, що пан Янукович демократ, реформатор, орієнтований на європейські цінності...
Як вища міра, над головою офіційного Києва нависав ультиматум: якщо "питання Тимошенко" не вирішиться позитивно, годинник на мерії треба зупинити і забрати у Януковича фінал ЄВРО, перенести в іншу країну.
Однак мрія підключити до національної гри на вибування збірну політиків світу на чолі з Ангелою Меркель могла коштувати життя і самій опозиції. Адже зрозуміло: той, хто зазіхне вирвати з рук мільйонів довгоочікуване футбольне щастя в червні, виявиться проклятим і викресленим з бюлетенів на виборах у Раду в жовтні. А без мандатів, що гарантують депутатську недоторканність, у соратників Тимошенко лише різко зростуть шанси скласти компанію Юлії. Статей у новому Кримінальному кодексі вистачить на всіх.
Той, хто зазіхне вирвати з рук мільйонів довгоочікуване футбольне щастя в
червні, виявиться проклятим і викресленим з бюлетенів на виборах у Раду в
жовтні
Риску під роздумами підвели Юлія Тимошенко з колонії, через адвоката, і новонабутий партнер БЮТ, лідер Фронту змін Арсеній Яценюк (вони домовилися формувати загальний список у парламент). Звернулися до світу: бойкотуйте особисто Януковича, але не наш футбололюбівий народ! Щоб не відповів симетрично, у тому числі і Заходу.
Надзадача будь-якої опозиції - заручитися підтримкою впливових сил за межами країни. Мистецтво влади - переконати ці ж сили в нікчемності потенціалу супротивників. Факт: лінія поведінки Тимошенко і її захисту, далеко не у всіх в Україні знайшла розуміння і схвалення, для Європи виявилася в самий раз. А Янукович намагався марно. Тільки в 2010-2011 роках він здійснив 84 закордонних візити, прем'єр-міністр Микола Азаров - 41, а міністр закордонних справ Костянтин Грищенко - 104. Зовнішньому фактору приділяли стільки уваги, що мимоволі згадувалося пророцтво Юлії, ще не увязненої, але вже екс-кандидата в президенти України: "Так ніхто зі світових лідерів руки цьому зеку не подасть!" Ось і літав як заведений, і руки тиснув постійно...
Правда, заради зустрічі з Обамою потрібна поступка - відмова від запасів високозбагаченого урану. А часті спочатку візити до Медведєва-Путіна породили угоду сумнівної для Києва вигоди: Чорноморський флот в обмін на дешевий газ, в результаті опинився по 450 доларів за тисячу кубів і ні центом менше.
Ніколи ще українських президентів так демонстративно не видаляли з
європейського столу...
Але до травня 2012-го образливі сюрпризи повалили все одно. Стратегічні партнери (Німеччина, Чехія, Австрія, Словенія, Італія, потім майже "свої" - Естонія, Латвія, Болгарія) зірвали традиційний саміт глав держав Центральної та Східної Європи в Ялті. Коли кількість "відмовників", стурбованих синцями та перспективами Юлії Тимошенко, досягло 13 з 20 можливих, міністерство закордонних справ України сповістило про перенесення заходу на невизначений термін. Але закордон не заспокоївся і почав наввипередки оголошувати про політичне ігнорування ЄВРО в Україні. Дня не проходило, щоб МЗС, готовий до відставок у повному складі, включаючи прибиральниць, не доповідав президенту чергову погану звістку. На угоду про асоціацію з ЄС більше розраховувати немає сенсу: Хенрік Ван Ромпей, голова Євроради, і Жозе Мануель Баррозу, глава Єврокомісії, з ідейних міркувань скасували свій приїзд. Навіть поляк Коморовський, заступник-миротворець, заявив у останній момент: без прогресу в справі Юлії Тимошенко він Київ не відвідає. Зате емір Катару Хамад бель Халіф Аль Тані пролив бальзам на душу Віктора Януковича і його придворних. Жінка норовиста емірові байдужа, а правлячий чоловік цікавий. Хоча емір ситуацію в цілому не рятував.
Ніколи ще українських президентів так демонстративно не видаляли з європейського столу... Щоб самі прибилися до "іншого берега"?
У 2002-му, після скандалу з "Кольчугами" (Київ підозрювався в продажах військової техніки Саддаму Хусейну), Леоніду Кучмі передали по дипломатичних каналах побажання не відвідувати саміт НАТО в Празі. Кучма не послухався, і був засаджений в кутку, подалі від Тоні Блера і Джорджа Буша. Відновити репутацію до кінця йому так і не вдалося. Тому світове співтовариство з симпатією сприйняло "Кучмагейт" - кампанію "Кучму геть!", - яку надихали майбутні "помаранчеві" партнери Віктор Ющенко і Юлія Тимошенко. Однак згадаємо: до того моменту Кучма вже президентствувати другий термін. Януковичу ж вдалося всього за два з невеликим роки своєї першої п'ятирічки зібрати стільки негативу, що питання: "досидить чи ні?" - здається, перестало для Заходу бути риторичним. Але тепер за футбольно-політичними судорогами Віктора Федоровича з іронією спостерігав Кремль.
Стосунки Януковича і Путіна, як стверджують багато експертів, ніколи
не характеризувалися взаємною симпатією
Відносини Януковича і Путіна, як стверджують багато експертів, ніколи не характеризувалися взаємною симпатією. Різні долі, різний бекграунд ... До того ж - фактор Тимошенко. Після того як Юлія опинилася під судом через газові контракти 2009 року, російський прем'єр не приховував роздратування: може, ризикнете другу сторону залучити за скоєний злочин? Тимошенко, в свою чергу, і за гратами продовжувала підтверджувати в очах Путіна статус партнера-стоїка. Їй і її партії навіть вдалося обійти мовчанням минулі вибори в Росії. Ні слова привіту Болотній, на кшталт "Від нашої опозиції - вашій опозиції!" І це коштувало набагато дорожче, ніж потім - протокольні поздоровлення ВВП по телефону від Януковича.
Юлія не помилилася. Незабаром новообраний керівник Росії не відмовив собі в задоволенні штовхнути українського колегу. Його країна, говорилося в заяві, поряд з Німеччиною, готова прийняти на лікування в'язня Качанівської колонії. Дмитро Медведєв і зовсім дорікнув президенту України за переслідування прямих суперників на виборах, що "викликає подив, навіть з урахуванням наших багатих тоталітарних традицій".
Що характерно, Віктору Януковичу більше не нагадували про перспективи, пов'язані з спільним з Росією економічним, для почину, союзои, спільним управлінням ГТС та іншими братніми слов'янськими радощами. Розумному досить: у разі відмови є шанс в короткостроковій перспективі помінятися місцями з дамою... А Янукович - розумний!
15 травня Віктора Федоровича чекають в Москві, на неформальному саміті СНД.
***
У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст цих матеріалів