У четвер, 24 травня, Верховна Рада України повинна розглянути в першому читанні закон Про основи державної мовної політики, внесений до парламенту депутатами від Партії регіонів, пише журналіст Lenta.ru Петро Бологов.
Прибічники законопроекту вважають, що з його допомогою в країні буде нарешті вирішено мовне питання, що розколює суспільство усі роки незалежності. Їхні опоненти, у свою чергу, вважають, що закон фактично поставить хрест на розвитку української мови.
Згаданий закон був зареєстрований у Раді ще в кінці серпня минулого року, проте політичні потрясіння, пов’язані з кримінальним переслідуванням Юлії Тимошенко і Юрія Луценка, яка відбулися відразу після цього, відсунули справи парламентські на другий план - правлячій партії і так доводилося несолодко під градом критики, аби братися ще й за один, напевне, з найсуперечливіших законів останніх років.
Про нього, як це зазвичай буває, коли мова в Україні заходить про мовне питання, пригадали, коли на горизонті з’явилися чергові вибори - цього разу парламентські. Як це повелося ще з часів Леоніда Кучми, російськомовний електорат намагаються схилити до "правильного" вибору, педалюючи тему надання російській мові офіційного статусу на державному рівні. Щоправда, тепер йдеться, окрім російської мови, ще й про інші мови національних меншин: зокрема, про татарську, румунську, угорську.
Законопроект, розроблений "регіоналами" Сергієм Ківаловим і Вадимом Колесніченко, передбачає, за словами його авторів, що російська мова отримає статус регіональної у 13 адміністративно-територіальних одиницях, тобто там, де російськомовні складають не менше десяти відсотків від населення. Йдеться про Дніпропетровську, Донецьку, Запорізьку, Луганську, Миколаївську, Одеську, Сумську, Харківську, Херсонську, Чернігівську області, Кримську автономію, Київ і Севастополь. Відповідно кримськотатарська мова також стає регіональною мовою Криму, угорська – регіональною в Закарпатській області, румунська - у Чернівецькій. Регіональний статус має на увазі особливий, розширений порядок вживання мови у сферах освіти, науки, культури, ЗМІ, реклами, а також судочинства і діловодства.
Паспорт жителів вказаних регіонів передбачається зробити двомовним, так само як, втім, і інші документи - свідоцтво про шлюб, трудову книжку, диплом і військовий квиток. Регіональною мовою можна буде демонструвати фільми, вести уроки, доводити свою правоту у суді і так далі.
Але навіть якщо, наприклад, росіяни, або поляки, або ще бог знає хто складають менше десяти відсотків від населення того або іншого регіону, вони все одно можуть добитися для своєї мови регіонального статусу через рішення місцевого законодавчого органу. Або ж, якщо цей орган не захоче цього ротити, то ініціативній групі треба зібрати підписи більше 10 відсотків жителів регіону, і тоді законодавчі збори будуть зобов’язані затвердити регіональний статус мови.
Довгий час закон порошився в надрах Ради, і його найбільш затяті критики з лав парламентської опозиції (БЮТ - Батьківщина і Наша Україна - Народна самооборона) встигли заспокоїтися. Проте минулими вихідними "регіонал" Михайло Чечетов оголосив, що законопроект внесений до порядку денного парламенту на тиждень і правляча коаліція планує ухвалити його у першому читанні. Спікер Верховної Ради Володимир Литвин цю інформацію не підтвердив, але вже у вівторок член фракції НУ-НС Олесь Доній продемонстрував ЗМІ порядок денний Ради на четвер з внесеним до неї горезвісним мовним законом.
"Якщо цей законопроект стане законом, - вважає Доній, - то про українську мову в містах можна буде забути, оскільки під вивіскою лібералізму, гуманізму і демократизації чітко простежується ідея, що ані в університетах, ані на телебаченні, ані в містах, де є хоча б 10 відсотків людей, що вважають своєю рідною мовою російську мову, про обов’язковість мови (обов’язковість вивчення державної, тобто української мови, мабуть - примітка Lenta.ru) не йдеться".
Не поділяє оптимізму з приводу законопроекту і спікер Ради. Володимир Литвин і раніше неодноразово заявляв, що в Україні має бути лише одна державна мова. На думку спікера, хоча зараз автори закону і не замахуються на державний рівень, але, віддаючи мовне питання на відкуп регіонам, вони доб’ються того, що на практиці сфера використання "великої і могутньої" зрівняє її в правах з "мовою". Посилаючись на європейських експертів, Литвин вважає, що закон "веде до роз’єднання України, веде до того, що де-факто у нас буде друга державна мова, що українська мова втратить свій статус".
Втім, голос Литвина, не дивлячись на його головування в парламенті, це всього-лише голос одного депутата, що представляє найменшу фракцію Ради (у Народної партії спікера в законодавчому органі 20 з 450 мандатів). Отже, коментуючи перспективи ухвалення закону, Вадим Колесніченко не сильно кривив душею, говорячи про те, що голосів для прийняття документу у першому читанні вистачить. Справді, зібрати просту більшість у 226 мандатів "регіонали" і комуністи, які в мовному питанні дотримуються ще більш русофільських поглядів, ніж їхні союзники, цілком здатні.
Відповідаючи критикам, Колесніченко пояснює, що його закон, по суті, лише переносить в українські реалії дію Європейської мовної хартії, яку Україна ратифікувала ще у 2003 році. Правда, положення закону, тобто ухвалення рішень про регіональний статус тієї або іншої мови, ґрунтуватимуться на даних перепису населення 2001 року, а з тих пір кількість російськомовних в Україні дещо зменшилася. Наступний перепис запланований на 2013 рік, і якщо закон все ж буде ухвалений, то відштовхуватися треба буде від нових даних, а отже втілення у життя нових правил автоматично затримується на пару років.
Тим часом, серед простих українців ставлення до мовного питання міняється не в кращий для захисників російської мови бік (торік за підвищення статусу російської мови висловлювалися 41,6 % українців проти 52 % у 1995 році). І навряд чи на настрої громадян впливають епатажні витівки націоналістів. Просто безкінечні політичні спекуляції до того знецінили тему двомовності, що, як тільки про це заходить мова, у людей скули починає зводити від жалю. І у те, що нинішній сплеск активності "регіоналів" якось пов’язаний з турботою про російськомовних громадян і кримських татар з угорцями і румунами, теж мало кому віриться: швидше за все, партія влади, серйозно стурбована падінням рейтингів, вирішила нагадати найбільш радикально налаштованій частині свого електорату про те, що складаєтсья вона не просто з олігархів, а з олігархів, які вважають за краще читати Пушкіна в оригіналі.
***
У рубриці Світ про нас статті із зарубіжних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.