Бійки за участю політиків відомі людству з найдавніших часів: билися римські патриції, билися кардинали на виборах папи Римського, билися англійські парламентарії і російські бояри. Lenta.Ruпредставила свій Топ-10 найбільш яскравих бійок за участю українських політиків.
У наш час ситуація анітрохи не змінилася - політичні опоненти не відмовляють собі в задоволенні пустити в хід кулаки, коли словесні аргументи вже не допомагають. Одним зі світових лідерів за кількістю силових зіткнень на одну політичну душу є Україна.
У 2007 році українські ЗМІ підрахували, що з моменту здобуття незалежності тільки депутати Верховної Ради встигли серйозно побитися 50 разів. Якщо приплюсувати до цього бої між парламентаріями, що мали місце за минулі п'ять років, а також рукоприкладство інших представників місцевого політикуму, то ця цифра перевалить за сотню. Лента.ру представляє свій Топ-10 найбільш яскравих бійок за участю українських політиків.
10 місце. Комуністи проти спікера
7 липня 2005 ініціаторами зіткнень були депутати з фракції Компартії. Вони вже з ранку кружляли навколо президії парламенту, наче проводячи рекогносцування поля майбутнього бою. Власне бійки почалися після того, як парламент підтримав пропозицію включити до порядку постанову про парламентські слухання Співпраця України та Німеччини на шляху України до ЄС. Комуністи кинулися до президії, швидко зім'явши кордон з депутатів БЮТ, Народної партії і Нашої України, і захопили трибуну. Нашоукраїнець Володимир Бондаренко під звуки дудок і крики в гучномовець звалився в урядову ложу поруч з кріслом прем'єр-міністра Юлії Тимошенко. Один з комуністів всівся в крісло спікера, але підоспілі опоненти перекинули його на підлогу разом з кріслом. Після того як на голосування було поставлено закон з пакету, необхідного для вступу України до СОТ, комуністи врубили сирени і витягли стілець з під спікера, так що Володимиру Литвину довелося вести засідання стоячи. В результаті він змушений був покинути президію, куди проникли комуністи, що викинули звідти всі стільці і зламали мікрофон. Але закон, що стосується ставок вивізного мита на насіння деяких видів олійних культур, все ж був прийнятий.
9 місце. За кадром
15 січня 2010, коли Віктор Ющенко досиджував останні дні свого президентства, а депутата Олега Ляшко ще не вигнали з фракції БЮТ за помилки молодості, він без запрошення з'явився в студію ток-шоу Шустер Live і спробував домогтися від Ющенка "відповіді за базар": раніше екс-президент заявляв про три судимості парламентарія. Ведучий шоу Савік Шустер, а потім і всі інші журналісти в студії просили Ляшко піти геть, але той не реагував. Тоді Шустер сказав, що піде сам, і трансляція була перервана на десять хвилин. Цього часу іншому учаснику програми - депутату від Нашої України Андрію Парубію - вистачило на те, щоб виставити Ляшко зі студії. Хоча той активно опирався, хапався на всілякі предмети і навіть обіймав колону. В принципі, повноцінної бійкою це назвати складно, але виглядало видовищно, майже за Остапом Бендером: "Зніміть капелюхи, оголіть голови. Зараз відбудеться винос тіла".
8 місце. Пристрасті навколо Нацбанку
12 грудня 2002 героєм дня став депутат від пропрезидентської Соціал-демократичної партії, президент Федерації футболу України Григорій Суркіс. Рада розглядала вторинне подання тодішнього президента Леоніда Кучми про зняття з посади голови Нацбанку Володимира Стельмаха. Опозиція, очолювана майбутнім президентом Віктором Ющенком, категорично цьому перешкоджала, розвісивши по всьому парламенту плакати "Кучму до суду!" Суркіс кинувся ці плакати здирати, але на їхній захист став представник БЮТ Михайло Волинець. Побившись з ним, Суркіс на час заспокоївся, але ввечері, вже після закриття засідання, йому довелося почухати кулаки зі Степаном Хмарою (БЮТ), попередньо обмінявшись з противником взаємними образами. Цікаво, що рівно через тиждень Суркіс знову опинився в центрі скандалу. І знову при обговоренні відставки Стельмаха. Григорій Михайлович, мабуть, уже за звичкою поліз штурмувати балкон з опозиційними плакатами, але отримав відсіч від самої Тимошенко, яка, як стверджує депутат, "була налаштована завдати йому членоушкодження". Юлія Володимирівна штовхнула Суркіса по нозі і, за словами парламентарія, намагалася зіпсувати його "єдині нові туфлі, які він зумів одягнути". В момент, коли Суркіс махав кулаками, бютівці скандували "'Бешикташ' - чемпіон!", А прихильники Ющенка і комуністи рвали квитки на запланований у той день матч Кубка УЄФА між турками і київським Динамо (брат Григорія Суркіса, Ігор - президент цього клубу). Антидинамівські гасла чергувалися з "Кучму - геть!". А Стельмаха зняли з посади тільки в 2003 році.
7 місце. Жіночий фактор
16 квітня 1997. Вважається, що в цей день трапилася перша парламентська бійка, яка широко висвітлювалася ЗМІ. Спровокував її депутат від Народного руху України Павло Мовчан. З парламентської трибуни він прозоро натякнув на більш ніж просто партійні відносини між лідерами Прогресивної соціалістичної партії Наталією Вітренко і Володимиром Марченком, заявивши, що останній "не в змозі відрізнити власну дружину від товариша по партії". Однак рухівець не врахував, що Марченко колишній боксер. Для початку він запропонував Мовчану вибачитися, але коли той відмовився, відправив нахабу в нокдаун потужним хуком справа. Після падіння Мовчан був остаточно добитий самою Вітренко, яка живить відомі почуття до політиків націоналістичного толку і не втратила нагоди топтати в прямому сенсі цього слова на опонентові. Згодом Народний рух заявив, що Мовчан був побитий "депутатами в нетверезому стані". Це, однак, не підтвердилося.
6 місце. За кадик
Замикає першу п'ятірку коротка, але яскрава сутичка, що сталася 18 травня 2011 між на той час уже позафракційним Олегом Ляшко і віце-спікером з комуністів Адамом Мартинюком, людиною в літах і, на відміну від свого опонента, не схильною до скандалів. Ляшко довго йшов до цього поєдинку, провівши раніше два бої з "регіоналом" Владиславом Лук'яновим. В той день віце-спікер відмовився надати Ляшку слово, оскільки останній не встиг записатися на виступ. У відповідь Ляшко назвав Мартинюка "земляним черв'яком", "фарисеєм", який живе на державній дачі і якого не хвилює доля людей, які не отримують зарплати. Найтихіший до цього Мартинюк миттєво розлютився, схопив Ляшка за шию і жбурнув у президію. Пізніше неспокійного депутата все ж допустили до трибуни, звідки він взявся скаржитися на те, що віце-спікер "схопив його за кадик". Мартинюк же відповів: "Я не тільки за горло схоплю, але й за інше місце ваше, яке у вас дуже продуктивне" (майже по Данилу Хармсу: "Петро Павлович бігли за Андрієм Семеновичем і кричали: "Я тобі, мерзотнику, руку відірвав, от зажди, наздожену, так і голову відірву!"). Залишається тільки здогадуватися, що мав на увазі комуніст, враховуючи скандальну репутацію Ляшка.
5 місце. Мер проти міністра
18 січня 2008 в секретаріаті Віктора Ющенка перетнулися шляхи мера Києва Леоніда Черновецького і міністра внутрішніх справ України Юрія Луценка, давніх антагоністів: глава МВС раніше звинувачував градоначальника в зловживанні важкими наркотиками, а той, у свою чергу, публічно охрестив Луценко алкоголіком. Ющенко проводив у себе засідання Радбезу, ближче до кінця якого між мером і міністром стався конфлікт, що закінчився обміном ударами. Луценко дав Черновецькому по пиці, але, як він стверджував пізніше, тільки після того, як мер першим штовхнув його ногою під столом у вельми чутливе місце. Після бійки градоначальник виступив із заявою в стилі героя кінофільму "Міміно", стверджуючи, що Луценко напав на нього і "нахабно і цинічно побив". Не вистачало тільки розбитої люстри з венеціанського скла. Свідки стверджували, що Черновецький перший почав ногоприкладство у відповідь на репліку Луценка про те, що син мера, мовляв, теж наркоман і він, міністр, не раз рятував його від покарання. Тим не менш, за фактом сутички було порушено кримінальну справу. Проте за грати Луценко потрапив набагато пізніше і зовсім за іншими звинуваченнями.
4 місце. Захист Юлі
16 грудня 2010 у Верховній Раді пролилася кров. Деякі схильні до перебільшень ЗМІ навіть назвали цю бійку "кривавою бійнею". А причиною всьому стало бажання прихильників Тимошенко припинити кримінальну справу проти свого лідера, чому люто чинили опір представники більшості. Бютівці забарикадувалися в президії, а "регіонали", мобілізувавши своїх найкращих бійців, пішли на штурм трибуни. "Вони йшли хвилями, але першим проривався Соломатін (майбутній міністр оборони Дмитро Соломатін), який бив кріслами наліво і направо", - згадував ці події бютівець Володимир Бондаренко. Взагалі цей день у Раді запросто можна було назвати "Днем літаючих стільців", оскільки саме цей предмет меблів служив основним аргументом в політичному протистоянні. Депутати "дискутували" настільки жваво, що Бондаренко зламали зап'ястя, а Михайлу Волинцю та Юрію Гнаткевичу ледь не проломили голови. Останнього винесли із залу засідань на ношах, згодом лікарі діагностували у нього струс мозку. Пізніше "регіонал" Михайло Чечетов заявив, що бютівців ніхто не бив, а його соратники, в свою чергу, продемонстрували журналістам два пакети з монтировками і ланцюгами, які опозиціонери нібито принесли в Раду, але не встигли використати.
3 місце. Штурм прокуратури
У травні 2007 року, коли президент Віктор Ющенко зняв з посади генпрокурора Святослава Піскуна, той, підтримуваний депутатами Партії регіонів, відмовився підкоритися цьому рішенню. 24 травня в будівлі Генпрокуратури почалося протистояння, яке по своїй напруженості може зрівнятися хіба що з штурмом Рейхстагу. Поверхахми будівлі, кабінетів і внутрішніми дворами майже добу переміщалися з одного боку - Піскун, депутати "регіонали" і бійці спецназу МВС, яким керував соціаліст Василь Цушко, з іншого - працівники Управління державної охорони (УДО), що підкорялася президентові, і опозиційні депутати. Приміщення ГПУ переходили з рук в руки по кілька разів, бійці штурмували паркани, депутати билися і штовхалися в дверях. Кореспондент Коммерсанта, присутній на місці подій, так описує штурм кабінету генпрокурора, куди працівники УДО не хотіли пускати звільненого Піскуна: "Зі словами "бл .., нах .. й!", пан Соломатін (майбутній міністр оборони Дмитро Соломатін, знову-таки ) рвонув на себе одну із стулок, якій не допомогли ні замки, ні вага декількох працівників УДО, що підпирали її. У відкриту щілину, відбиваючись від держохорони, протиснулися депутати і кореспондент видання. Після цього Дмитро Соломатін запустив руку залишений на сходах натовп і витягнув звідти Святослава Піскуна". Але більш ніж успішний штурм не допоміг "регіоналам": Піскун своєї посади все ж позбувся, а проти Цушка згодом завели справу за перевищення посадових повноважень.
2 місце. За мову відповіси
Бійка у Верховній Раді
Чи не найзапекліша бійка між українськими політиками відбулася днями, 24 травня, під час спроби обговорення в Раді "мовного" закону, який в перспективі може істотно підвищити статус російської мови. Противники ухвалення цього документа з числа депутатів БЮТ і "Нашої України - Народної самооборони" (НУНС), незважаючи на чисельну перевагу противника, довели, що вміють махати кулаками не гірше визнаних професіоналів цього "виду спорту" з корпусу Партії регіонів - наприклад, таких прославлених бійців, як уже неодноразово згадуваний Дмитро Саламатін, Ельбрус Тедеєв або Нестор Шуфрич. В результаті активного силового пресингу розгляд закону було провалено, сорочка головного доповідача за проектом Вадима Колесніченка була порвана, а палець його укушений. Додатково до всього, скаржиться Колесніченко, опоненти обіцяли розіп'яти його на березі. Правда, набільшим потерпілим у всій цій історії виявився бютівець Микола Петрук, якому розбили голову, причому ногою однопартійця Павла Костенка - його перевернули догори ногами, коли він спробував пролізти в президію. Іншому бютівцю, Степану Курпілю, в бійці зламали палець. Пізніше Колесніченко і представник НУНС В'ячеслав Кириленко ледь не побилися в прямому ефірі у Шустера, з'ясовуючи, хто більше постраждав у стінах Ради. А ось Олег Ляшко навіть висловив жаль, що на цей раз бійка відбулася без його участі.
1 місце. Яйця накруто
Депутати закидали Литвина яйцями
27 квітня 2010 Рада повинна була ратифікувати так звані Харківські угоди, за якими російський флот ще на 25 років залишався в Криму, а Україна отримувала знижку на газ. Опозиція в особі тих же БЮТ і НУНС, щоб запобігти голосуванню, зустріла спікера в президії градом яєць. Але Литвин довів, що він людина бувала, чи, може бути, з табору опозиції стався витік, але тільки в президії на випадок яйцепада виявилося кілька парасольок, під прикриттям яких спікер і зачитав порядок денний, хоча одне яйце все ж потрапило Литвину прямо в око. Опозиція здаватися не бажала і запалила димові шашки. Попутно в сесійній залі відбувалися локальні бійки між групами депутатів, в одній з яких Олесь Доній із НУНС отримав струс мозку. У густому диму, в миготінні літаючих яєць, відбиваючись від насідання опозиціонерів, більшості все ж таки вдалося ратифікувати угоди. Причому голосів "за" від правлячої коаліції було подано більше, ніж зареєстрованих на засіданні депутатів. Одним з героїв цієї "битви за Харків" став депутат від Партії регіонів Олег Царьов, який, як писав Обком "по черзі завалив на підлогу двох депутатів від опозиції, а третього навіть забодав головою". А Дмитро Соломатін, за повідомленнями ЗМІ, зірвав окуляри з нунсівця Володимира Карпука і розбив йому обличчя. За фактом бійки прокуратура Києва порушила кримінальну справу про хуліганство. The Guardian поставила цю колотнечу в свій рейтинг найбільш видовищних політичних боїв. Спікер Литвин пізніше розповідав, що син подарував йому каску з написом "Не сци, прорвемося" на випадок яєчного рецидиву.
***
У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст цих матеріалів.