Головна
 

МН: Газовий тупик

26 червня 2012, 10:41
0
4
МН: Газовий тупик
Фото: АР
Україна може розвивати власний видобуток тільки при високих цінах на російську сировину

Україна може видобувати до 47 млрд кубометрів природного газу до 2030 року, що більше ніж удвічі перевищує нинішній рівень видобутку, - пишуть Дмитро Марунич та Олексій Гривач у російському виданні Московские новости.

Така інформація містяться в базовому сценарії проекту нової Енергетичної стратегії країни. Розвиваючи власні проекти з видобутку газу, українська влада обіцяє зменшити залежність від дорогої російської сировини. Парадокс у тому, що розвивати власний видобуток Україна зможе тільки при високих цінах на газ на внутрішньому ринку, які Київ активно намагається знизити, домагаючись перегляду контракту з Газпромом.

Відсутність прогресу в газових переговорах з Газпромом змушує Україну шукати альтернативи російським постачанням. Протягом років в урядових коридорах лунали численні декларації про необхідність досягнення незалежності від російського газу і диверсифікації джерел постачання "блакитного палива". Президент України Віктор Янукович і прем'єр-міністр Микола Азаров неодноразово скаржилися на те, що Київ платить одну з найвищих цін за газ в Європі. Однак практичні кроки щодо зменшення впливу Газпрому на український газовий ринок влада почала лише після підвищення цін на російський газ до рекордних $ 420-430 за тисячу кубометрів.

Нагадаємо, що контрактна ціна газу становить $ 520-530 за тисячу кубометрів без урахування "харківської знижки": у квітні 2010 року Росія погодилася знизити ціну для України на 30% (але не більше $ 100 з тисячі кубометрів) за рахунок відмови від експортного мита при постачаннях на український ринок. В обмін Київ продовжив терміни перебування російської військово-морської бази в Криму на 25 років, до 2042 року.

Запасний шлях

Для оцінки перспектив збільшення видобутку газу українське міністерство енергетики вирішило залучити авторитетну американську компанію IHS CERA. В ході Міжнародного економічного форуму в Давосі взимку 2011 року міністр енергетики Юрій Бойко зустрівся з її керівником Даніелом Єргін, і вже в липні Нафтогаз замовив у американського консультанта експертну оцінку українського ринку природного газу. Стосторінкове дослідження Природний газ і енергетичне майбутнє України і декілька закритих семінарів обійшлися українській держкомпанії в $ 10 млн.

 

Скоротивши внутрішнє споживання, Україна може самостійно задовольнити попит на природний газ вже до 2030 року.

 

Вивчивши інформацію українських геологічних служб, фахівці IHS CERA констатували наявність значного потенціалу, який дозволяє істотно збільшити обсяги видобутку природного газу. За їхніми оцінками, скоротивши внутрішнє споживання, Україна може самостійно задовольнити попит на природний газ вже до 2030 року. За оцінками українських геологів і IHS CERA, залишкові запаси традиційних покладів газу становлять 5,4 трлн кубометрів. Для порівняння: аналогічні запаси на сухопутних і морських ділянках Великобританії та Нідерландів - 2,6 трлн кубометрів, на шельфі Норвегії - 3 трлн кубометрів. Незважаючи на відмінності в українській (де-факто радянській) і американській методиках оцінки запасів газу, "розвідані" і "геологічно ймовірні" запаси (категорії А, В, С1), згідно з обома методиками, становлять близько 2,8-2,9 трлн кубометрів. Решта 3,5 трлн кубометрів віднесені до "перспективним" або "прогнозних" запасів.

Треба наголосити, що більшість розвіданих і ймовірних запасів розташовуються на сході України, а значна частка "перспективних" ресурсів - на шельфі Чорного моря. При цьому більше 50% перспективних ресурсів залягає на глибині від 4000 до 6000 м, а близько двох третин - глибше 5000 м. Це означає, що експлуатація цих покладів газу пов'язана з високими операційними ризиками і значними витратами на їхню розробку. Тобто нарощування власного видобутку вимагає і великих капітальних вкладень, і підтримки на українському ринку високих цін на газ. В окрему категорію виділені запаси ущільнених газових колекторів, які не розроблялися через низькі дебіти свердловин (ступінь стабільності надходження газу). Вони розвідані в Дніпровсько-Донецькому басейні на сході Україні. Оцінка сумарних видобутих запасів таких колекторів коливається між 1,5 і 8,5 трлн кубометрів.

Поряд з традиційними в надрах України залягають значні запаси нетрадиційного газу. Згідно з оцінками IHS CERA і міністерства енергетики США, запаси сланцевого газу й метану вугільних пластів, які розташовані переважно в східному регіоні, можуть перевищувати 11,5 трлн кубометрів.

Імпорт сланцевої революції

Світовий досвід показує, що рентабельним є видобуток лише незначної частини покладів нетрадиційного газу. Однак саме на нього робиться ставка в проекті Оновленої енергетичної стратегії України до 2030 року. Якщо прогноз видобутку в період з 2010 до 2020 року передбачає помірне щорічне зростання обсягів, то починаючи з 2020 року очікується істотне зростання обсягу видобутку нетрадиційного газу. У результаті очікується, що до 2030 року сукупний видобуток складе від 30 млрд кубометрів (песимістичний сценарій) до 47 млрд кубометрів (оптимістичний сценарій). При цьому основний приріст видобутку повинно забезпечити розроблення ущільнених газових колекторів і проекти на глибоководному шельфі Чорного моря.

 

Стратегія передбачає, що, скоротивши споживання газу на 15%, вже до 2030 року Україна зможе забезпечити близько 90% внутрішнього попиту на газ за рахунок власного видобутку.

 

Стратегія передбачає, що, скоротивши споживання газу на 15%, вже до 2030 року Україна зможе забезпечити близько 90% внутрішнього попиту на газ за рахунок власного видобутку.

Американська IHS CERA куди більш оптимістична у своїх прогнозах щодо збільшення обсягів видобутку газу в Україні. До 2030 року експерти компанії очікують зростання видобутку газу до 70-73 млрд кубометрів. При цьому основні резерви для зростання газовидобутку експерти IHS CERA бачать в розробці нових ресурсів традиційного і нетрадиційного газу. Видобуток же на існуючих родовищах, за версією американських експертів, буде скорочуватися приблизно на 2,5% в рік і до 2030 року навряд перевищить 11 млрд кубометрів. Ключову роль в питанні зростання видобутку газу в східному регіоні країни повинні зіграти інвестиції в експлуатацію розвіданих і ймовірних запасів. І лише після 2020 року прогнозується перехід до освоєння перспективних ресурсів газу.

Тривалий час і значні інвестиції, які необхідні для розвитку інфраструктури, відсувають дату початку видобутку газу на глибоководному шельфі Чорного моря на 2020 рік. Видобуток газу з сланців і з ущільнених колекторів коштуватиме значно дорожче традиційного. За результатами року розробки покладів сланцевого газу в сусідній Польщі, вартість буріння однієї свердловини, оцінюються в $ 18 млн, тоді як в США - $ 5-7 млн. Конкретних цифр про собівартість українського сланцевого і нетрадиційного газу в компаніях і міністерстві енергетики не називають, однак експерти IHS CERA вважають, що собівартість тисячі кубометрів буде коливатися в межах $ 170-280. Якщо додати до цього податки і вартість транспортування, то ціна для кінцевого споживача зросте ще приблизно на $ 100.

Наразі ціна російського газу для української промисловості складає близько $ 520. Проте в разі досягнення компромісу з Газпромом і зниження ціни на газ до прийнятних для уряду України $ 230-250 за тис. кубометрів газ власного видобутку з нетрадиційних джерел відразу стане неконкурентоспроможним на внутрішньому ринку. Щось подібне ми спостерігаємо зараз на прикладі США, коли після вибухового зростання обсягів видобутку ціна на внутрішньому ринку впала з $ 220-250 до $ 70-90. У результаті цього видобувні компанії почали зазнавати збитків і змушені скорочувати виробництво.

Втім, співрозмовники МН в компаніях, які планують реалізовувати подібні проектив Україні, налаштовані більш оптимістично. Вони підкреслюють, що цикл розробки родовищ - від 30 до 50 років. За ці роки ціна на газ на українському ринку буде зростати. Крім того, українське законодавство не забороняє їм експортувати газ в країни Західної Європи, де він може бути реалізований споживачам за ринковими цінами.

 

Конкретних цифр про собівартість українського сланцевого і нетрадиційного газу в компаніях і міністерстві енергетики не називають, однак експерти IHS CERA
вважають, що собівартість тисячі кубометрів буде коливатися в межах $ 170-280

 

Необхідною умовою для збільшення видобутку газу є різке зростання капіталовкладень у галузь, широке використання сучасних технологій. Експерти IHS CERA констатують, що в разі забезпечення владою сприятливого режиму для інвестування у видобуток для успішної розробки ресурсів сланцевого газу і метану вугільних пластів капіталовкладення повинні скласти $ 2-3,5 млрд. У цілому реалізація сценарію забезпечення Україною газом власного видобутку вимагає щорічних інвестицій у розмірі $ 10 млрд без урахування фінансування допоміжних інфраструктурних проектів (будівництва газопроводів etc). Для порівняння: сукупні щорічні капіталовкладення в проекти зі збільшення газовидобутку оцінюються $ 1 млрд.

Настільки значні капіталовкладення не під силу українському бюджету, і Київ розраховує на участь у проектах з видобутку газу приватного бізнесу. Недержавні компанії з 2001 по 2010 рік потроїли видобуток газу, проте в цілому вони забезпечують менше 10% (близько 2 млрд кубометрів) від загального обсягу виробленої продукції. Найбільший недержавний добувач - ЗАТ Нафтогазвидобування - справило в 2011 році близько 0,7 млрд кубометрів газу. Приналежна британській JKX Oil amp; Gas Полтавська газонафтова компанія є основним добувачем газу в Україні з іноземним капіталом. Обсяг видобутку компанії в 2011 році склав менше 0,4 млрд кубометрів.

 

Попередній досвід залучення іноземних інвестицій закінчувався в кращому випадку тихою невдачею, а в гіршому - гучним скандалом.

 

Надії на розвиток газовидобутку в Україні пов'язують з приходом транснаціональних корпорацій. Місяць тому американська Chevron і британсько-нідерландська Shell стали переможцями конкурсів на право видобувати газ на Олеській (Львівська область) і Юзівській (Донецька і Харківська області) площах. Прогнозні ресурси газу Олеської площі складають 2,98 трлн кубометрів сланцевого газу, Юзівської - 4,05 трлн кубометрів газу ущільнених колекторів. Згідно з умовами конкурсу, Shell повинна інвестувати в геологорозвідку на першому етапі близько $ 200 млн, Chevron - $ 150 млн. Міністр екології та природних ресурсів України Едуард Ставицький оцінив загальний обсяг інвестиції в розробку цих площ протягом 30 років у $ 50-70 млрд. Перші обсяги промислового газу планується отримати в 2017 році.

Робота Chevron і Shell на Олеській та Юзівській площах розпочнеться після підписання угод про розподіл продукції. Відповідно до українського законодавства вони повинні бути підписані протягом року з моменту завершення конкурсів. До моменту підписання УРП компанії не розголошують комерційні, технічні та економічні параметри проектів. Проте після конкурсів Юрій Бойко оголосив, що саме зростання власного видобутку є ключовим елементом стратегії забезпечення енергетичної незалежності України. Хоча попередній досвід залучення іноземних інвестицій закінчувався в кращому випадку тихою невдачею, а в гіршому - гучним скандалом.

Історія повторюється

Shell намагається працювати в Україні з 2006 року. Саме тоді з державною Укргазвидобуванням був підписаний договір про спільну діяльність. Проте українська сторона не поспішала з реалізацією спільного проекту. І лише в поточному році Shell і Укргазвидобування затвердили технічну програму початкового етапу пошуково-розвідувальних робіт. Початок буріння першої пошукової свердловини в рамках даного проекту заплановано на осінь 2012 року.

 

Якщо Київ в результаті домовиться з Москвою про зниження ціни газу, то багато з цих проектів різко втратять економічну привабливість для інвесторів, а українська влада, як це вже часто траплялося, позбудеться стимулу надавати режим максимального сприяння.

 

Поки ж єдиним проектом з освоєння запасів газу за участю іноземних компаній можна назвати підписання угоди про розділ продукції (СРП) з компанією Vanco International у жовтні 2007 року. Проект передбачав розробку Прикерченської ділянки континентального шельфу Чорного моря загальною площею 13 тис. кв. км на глибині моря до 2200 м. Його реалізація була розрахована на 30 років. Однак в 2008 році уряд Юлії Тимошенко розірвав УРП і анулювало видану Vanco ліцензію. Причиною розриву угоди стали звинувачення в корупції учасників угоди з боку Тимошенко. Відразу після підписання УРП Vanco Int. переуступила свої права і обов'язки компанії Vanco Prykerchenska, власниками якої з рівною пайовою участю є Vanco International, DTEK Holdings Limited українського бізнесмена Ріната Ахметова, Shadowlight Investments Limited російського бізнесмена Євгена Новицького, а також компанія Integrum Technologies Limited, яку пов'язують з інтересами Дмитра Фірташа. Vanсo звернулася в міжнародний арбітраж, вимагаючи відшкодування збитків у розмірі $ 100 млн. Після приходу до влади Віктора Януковича новий уряд в квітні 2011 року схвалив мирову угоду з Vanco Prykerchenska і планує врегулювати арбітражний спір до кінця поточного року.

Чим закінчиться черговий похід української влади за збільшенням власного видобутку за рахунок іноземних інвестицій, покаже час. Але якщо Київ у результаті домовиться з Москвою про зниження ціни газу, то багато з цих проектів різко втратять економічну привабливість для інвесторів, а українська влада, як це вже часто траплялося, позбудеться стимулу надавати режим максимального сприяння.

***

У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст цих матеріалів

ТЕГИ: газГазпромУкраїна-Росія
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Корреспондент.net в соцмережах