Україна не отримала надприбутки від Євро-2012 через негатив у західних ЗМІ і жадібність підприємців, - пишуть Вікторія Кузьміна, Анастасія Рафал і Євген Ясенів у російському виданні Московские новости.
Напередодні Євро-2012 українців охоплювали два протилежних почуття - побоювання, що країна провалить підготовку до чемпіонату і знеславиться на всю Європу, і надії, що на туристах можна непогано заробити. Але ні те, ні інше не виправдалося в повній мірі. Незважаючи на деякі огріхи в організації, Євро-2012 не обернувся фіаско для України: уболівальники не виявили в країні ні глобальної розрухи, ні нападів ксенофобії та в цілому залишилися задоволені прийомом.
Але "взяти касу" на еврофанах місцевим жителям не вдалося (принаймні, в передбачуваних обсягах). Уже зараз зрозуміло, що розрахунки влади, яка планувала "підняти" на Євро-2012 півтора мільярда доларів, виправдаються навряд чи. Досвід сусідів може виявитися корисним і для Росії, яка також стоїть перед питанням: як хоча б частково відпрацювати мільярди, які вкладаються в підготовку до сочинської Олімпіади-2014 і чемпіонату світу з футболу-2018.
Дурдом для "прохюндаїв"
"Ласкаво просимо до нашого дурдому", - скоса поглядаючи на величезний м'яч з написом Євро-2012, встановлений у будівлі Київського вокзалу, зустрічав свою дівчину молодий чоловік. Ліберальна київська публіка спочатку не вірила, що владі вдасться провести Євро на належному рівні (деякі навіть з надією чекали провалу, вважаючи, що тоді рейтинг правлячої Партії регіонів напередодні виборів піде на дно). У Facebook ходили історії з серії: "Дивлюся, вибігають двоє іноземців з підворіття, а за ними - менти з криком: "Стій, с .., уб'ю!" Словом, країна готова зустрічати єврофанів...
Питання пересування між українськими містами виявився одним з найболючіших місць в організації чемпіонату.
Героєм анекдотів стали швидкісні потяги Хюндай ("прохюндаї", як охрестили їх городяни), які влада закупила у корейців напередодні Євро-2012. Вони то ламалися в лісах під Полтавою, то зовсім не могли рушити з місця. Багато-хто схилялися до думки, що купувати "це барахло" взагалі не варто було. Хоча "прохюндаї" для України виявилися не тільки не зайвими, а швидше навіть недостатніми. Наприклад, квитки з Донецька до Києва на ранок 24 червня (відразу після чвертьфіналу) знайти було неможливо задовго до вказаної дати. У підсумку народ добирався на таксі, а також вилітав з Харкова чи Дніпропетровська. Питання пересування між українськими містами виявився одним з найболючіших місць в організації чемпіонату.
Країна дешевого пива
19 червня. Київ. Спека. Табір шведських уболівальників на Трухановому острові. Його здали "в експлуатацію" тяп-ляп. Весь інтернет обійшли фотографії убогого побуту містечка, в якому розмістилося до 7000 шведів. Втім, шведському вболівальнику Понтусу Гранстрему, так само як і більшості інших його співвітчизників, в українській столиці подобається абсолютно все - пиво і їжа тут у три рази дешевші, ніж у Швеції, таксі - в чотири.
Саме торговці пивом і нехитрою їжею і заробили на проведення Євро-2012.
"У день витрачаю $ 50. Багато хто, бачачи, що швед, хочуть накрутити ціну, але те ж саме я зустрічав у Мексиці, Індії. Готелі дорогі, хоча ще взимку номера коштували в п'ять разів дешевше, я дивився в інтернеті. Але мені і тут добре. Я і під час євроматчів у Австрії чотири роки тому жив у кемпінгу", - задоволено потягує сік Понтус. Хоча більше йому до душі пиво.
"П'ють шведи відчайдушно. За вечір кожен бере не менше 10 кухлів пива!" - Поділилася офіціантка одного з пабів. Тільки за 12 днів з початку чемпіонату, за даними мерії, в одній фан-зоні на Хрещатику випили 200 тис. літрів (до речі, в Києві воно коштує від 0,5 до 2 євро за півлітра, в Швеції - близько 6), з'їли 60 тис. хот-догів і 18 тис. порцій морозива. Власне, саме торговці пивом і нехитрою їжею і заробили на проведення Євро-2012.
У прибутку також і паби, ресторани і заклади громадського харчування, розташовані неподалік від кемпінгів і фан-зон. Тут очікування та результати збіглися: виручка в дні матчів піднялася втричі. "Якщо раніше ми заробляли до 18 тис. гривень (72 тис. руб. - МН), то в дні ігор - до 45 (135 тис. руб.)", - Розповів один із працівників кафе в Пасажі (поруч з фан-зоною на Хрещатику). За словами Дмитра Заруби, президента Асоціації готелів та ресторанів України, це і є середня картина для всіх закладів громадського харчування в центрі міста. Правда, вже в кілометрі від Хрещатика ресторани і кафе стояли напівпорожніми - багато місцевих жителів на час Євро-2012 віддали перевагу виїхати з міста, а фанати далеко від фан-зон та стадіону не йшли.
Відлякали ціною
Гірше за всіх були справи у готелів, які відлякали клієнтів захмарними цінами ще напередодні ЧЄ. Це і стало основним фактором провалу фінансової частини Євро-2012: більшість уболівальників приїздили на день-два напередодні та після матчу. Тих, хто затримувався на тиждень і більше було небагато. "До чемпіонату в Києві відкрили два п'ятизіркових і два чотиризіркових готелі. І накрутили вартість номерів. Всі вважали, що завантаження буде близько 90%, але в середньому по місту немає і 50%.
Від Євро виграли лише хостели, які встановили ціну 15 євро/ліжко. І це було передбачувано. Австрійці, які приймали Євро в 2008 році, попереджали: у них 3-5-зіркові готелі стояли напівпорожніми", - говорить Дмитро Заруба.
Австрійці, які приймали Євро в 2008 році, попереджали: у них 3-5-зіркові готелі
стояли напівпорожніми
Він вважає, що готелі ще довго будуть працювати собі в збиток. "У готелях такого рівня зупиняються бізнесмени, і їх окупність безпосередньо залежить від бізнес-клімату в країні. Він поки залишає бажати кращого..." - Розводить руками експерт. На скупість гостей скаржилися торговці сувенірами і навіть повії. Без очікуваного заробітку залишилися таксисти. Фанати віддавали перевагу пішим прогулянкам замість автомобільних. "Росіяни катаються, а іноземці, жуки такі, не хочуть", - нарікають київські таксисти.
Атмосфера братства
В іншому атмосфера в місті під час матчів була набагато кращою, ніж припускали скептики. Принаймні, ніхто не бачив міліціонерів, що біжать по Києву з криком: "Стій, с ..!" А водомети, які підтягли на Хрещатик на випадок бійок, так і простояли без діла. Правда, самі кияни поставилися неоднозначно до честі приймати Євро-2012. Багато поквапилися у відпустки. "Моя знайома з турагентства каже, що у них всі путівки на Туреччину і Єгипет розкупили", - розповідає готельний менеджер Наталя.
Частина публіки обурювалася через те, що шведи загадили центр міста. І обурювалися, що київський градоначальник Олександр Попов заявив, що не буде їм заважати справляти потреби прямо на Хрещатику (пізніше він, правда, взяв свої слова назад).
Навпаки, для молоді Євро-2012 став святом. "Ми обмінювалися зі шведами футболками, разом співали пісні, звали один одного в гості. Це була дивовижна атмосфера братерства. По-моєму, все вийшло дуже добре. А те, що бариги не заробили, це на краще. Буде їм наука. Не треба було зариватися", - поділився враженнями київський музикант Костянтин.
Львів: економні європейці розчарували
Розрахунки на великі заробітки не виправдалися й у Львові. Європейці воліли дешеві паби і налягали на пиво і горілку, з їжі обмежуючись лише закусками до пива й іноді пробуючи борщ. В середньому гості залишали в барах по 100 гривень (400 руб.) за вечір. Тому доходи рестораторів виявилися більш ніж скромними. У найбільш "рибних" місцях заробітки досягали $ 2 тис. У цілому по місту - менше. "Я заробив лише на $ 500 більше, ніж зазвичай в аналогічний період, хоча очікував, що прибутки зростуть раз у шість", - зізнався один з власників кафе. Інший поскаржився, що і зовсім втратив у грошах. "Я до Євро зробив ремонт, купив стіл у вигляді футбольного поля, нові меблі, накупив дорогої риби, делікатесів. А німцям тільки пиво подавай", - журився власник кафе Олег.
Ресторатори вважають, що всьому виною непомірна жадібність готельних власників: через те що готелі підняли ціни в три-п'ять разів, багато фанатів зупинилися в сусідній Польщі (до речі, і 13 з 16 команд обрали Польщу замість України) або прилітали на один день. Жадібність згубила і власників квартир. Деякі навіть виселили постійних орендарів у надії нажитися на європейцях. "Думала, буду гроші гребти лопатою, за місяць зароблю, як за півтора року. А оселилися тільки два німці на п'ять днів, і то зламали мені пральну машину", - журилася львів'янка Оксана.
Донецьк: жертва пропаганди
Батьківщина клубу Шахтар, як місто найбільш віддалене від кордонів Євросоюзу, найбільше постраждало від пропаганди в європейських ЗМІ, де Україну представляли як небезпечне місце для іноземців. За первинними підрахунками на матчі групового турніру повинно було прибути тисяч 30 англійців і французів. І це не рахуючи тих, хто приїде на чвертьфінал і півфінал. Господарі ресторанів і кафе, готелів і приватних квартир нервово потирали руки в очікуванні нечуваних баришів, роздуваючи ціни де менше, де більше. У реальності до Донецька дісталися від сили 10 тис. англійських уболівальників і близько тисячі французів. Один з останніх, Рене, на питання, чому так мало, відповів філософськи: "Дуже далеко". А британці зізнавалися, що багатьох з них відлякали страшилки в британських ЗМІ. Так, екс-капітан збірної Англії Соул Кемпбелл лякав земляків українським расизмом і попереджав, що з України можна повернутися в труні. Під кінець групового турніру англійські фанати, збірна яких грала в Донецьку, в знак протесту проти брехні про країну пронесли по столиці Донбасу символічну труну і заявляли, що їм тут все сподобалося - особливо гостинність місцевого населення.
З громадським харчуванням і готелями картина схожа зі Львовом і Києвом - зробили виручку пивні в центрі, а дорогі готелі стояли напівпорожніми. Тим більше що переважна більшість уболівальників приїхали в Донецьк тільки на день матчу, і наявність готелів у місті їх хвилювала набагато менше, ніж дефіцит віскі.
Висновки: важливі ціни, транспорт і пропаганда
Головний міф, який розвінчує досвід України на Євро-2012, - це уявлення про футбольних фанатів, як про товстосумів, готових смітити грошима. "Досвід Австрії та Швейцарії, які приймали Євро чотири роки тому, доводить, що фанати ніколи не витрачають багато грошей, не змітають сувеніри і особливо не захоплюються культурною програмою", - говорить український експерт в галузі туризму Володимир Царук.
Як показав досвід України, три успішних фактора проведення міжнародних футбольних турнірів (крім власне спортивної інфраструктури) - наявність дешевого житла, дешевої їжі та випивки і зручність перельотів і переїздів між містами. Для Росії, з огляду на російські простори, цей момент особливо актуальний - якщо не вирішити "транспортну проблему", ЧС-2018 може обернутися колапсом з перевезеннями. Заробити в першу чергу зможуть хостели і кемпінги, дешеві готелі, середньоцінові паби, бари і заклади громадського харчування, торговці пивом і його виробники (в Україні відвантаження пива під час чемпіонату на заводах збільшилася в 2 рази). При цьому ціна є дуже важливим фактором, і його не можна недооцінювати - завищені розцінки на готелі та іншу сферу послуг можуть відлякати тисячі вболівальників.
Досвід Австрії та Швейцарії, які приймали Євро чотири роки тому, доводить, що фанати ніколи не витрачають багато грошей, не змітають сувеніри і особливо не захоплюються культурною програмою
Нарешті, треба вміти просувати в цілому імідж країни як туристично привабливого місця. Що Україна зробити за великим рахунком так і не змогла. "В Австрії та Швейцарії приплив туристів на наступний рік після Євро зріс на 18-20%. Правда, вони здорово вклалися в промоушн своїх курортів і досі підтримують до них інтерес. Без цього реального ефекту для турбізнесу після ЧЄ не буде", - говорить Царук. Україна після проведення чемпіонату запам'ятається як безпечна (на відміну від Польщі з її буйними фанатами) країна дешевого пива з дуже гостинним населенням, розвинутою сферою послуг і дуже затишною і розслабленою атмосферою великих міст.
Українські ЗМІ з гордістю пишуть, що руйнування існуючого в ЄС іміджу України як місця, де "по вулицях ходять бандити і ведмеді", є головним досягненням Євро-2012. Правда, чи виявиться достатньо цього досягнення для туристичного буму в майбутньому - питання. Крім того, досвід нашої сусідки показує, що європейці, як і раніше схильні до впливу страшилок про пострадянський простір, які з готовністю будуть підтримувати західні ЗМІ. Причому щодо Росії все це буде куди більш жорстко, ніж у випадку з Україною. Тому ще задовго до початку чемпіонату потрібно думати, що цьому накату можна протиставити. А головне - яким буде головний туристичний "меседж" для зовнішнього світу, головний "міф" про Росію, який дозволить їй залучити мільйони туристів і під час ЧС, і після нього, а заодно і нейтралізує очікуваний потік негативу в ЗМІ.
Великі спортивні події - це дійсно хороший шанс для прориву на міжнародному туристичному ринку. Але, як показує досвід України, ним ще потрібно вміти грамотно скористатися. Інакше ні туристів, ні грошей від них ніхто не побачить.
***
У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст цих матеріалів