Головна
 

РГ: Язик довів до Києва

5 липня 2012, 09:43
0
14
РГ: Язик довів до Києва
Фото: Таїсія Стеценко/Корреспондент.net
Янукович ніякого рішення з приводу закону не ухвалив

Неабиякі пристрасті розігралися в Україні після прийняття закону Про основи державної мовної політики. У відставку попросився спікер Верховної ради Володимир Литвин, якого не було в залі під час голосування, - пише Павло Дульман у Российской газете.

Він також навідріз відмовився підписувати ухвалений більшістю депутатів документ. Українська опозиція, в свою чергу, що виступає проти розширення прав російської мови, починає безстрокову акцію протесту. Президент Янукович натякає на дострокові парламентські вибори.

Події після прийняття закону розвивалися стрімко. Відразу після невдалого для них голосування з принципового питання сім депутатів-опозиціонерів оголосили голодування. Причому голодувати вони зібралися на сходах Українського дому - палацу мистецтв в центрі Києва, де наступного дня мала пройти прес-конференція Віктора Януковича з підбиттям підсумків політичного року. Навколо голодувальників незабаром утворилася "масовка", яка склала кілька сотень людей. Підтяглися популярні опозиційні політики на кшталт Арсенія Яценюка та Віталія Кличка, а також активісти ультранаціоналістичної партії Свобода, схильні до агресивних дій: їхній керівник Олег Тягнибок, бачте, оголосив загальну мобілізацію.

Вранці в середу дійшло до сутичок між маніфестантами та бійцями спецпідрозділу Беркут, який спробував розчистити вхід в палац.

 

Литвин ні в яку відставку не збирається. Він грає в звичну політичну гру,
доводить незамінність. Що стосується опозиції, то у них немає ні знань, ні
здібностей, але є бажання проштовхувати свою волю силою. Чим вони зараз і
займаються: відключивши голову, розколюють Україну

 

Зі слів опозиціонерів, міліція застосувала проти них сльозогінний газ. Проте прес-служба київського головного управління МВС стверджує, що сльозоточивий газ застосовували саме мітингувальники, в результаті чого постраждали 10 працівників Беркута. Газ при цьому потрапив навіть в очі чемпіону світу з боксу Кличку.

Як би там не було, заплановану прес-конференцію Янукович переніс на невизначений термін. Тим більше що з'явилися справи важливіші: ображений у найкращих почуттях необережними висловлюваннями депутатів-регіоналів спікер Володимир Литвин оголосив, що хоче у відставку. Разом з ним у відставку попросився і віце-спікер від опозиції Микола Томенко також незадоволений законом.

"Литвин ні в яку відставку не збирається. Він грає в звичну політичну гру, доводить незамінність. Що стосується опозиції, то у них немає ні знань, ні здібностей, але є бажання проштовхувати свою волю силою. Чим вони зараз і займаються. Відключивши голову, розколюють Україну", - заявив РГ ініціатор закону Вадим Колесніченко.

"Ні, це поки ще не криза - відставка Литвина. Швидше передвиборна поза. Але Януковичу, мабуть, доведеться підписувати закон в тому чи іншому вигляді. Його ветування або відправка на доопрацювання - це ознака поразки і невиконання обіцянок. Давати такі сигнали він не може. Наша ж опозиція дуже хоче грати на загострення, бо розуміє - без нового розколу вони парламентські вибори не виграють. Розгойдувати човен, це простіше і електорально вигідно", - пояснив РГ ситуацію директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології Михайло Погребинський.

Тим часом президент України Віктор Янукович жодного рішення з приводу закону не ухвалив. "Я ніколи не втручався і не втручаюся в роботу Верховної ради. Але я зацікавлений в цілому в стабільності ситуації в країні", - передає його слова прес-служба.

 

Питання з мовою справді не на першому місці у пріоритетності проблем для
українців. Але воно принципове, світоглядне. І лише до виборів це питання теж не зводиться.

 

"Питання з мовою справді не на першому місці у пріоритетності проблем для українців. Але воно принципове, світоглядне. І лише до виборів це питання теж не зводиться. Звичайно, краще було вирішувати його в "мирний" час, не перед виборами. Але розв'язувати проблему потрібно, вже коли вона виникла. Жителям заходу країни потрібно нарешті прийняти думку, що у половини населення країни, що виробляє більшу частину валового продукту, є свої інтереси, які потрібно враховувати", - пояснив РГ український соціолог Євген Копатько.

Тим часом у регіонах країни закон зустріли по-різному. Львівські, тернопільські та івано-франківські депутати вже висловили протест, а місцеві активісти вийшли на пікетування до органів влади. З іншого боку, в регіонах російськомовних звістку сприйняли зі стриманою радістю. "Влада зробила важливий крок. Подія дійсно довгоочікувана. Але для досягнення мети - відновлення прав російської мови - потрібні чергові кроки. Потрібна ініціатива знизу, потрібна допомога місцевої влади. Тож поки сподіваємося на якнайшвидше підписання закону президентом і почнемо діяти, збирати підписи, агітувати. Хоча про що нам тут агітувати. Але за остаточну перемогу піднімати тости поки рано", - заявив РГ депутат Севастопольської міськради від партії Російський блок Геннадій Басов.

На момент підписання цього номера РГ маніфестанти, як і раніше беруть в облогу Український дім і вступають у сутички з міліцією. Далекий від вирішення і локальний парламентський конфлікт: Литвин ще раз заявив, що не підпише "мовний закон". Тим часом окружний адміністративний суд Києва заборонив проведення масових акцій в районі Українського дому та поблизу урядових і парламентських будівель. Заборона буде діяти по 9 липня. До речі, в цей день у Віктора Януковича день народження.

47,7 відсотка українців вважають, що російську мову треба зробити другою
офіційною в тих місцевостях, де більшість населення за це виступає

А як у них

У світі існує кілька мов, які об'єднують народи, що колись жили в єдиній державі. Це, наприклад, англійська, французька, іспанська та португальська. Ті, що говорять на них, країни відчувають свою єдність, а спільна мова допомагає зберегти і зміцнити культурні, економічні та політичні зв'язки.

У випадку з колишньою Британською імперією існує спеціальний термін "англосфера". Правда, науковці досі сперечаються з її приводу. Одні переконані, що туди потрібно включати тільки країни, більшість населення яких говорить по-англійськи. Це, зокрема, Великобританія, Ірландія, США, Канада, Австралія і Нова Зеландія. Або ж цей термін повинен описувати всі країни Співдружності, у багатьох з яких існують і свої національні мови, проте англійська залишається офіційною. Наприклад, в Індії, де існує власна багатотисячолітня культурна традиція, англійська поряд з хінді вважається мовою роботи уряду. За задумом борців за незалежність цієї країни, вона повинна була поступово втратити свій державний статус. Проте через складну етнічну мозаїку країни, де далеко не для всіх хінді є рідною і зрозумілою, цього поки не відбулося. Більше того, добре володіння англійською, яку викладають у школах, виявилося конкурентною перевагою індійської молоді.

Франкомовні країни об'єднує Міжнародна організація Франкофонії, куди входять більше півсотні країн. У більшості з них французька не є рідною для більшості населення. Однак для багатьох держав, наприклад в Африці, ця мова і культура стали важливим інструментом інтеграції. Особливий випадок - канадський Квебек, де французька, мова більшості, визнана і державною. Цьому передувала боротьба франкомовних квебекців за свої права. Цікаво, що зацікавленість у співпраці з Франкофонією висловлюють і країни, ніколи не були частиною Франції. Для них існує статус спостерігача і асоційованого члена.

Іспанська мова - теж одна із найбільш широко використовуваних мов у світі. Багато відомих іспаномовні письменники і науковцці - жителі Латинської Америки. З приходом іспанців місцеві індіанські мови опинилися в занепаді. Однак ситуація поступово змінюється. Яскравий приклад - нащадки мешканців імперії інків. Їхня мова - кечуа - широко використовується і має державний статус у Перу і Болівії. У конституції сусіднього Парагваю офіційною крім іспанської названа і мова гуарані. Втім, говорячи про Латинську Америку не можна не згадати, що іспанська та португальська мови вважаються поліцентричними. Багато великих країни континенту говорять на своєму варіанті мови, зафіксованому в словниках і довідниках.

Тим часом

Без малого половина українців підтримає ухвалення закону про мовну політику. Так, за даними Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), 47,7 відсотка українців вважають, що російську мову треба зробити другою офіційною в тих місцевостях, де більшість населення за це виступає. Ще 26 відсотків опитаних вважають, що російська мова повинна бути другою державною на всій території України. 19,4 відсотка виступають принципово проти використання російської мови в Україні. У той же час, стверджують у КМІС, рівно половина респондентів - 50 відсотків - за те, щоб російська мова та література викладалися як окремі предмети в усіх загальноосвітніх школах України.

Підготував Василь Воропаєв

Коментар

Мирослава Цапко, директор Центру соціологічних досліджень РДГУ:

- Російська мова була і залишається в Україні мовою міжнаціонального спілкування. Більша частина міст-мільйонників розташована на сході країни, де частка населення, що говорить російською як рідною, велика. Рішення українського парламенту, причому на фоні введення особливих прав і для інших, крім російської, мов, адекватне запитам часу. Реакція ж сил, які це рішення не підтримують, є теж цілком очікуваною. Не думаю, що в Україні зараз противиться російській мові народ. Ті демарші, які здійснює опозиція, пов'язані з можливістю розіграти передвиборчу карту непримиренних. Однак нічого вже не повернути назад. А російська в Україні завжди була питанням політичним.

Мовні уподобання пов'язані з силою - як культурної політики, так і всякої іншої. Вчать мови не те щоб ворогів або улюблених письменників - йдеться про культурну міць і внесок в міжнародне життя держави-носія тієї чи іншої мови. Любов до мови пояснюється багатьма підгрунтями: не тільки політичною волею, але і складними процесами ходу історії. До речі, коли ми говоримо про великі міста України, можна згадати і про модний тренд говорити українською. У ньому бачили щось романтичне, чого не знає більшість. Сільські ж регіони України на заході завжди використовували українську мову як рідну і базову. І в школах її вчили активно. Ніякої романтизації цієї мови там не було.

В багатонаціональних країнах неможливо обійтися без спільної мови. Скажімо, у турецької зараз дуже великі перспективи в Середній Азії або в Азербайджані. Поряд з російською мовою, яку поки ще пам'ятає середнє і старше покоління, поряд з англійською, яку намагається вчити молодь, вона дуже поширений, особливо в державних освітніх програмах. Вже є і школи, і університети. Культурна експансія - річ досить серйозна і несе за собою не тільки мову, але й моральні цінності, очікування, світоглядну картину світу. Що ж стосується України, то хоча англійська де-факто і визнана одною з головних мов світу, статусу державної вона не отримає. Для уряду це значить підписатися під якимись дуже серйозними політичними кроками і зобов'язаннями. Хоча європейські мови популяризувалися і ставали міжнародними неодноразово.

Досьє РГ

Свою оцінку причин ситуації геополітичної та мовної ситуації дають і вчителі російської словесності з України - лауреати пушкінського конкурсу РГ. Так в есе на тему Язик до правди доведе Ірина Степанова з Сімферополя задається питанням: "Як допомогти хлопцям дізнатися історичну правду, якщо на уроках української літератури вони читають про утиски українців росіянами, а в підручниках історії Велика Вітчизняна війна називається фашистсько-більшовицьким конфліктом?"

Підготувала Олена Новоселова

***

У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст цих матеріалів

СПЕЦТЕМА: Резонансний закон про мови
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Корреспондент.net в соцмережах