Минулої п'ятниці в Києві пройшов круглий стіл на тему Федеративна Україна, що дав старт однойменній кампанії з популяризації федеративного устрою країни, - пише Петро Бологов у російському виданні Lenta.Ru.
Головним організатором та ідейним
натхненником цієї кампанії виступає великий друг Володимира Путіна, кум двох
останніх російських президентів, мільйонер Віктор Медведчук - одна із
найяскравіших і в той же час загадкових постатей української політики.
В останні дні в Україні дуже
жваво обговорювали візит Володимира Путіна до Ялти і його зустріч з Віктором
Януковичем, на яку високий гість запізнився на кілька годин. Відпрацювавши за
протоколом, російський президент не став затримуватися у свого українського
колеги і, незважаючи на те, що ночувати в Криму він не мав наміру, відправився до
ялтинського маєтку Медведчука, господар якого пригощав Володимира
Володимировича фруктами та шампанським. Старі друзі черговий раз продемонстрували,
наскільки цінують свої стосунки, одночасно давши можливість експертам
припустити, наскільки глибоко Путін готовий втрутитися за допомогою Медведчука
у внутрішньоукраїнські справи.
Колишній глава адміністрації
президента Леоніда Кучми, колишній віце-спікер Верховної Ради і до 2007 року
голова Соціал-демократичної партії України (об'єднаної) - ось основні політичні
іпостасі Віктора Медведчука. Після "помаранчевої" революції 2004 року
він фактично зник з поля зору - цілком можливо, з побоювань "потрапити під
роздачу", від чого не зміг уберегтися, наприклад, Ігор Бакай, який керував
в останні роки президентства Кучми Державним управлінням справами України.
Запідозрений новою владою у здійсненні ряду тяжких економічних злочинів, Бакай був
змушений тікати до Росії, яка згодом надала йому громадянство. Якби вирішив
Медведчук, якого тодішній глава українського МВС Юрій Луценко вважав
безпосереднім винуватцем фальсифікацій на президентських виборах 2004 року,
піти аналогічним шляхом, труднощів із облаштуванням у Росії у нього б теж не
виникло - на Рубльовці він давно "свій".
Свого часу навіть писали, що в
2005 році Путін нібито пропонував Медведчуку перебратися в Росію на якусь
високу посаду. На думку більшості спостерігачів, колишній глава адміністрації
Кучми - єдиний український політик, якому російський президент довіряє на всі
сто відсотків.
Віктор Медведчук - людина
виключно компетентна, послідовна у своїх діях і, безумовно, надійна. Як справжній
патріот, він відстоює, перш за все, інтереси своєї рідної України ... До нього
дуже серйозно прислухаються люди, від яких залежить прийняття рішень, причому,
не тільки в Україні, а й у Росії
Володимир Путін
Але Медведчук на кілька років вирішив
залишатися непомітним - він, зокрема,
залишив СДПУ (о), яка із часом злилася з "регіоналами", комуністами і
втратила будь-який політичний вплив. Поки в Україні змінювалися уряди,
парламентські коаліції, президент воював з прем'єром, а Рада - з президентом,
Медведчук утримувався від коментарів щодо того, що відбувається, хоча його
прізвище регулярно згадувалося в різних рейтингах найвпливовіших українців.
Тільки у минулому році раптово з'явилася інформація, яка згодом так і не
знайшла підтвердження, що колишній глава адміністрації Кучми повертається в
політику, щоб брати участь у парламентських виборах 2012 року. Пізніше сам
Медведчук виступив із заявою у дусі "я повернувся для боротьби".
"Хоча тією чи іншою мірою я постійно брав участь у політичних подіях у
країні, але зрозумів, що настав час не просто заявити про себе, але донести ті
ідеї, які сьогодні будуть актуальними", - сказав він, додавши, що
перспектива отримати депутатський мандат його не цікавить.
Повернувшись, Медведчук анонсував
створення громадського руху "Український вибір", а також вихід
однойменної монографії, присвяченої, як він сам пояснив, державному
будівництву. Одночасно у всій Україні почалася широка рекламна кампанія нового
руху, однією із головних цілей якого був названий перехід до федерального
устрою країни. Для більшої доступності на білбордах зображувалася карта
України, поділена кольором на регіони, які так чи інакше завжди згадувалися у
світлі можливого федеративного устрою країни: Новоросію, Донбас, Крим,
Слобожанщину (край у північно-східної частини України з центром у Харкові),
Придніпров'я, Волинь і так далі.
Активність Медведчука, яку багато
експертів оцінили як "дуже бурхливу, але безглузду", не дуже узгоджується
з його обіцянками не втручатися в політику. Перед уже згаданою зустріччю в Ялті
висловлювалися думки, що Путін намагатиметься донести до Януковича думку про
необхідність призначити свого старого друга українським прем'єром. Вже із
Медведчуком, який з усіх українських політиків такого рангу є найвідданішим
прихильником ідеї вступу України до Митного союзу і Єдиного економічного
простору, Москва завжди зможе домовитися і щодо газу, і щодо кордонів, і за все
інше. Тим паче що Микола Азаров, крім кабінету міністрів, очолює ще й Партію
регіонів, а Медведчук офіційно безпартійний, і зростання у суспільстві
невдоволення "регіоналами" на нього не поширюється.
Поки в Україні змінювалися уряди,
парламентські коаліції, президент воював з прем'єром, а Рада - із президентом,
Медведчук утримувався від коментарів щодо того, що відбувається, хоча його
прізвище регулярно згадувалося в різних рейтингах найвпливовіших українців
Навіть на федеративну ідею, яку
Медведчук несе в народ, її противники відреагували вкрай мляво, згадавши лише
традиційну "руку Москви". Хоча, за великим рахунком, ідея ця хоч і не
нова, але досить болісна для значної частини українського суспільства.
Першим, хто в сучасній історії
заговорив про можливість федеративного устрою України, був В'ячеслав Чорновіл.
У 1991 році він ініціював скликання так званої Галицької асамблеї, яка
висловилася за створення на основі Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської
областей певної регіональної освіти. Після обрання президентом Леоніда
Кравчука ця ідея була похована, а Чорновола звинуватили в сепаратизмі.
Другий сплеск інтересу до
федеративного устрою припав на кінець 2004 року - у розпал
"помаранчевої" революції. Спочатку Луганська облрада запропонувала
створити Південно-Східну Автономну Українську Республіку (ПСАУР) і звернулася підтримати цю ідею до Путіна. Потім створення ПСАУР підтримали учасники
з'їзду депутатів усіх рівнів у Сєвєродонецьку. Питання про створення республіки
було вирішено винести на референдум. Його проведенню запобігла лише перемога
Віктора Ющенка в третьому турі президентських виборів. Активними прихильниками
федерального устрою були "регіонали" Євген Кушнарьов і Борис Колесніков.
Згодом проти них були порушені кримінальні справи, причому якщо Кушнарьов обвинувачується
саме у сепаратизмі (стаття 110 Кримінального кодексу, "Посягання на
територіальну цілісність і недоторканність України"), то Колеснікова
заарештували за іншою статтею, хоча всі й так розуміли, яким є насправді підґрунтя
справи.
Про федеративну Україну згадували
і в 2010 році, коли за такий устрій держави висловився віце-прем'єр з питань
регіональної політики Віктор Тихонов. Тоді ж висувалася ідея про поділ країни
на кілька земель або округів: Крим, Слобожанщину, Центральну Україну, Київ і
Галичину.
Пам'ятаючи про реакцію на
Сєвєродонецьк, рух Медведчука намагається не педалювати тему створення якихось
там регіональних об'єднань. Федеративна ідея подається як важливий етап на
шляху до децентралізації влади, що, ймовірно, повинно сприйматися "на
ура" ліберально налаштованими громадянами.
Пам'ятаючи про реакцію на
Сєвєродонецьк, рух Медведчука намагається не педалювати тему створення якихось
там регіональних об'єднань. Федеративна ідея подається як важливий етап на
шляху до децентралізації влади, що, ймовірно, повинно сприйматися "на
ура" ліберально налаштованими громадянами. Виступаючи на минулому круглому
столі (до речі, самого Медведчука, який відпочивав після посиденьок із Путіним,
на заході не було), суддя Конституційного суду у відставці Василь Німченко говорив
про "трансформацію України від централізованої до децентралізованої
унітарної держави", а політолог Михайло Павлів запропонував проект
адміністративно-територіального поділу федеративної України, який передбачає
перехід від 24 областей до 17 суб'єктів федерації.
На сайті "Українського
вибору" публікуються статті різних авторів, які підтримують ідеї федералізму.
За версією журналіста і економіста Андрія Булгарова, Україна може бути
розділена на дев'ять федеральних округів плюс Київ і Севастополь. Фактично, усі
подібні конструкції різноманітністю не відрізняються - їх загальні контури
можна відстежити і на карті політичних уподобань українського виборця.
І все ж, незважаючи на всю
впливовість і капітали Медведчука, поки що ідеї федералізму виглядають прожектерством.
Інша справа, що, культивуючи подібні настрої у суспільстві, найталановитіший,
на думку Путіна, український політик може рекрутувати під свої знамена ту
частину прихильників Партії регіонів, яка дотримується найбільш радикальних
проросійських поглядів і давно вже розчарувалася у невиразних доктринах
правлячої більшості. І якщо в Кремлі раптом задумаються над тим, що настав час
безпосередньо втрутитися у політичні процеси, які відбуваються у сусідній
країні, крім одвічного газу, у Москви з'явиться ще один важіль впливу - Віктор
Володимирович Медведчук.
***
У рубриці Огляд преси статті із
закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе
відповідальності за зміст цих матеріалів