Прагнучи диверсифікувати джерела постачань газу, Україна може потрапити в іншу енергетичну залежність - від постачань російської нафти, - пише Тетяна Івженко в російській Независимой газете.
Про це свідчать обговорювані зараз в уряді плани, формально спрямовані на підтримку української нафтопереробної галузі.
Наразі в Україні працюють тільки два з семи НПЗ. Обсяг нафтопереробки за перші п'ять місяців ц.р. зменшився в порівнянні з аналогічним періодом 2011-го на третину. При цьому обсяг постачання російської нафти скоротився більш ніж удвічі до рекордно низького показника - менше 750 тис. тонн. З березня російська нафта взагалі не постачається в країну, тому що компанія ТНК-ВР зупинила належний їй Лисичанський НПЗ (АТ ЛИНІК).
Одеський НПЗ, що належить ЛУКОЙЛу, не працює з осені 2010 року через проблеми з маршрутом постачань сировини. Одночасно ринок перейшов на споживання імпортних нафтопродуктів, що надходять до країни з 10 країн СНД і Європи.
Обсяг нафтопереробки за перші п'ять місяців ц.р. зменшився в порівнянні з
аналогічним періодом 2011-го на третину. При цьому обсяг постачань російської
нафти скоротився більш ніж вдвічі
Раніше прем'єр-міністр України Микола Азаров звинуватив в кризовій ситуації російську сторону, заявивши агентствам: "Заводи стоять, тому що наші друзі в Росії встановили таке вивізне мито на нафту, яке в сукупності з ціною нафти робить нерентабельною переробку нафти".
Але російські власники НПЗ інакше бачать причину проблем. У нещодавно оприлюдненому агентством Українські новини листі ТНК-ВР Коммерс Міністерству економічного розвитку і торгівлі України сказано, що українські переробники опинилися в програшній ситуації в порівнянні з виробниками з країн Митного союзу, які не платять імпортні мита на нафту. Щоб усунути нерівність, компанія запропонувала українській владі ввести обмеження у вигляді мит на імпорт нафтопродуктів, а також встановити квоти на ввезення в Україну бензину стандарту Євро-4 і заборонити імпорт палива стандартів Євро-3 і Євро-2. Крім того, власники українських НПЗ запропонували уряду скасувати стягнення податку на додану вартість при ввезенні в Україну нафти.
Проти останньої пропозиції різко виступив Мінфін: при запланованому пільговому режимі імпорту нафти держбюджет України недоотримав би приблизно 1,5 млрд. дол. Днями заступник міністра енергетики та вугільної промисловості Володимир Макуха заявив, що уряд вирішив "зняти це питання". Але у Верховній Раді не знятий з реєстрації поданий ще в червні законопроект, що передбачає пільговий режим імпорту нафти.
Чиновники, прикриваючись гаслами про національні інтереси, лобіюють інтереси приватних структур, якими є українські НПЗ
Експерт Інституту енергетичних досліджень Юрій Корольчук сказав НГ, що в цьому випадку чиновники, прикриваючись гаслами про національні інтереси, лобіюють інтереси приватних структур, якими є українські НПЗ. "Бізнесмени, звичайно, хочуть отримати подвійну вигоду: пільги при постачаннях нафти і сприятливі умови, які передбачають відсутність конкуренції, при продажу нафтопродуктів. Якщо будуть виконані їхні вимоги, українські НПЗ відновлять роботу, але хто від цього виграє? Не український бюджет, який недоотримає досить значні суми. І не український споживач, який змушений буде купувати дорогі (за рахунок високих імпортних мит) і не найякісніші (через застаріле обладнання та технологій на вітчизняних НПЗ) продукти. Виграє, мабуть, російська сторона, яка зможе збільшити обсяги постачань нафти в Україну, а це прибутки в російський бюджет, а також на рахунки власників НПЗ".
Керівник галузевої консалтингової групи А-95 Сергій Куюн сказав НГ, що заходи, які розглядаються урядом, не призведуть до очікуваної модернізації українських заводів. Низька глибина переробки змусить їх нарощувати закупівлі нафти в Росії.
"Незважаючи на всю очевидність проблем з газом, українська влада впевнено рухається ще й у нафтовий капкан", - здивувався експерт. Він нагадав, що до 2005 року близько 95% палива на українському ринку проводилося з російської нафти, імпорту готових нафтопродуктів фактично не було. У той час Київ прагнув диверсифікувати джерела постачання нафти, як зараз намагається позбутися газової залежності.
Юрій Корольчук припустив, що мова йде не стільки про владу, скільки про приватні інтереси. Він нагадав, що в Україні сьогодні все більше говорять про входження в нафтопереробку бізнесмена Дмитра Фірташа, відомого як співвласника компанії "РосУкрЕнерго". В інтерв'ю журналу Експерт-України він підтвердив: "Ми плануємо придбати нафтопереробний завод і мережу заправок, але поки не скажу, про які підприємства йдеться".
Незважаючи на всю очевидність проблем з газом, українська влада впевнено
рухається ще й в нафтовий капкан
У той же час Володимир Пристюк, губернатор Луганської області, на території якої перебуває Лисичанський НПЗ, повідомив пресі, що ТНК-ВР збирається продавати завод і що є вже два потенційні покупці. Корольчук зазначив, що в Києві відразу ж заговорили про можливість покупки Фірташем заводу, що належить ТНК-ВР: "І так збіглося, що в цей момент українська влада перейнялася проблемами нафтопереробників, знову стала розглядати неринкові заходи на підтримку НПЗ, від яких відмовилися було наприкінці 2011 року".
Член бюджетного комітету Верховної Ради Володимир Бондаренко припустив, що реалізується тіньова схема: "Це не урядова ініціатива, а ініціатива олігархів, оприлюднена урядом".
Фахівці вважають ситуацію парадоксальною: збільшивши на шкоду інтересам держскарбниці обсяги закупівлі російської нафти, українська сторона дасть сусідам додаткові важелі тиску і в газових переговорах. При цьому може ускладнити відносини з Росією, оскільки вийде, що російські компанії, не маючи можливості працювати в Україні рентабельно, змушені були продати заводи місцевим бізнесменам, для яких влада згодна створити найсприятливіші умови.
***
У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст цих матеріалів