Україна може перетворитися на Українську Федерацію, - пише Олег Бондаренко в російському виданні Московский Комсомолец.
Після підписання 8 серпня президентом України Віктором Януковичем закону про державну мовну політику "великий и могутній" встиг отримати офіційний статус в Одеській, Миколаївській, Херсонській, Донецькій, Луганській, Дніпропетровській, Запорізькій обласних та Севастопольській міській радах. Але оскільки законом передбачена 10-відсоткова планка мовців на "регіональну мову", то в окремих регіонах його дія поширюється не тільки на російську. Наприклад, Верховна Рада Криму постановила створити робочу групу з реалізації в автономії мовного закону, яка до 10 жовтня повинна представити свої пропозиції. Справа в тому, що крім російської в Криму чинність закону буде зачіпати і кримсько-татарську мову, якою розмовляють близько 15% населення.
Ідентична ситуація в Закарпатті, де міська рада прикордонного міста Берегово затвердила як регіональну угорську мову, а на педагогічній конференції в стінах місцевого інституту замість гімну України грав гімн Угорщини. На рівні області представники Партії регіонів відмовилися голосувати за проголосований їхніми ж колегами у Верховній раді закон. Недоброзичливці стверджують, що партією влади оголошений негласний мораторій на введення будь-яких регіональних мов, окрім російської. В той же час у декількох районах Буковини (Чернівецька область) - Хотинському, Сокирянському, Кельменецькому та частини Новоселецький - місцеві органи влади оголошують регіональною мовою румунську (молдавську).
Партією влади оголошений негласний мораторій на введення будь-яких регіональних мов, крім російської
В українській Бессарабії (південь Одеської області) міська рада Ізмаїла відмовила болгарам, що проживають там, у праві на рідну мову. Це викликало нерозуміння у представників численної болгарської громади, яка вже 200 років населяє цю територію. У регіоні, де вже давно зріють автономістські настрої, до Києва та Софії відстань приблизно однакова. На відміну від сусідніх районів Одеської області, тут далеко не найнижчий рівень життя, і бажання регіоналізації пояснюється наявністю неукраїнської більшості - в окремих містах і великих селах болгари, молдавани і гагаузи складають абсолютну більшість жителів.
За час перебування серед цих добродушних людей мені жодного разу не доводилося чути "солов'їної мови", зате болгарські пісні і танці були всюди. Гагаузи при близькому спілкуванні виявилися схожі на дагестанців. Самі воліючи говорити на своїх національних мовах, у спілкуванні з представниками сусідніх етносів вони використовували російську. Особливість місцевого колориту - живий баран як головний подарунок переможцям спортивних змагань.
Це тільки формально Україна, і таких "неукраїнських" регіонів досить багато. Не визнавати це - означає займатися самообманом в поліетнічній і багатомовній країні, що тільки підсилює прояви сепаратизму.
Колишній міністр енергетики України, етнічний болгарин Іван Плачков нещодавно виступив з ініціативою організувати аналогічний кримсько-татарському меджлісу орган самоврядування болгарської діаспори і найближчим часом має намір влаштувати народний сход для його створення в рідній Бессарабії.
У сьогоднішній Україні тільки путінський кум, керівник адміністрації
президента часів Кучми Віктор Медведчук (Володимир Володимирович-хрещений батько його дочки) насмілюється відкрито говорити про необхідність федеративного устрою країни.
Питання про федералізацію України, відкрито обговорювався Партією регіонів під час перебування її опозицією, сьогодні вважається мало не екстремістським. Колишні спікери з цієї теми відсунуті на периферію, як, наприклад, колишній віце-прем'єр з регіональної політики Віктор Тихонов, нині займає скромний пост посла в Білорусі.
У сьогоднішній Україні тільки путінський кум, керівник адміністрації президента часів Кучми Віктор Медведчук (Володимир Володимирович - хрещений батько його дочки) насмілюється відкрито говорити про необхідність федеративного устрою країни. Його рух "Український вибір" вже кілька місяців проводить агресивну рекламну кампанію по всій країні під егідою "Референдум - влада народу". За визнанням самого Медведчука, він уже витратив на неї близько 10 мільйонів доларів "з особистих коштів". Суть проекту в тому, щоб через ініціацію громадянами референдуму внести зміни до Конституції щодо актуальних проблем розвитку України, в тому числі її федералізації. Ця кампанія ніяк не співвідноситься з найближчими виборами у Верховну раду 28 жовтня 2012, але має своєю метою президентські вибори 2015 року. За складним задумом її ініціаторів, тема федералізації з розширенням адміністративно-фінансових повноважень місцевих еліт повинна простимулювати їх підтримати наступного президента України в намірі призначити Віктора Медведчука прем'єр-міністром країни. Недарма після пам'ятної зустрічі російського і українського лідерів у Криму, на яку Володимир Путін демонстративно запізнився на 4 години, Президент РФ поїхав вечеряти (без запізнень) в маєток Медведчука. Чим продемонстрував, кому насправді він робив візит.
Ідеї автономізації України мають давню історію. На початку XX століття їх прихильниками виступали відомі київські громадські діячі - історик, соціаліст-федераліст Михайло Драгоманов і голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський. Після здобуття незалежності в 90-ті ікона українського націоналізму В'ячеслав Чорновіл також виступав за федеративний устрій країни.
Українські федералісти XXI століття пропонують розділити унітарне утворення на 17 регіонів (на противагу 26 областям, Києву і Севастополю в сьогоднішньому діленні): Підкарпатська Русь, Галичинa, Волинь, Буковина, Причорномор'я, Бессарабія, Крим, Азов'я, Полісся, Столичний регіон, Чернігово-Сіверщина, Поділля, Подніпров'я, Лівобережжя, Запоріжжя, Слобожанщина, Донбас. Назви майбутніх суб'єктів української федерації та їх принцип поділу відсилають нас до часів Російської імперії. Донецький політтехнолог Михайло Павлів, директор Фонду гуманітарних стратегій з команди Медведчука, вважає такий поділ історично обгрунтованим.
Українські федералісти XXI століття пропонують розділити унітарне утворення на 17 регіонів
Українські ж націоналісти в будь-якій спробі федералізації бачать загрозу існування "рідної неньки". Свій страх вони зуміли передати владі, яка поки що терпить, але вже починає атакувати - на цьому тижні кабінет міністрів доручив Службі безпеки України, МВС, Міноборони, МНС та Держтелерадіо "виявити і припинити розповсюдження матеріалів із закликами до зміни державного ладу і тероризму". Тобто директивою уряду обговорення федеративного устрою України відтепер прирівнюється ні багато ні мало до тероризму.
"Федералістські терористи" теж не спочивають - вони проводять міжнародні конференції та громадські слухання, а головне, небезуспішно шукають грунт в регіонах - від Закарпаття до Бессарабії. Свої автономісти є і у Львові - їм не подобається, коли промисловий Схід їм диктує правила поведінки. При цьому за весь час дії статті 110 Кримінального кодексу України ("умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією, а також публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій") по ній був засуджений лише настоятель православного кафедрального собору в Ужгороді, голова "Сойму підкарпатських русинів" отець Дмитро Сидор. На вильоті правління Ющенка його звинуватили в оголошенні тексту Меморандуму про прийняття Акту проголошення відновлення русинської державності під час 2-го Європейського конгресу підкарпатських русинів 25 жовтня 2008. Що характерно, лідерів аналогічних об'єднань русинів у Словаччині і Сербії ніхто й не думав звинувачувати в екстремізмі - більше того, на території автономного сербського краю Воєводини русинська мова офіційно є однією з регіональних мов.
Протистояння "унітаристів" і прихильників федерації в Україні загострюється і стає частиною актуального порядку денного. Загроза федералізації для національно стурбованих українофілів очевидна - вона полягає в тому, що в разі створення української федерації в будь-якому форматі в ній, нарівні з українською, буде легалізований і російський фактор - цивілізаційно, ментально і лінгвістично. І тоді Україна може офіційно стати ще однією російською державою на Євразійському просторі.
Чи захоче цього Київ? І чи прийме це Москва?
***
У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст цих матеріалів.