День тиші, що опустився на Україну напередодні парламентських виборів, не застав її жителів зненацька. Вони, як вважають соціологи, вже давно визначилися зі своїми симпатіями. Мітинги, що знаменували п'ятничним вечером фінал передвиборчої кампанії, зібрали в сумі всього кілька тисяч громадян, які готові мерзнути, - пише Вадим Дубнов у статті для РИА Новости
День тиші, що
опустився на Україну напередодні парламентських виборів, не застав її жителів
зненацька. Вони, як вважають соціологи, вже давно визначилися зі своїми
симпатіями. Мітинги, що знаменували п'ятничним вечером фінал передвиборчої
кампанії, зібрали в сумі всього кілька тисяч громадян, які готові мерзнути.
І слідів наочної
виборної агітації в Києві ненабагато більше, ніж нагадувань про насування
Хеллоуїна. І політологи абсолютно не здивовані протиріччям: з такою небувалою
для новітньої української історії холоднокровністю відбуваються вибори, яких в
цій історії ще теж ніколи не було.
УДАР для байдужих
Через 10 років
Україна повернулася до змішаного голосування: половина парламенту, що
складається з 450 депутатів, обирається за партійними списками, половина по
одномандатних округах. Однак 10 років тому не було того феномена, суть якого
формулює Олександр Черненко, керівник Комітету виборців України, що спостерігає
за виборами неурядової організації: "У нас не одна кампанія. У нас їх 226
одномандатників і партійні списки. І всі абсолютно різні".
У нас не одна кампанія.
У нас їх 226 одномандатників і партійні списки. І всі абсолютно різні
Партійне змагання
проходить у повній відповідності зі звичними політичними пристрастями. Але
соціолог, керівник фонду Демократичні ініціативи Ірина Бекешкіна зазначає
нюанс, який, на її думку, відрізняє українську демократію від всіх інших:
"У нас влада й опозиція не борються один з одним за голоси. У тих і в
інших є свій виборець, який ні за яких обставин не перейде в інший табір".
І тих і інших
завжди було приблизно по третині. Тепер же стало набагато більше представників
третьої третини - байдужих.
І на тлі цього
розчарування в тих, за кого вчора виходили на площі - головна сенсація виборів
за партійними списками: УДАР Віталія Кличка.
Тепер на УДАР, як
кажуть експерти, працює все. І убогий політичний досвід його лідера -
досвідчених Україна вже знає. Уміння говорити не відноситься до числа його
достоїнств - що ж, златоустів у владі завжди було предостатньо. Він не дуже
схожий на політичного мислителя - а чи потрібні Україні політичні мислителі?
Свобода для
парламенту
УДАР (Український
Демократичний Альянс за Реформи) знайшов свою нішу, хоча, звичайно, мають рацію
і ті, хто вважає, що йому пощастило. У опозиційного виборця завжди була якась
основна партійна сила, за яку він голосував. Але тепер всі політичні кольори
зблякли, партія Юлії Тимошенко завжди трималася тільки на одному гучному імені
свого лідера, а Арсеній Яценюк, колишній "помаранчевий" спікер
парламенту, який очолив опозиційне об'єднання осиротілої
"Батьківщини" зі своїм Фронтом змін, таким же лідером, як Тимошенко,
не став.
УДАР не
заперечує, коли в опозиційних регіонах на нього падає помаранчевий відблиск - в
невеликих дозах це на користь. До безідейного УДАРу з цікавістю поставилися і
там, де завжди безроздільно панувала Партія регіонів - тут від всяких
революційних ілюзій Кличко дистанціюється.
До безідейного
УДАРу з цікавістю поставилися і там, де завжди безроздільно панувала Партія
регіонів - тут від всяких революційних ілюзій Кличко дистанціюється.
Але на рідному
для влади сході, на якому її насправді люблять не набагато більше, ніж на заході,
тепер згадали про забутого, здавалося б, кумира - комуністах.
І на іншому
фланзі у опозиції теж знайшовся свій ідейний розкольник -
радикально-національна "Свобода". У не вірить вже ні в які знамена
Україні партія хоч з якоюсь ідеєю знаходить друге життя - просто як
квінтесенція протесту. І тому, що ідея настільки зухвала, що в неї все одно
ніхто не вірить, вона цілком може частково зібрати тих, хто має намір
голосувати просто на зло.
А таких, навіть
після того, як багатьох підібрали УДАР і комуністи, залишилося достатньо. Може
бути, навіть для того, щоб провести Свободу в парламент.
Реанімація
змішаної моделі
Як вважають в
опозиції, в таборі влади вже декілька тижнів панує паніка: там виявили, що
беззастережне лідерство, до думки про яку там звикли - обман, причому
небезпечний.
Соціологи, втім,
не підтверджують якогось обвалу, нічого такого ніхто з них не зафіксував. Люди,
близькі до Партії регіонів, дають свої прогнози: близько 240 місць в парламенті
буде вважатися в партії прийнятним результатом.
Партія регіонів
не приховує своїх планів: те, що вона недоотримає за списками, вона компенсує в
округах, і це цілком реально, оскільки опозицію на сильних одномандатників явно
не вистачило
За партійними
списками жодних шансів набрати більше половини не спостерігається - більше
чверті ніхто Партії регіонів не обіцяє. Але на то, можливо, і була реанімована
змішана модель, щоб збагатити ідею парламентських виборів мотивами виборів
місцевих, у ролі яких неминуче будуть розглядатися змагання в округах.
"Тут виграє
той, хто може побудувати дитячий сад, заасфальтувати дорогу, - пояснює Ірина
Бекешкіна, - для опозиціонера міліція перекривати дороги не стане, та й для
дитячого садка як мінімум потрібно рішення міськвно"
Тому Партія
регіонів не приховує своїх планів: те, що вона недоотримає за списками, вона
компенсує в округах, і це цілком реально, оскільки опозицію на сильних
одномандатників явно не вистачило. Але це аж ніяк не знімає тієї напруженості,
яку всі чекають саме в одномандатному голосуванні.
Скільки коштує
перемога
Як вважає
Олександр Черненко, традиційні варіанти купівлі голосів виборців, начебто
безкоштовної роздачі гречки, себе вже давно вичерпали. Є більш глибокі
технології. Наприклад, мережевий маркетинг, ідеї якого на Україні вже
зарекомендували себе прекрасно.
Якщо аванс буде правильно відпрацьований і в
урні виявиться передбачувана мережевим проектом кількість бюлетенів, то
відповідальний за організацію перемоги отримає другу половину, яка буде
розподілена по ієрархії, вважає керівник Комітету виборців України. 200 гривень
за голос (близько 25 доларів) - це, за підрахунками експертів, близько 800
тисяч або мільйони доларів на округ. А ця сума в Україні вже давно вважається
прийнятною ціною перемоги.
При цьому
голосування в округах насправді - втілення того ж найбільш політичного
розчарування. Черненко жартує: "На українця можна тиснути. А купити дуже
навіть можна, особливо коли його не цікавлять ніякі політичні ідеї".
На опозиційному
фланзі немає навіть ясності в тому, хто, власне, буде її, опозицію, представляти
У деяких округах
регіонали зхлещуються з регіоналами, і критерієм природного партійного добору
може стати що завгодно. Хоч близькість до конкретного олігарха - в одному з
дніпропетровських округів ставленик зятя Леоніда Кучми Віктора Пінчука зхлещується
з протеже найбільш багатої, як вважається, людини України Ріната Ахметова. При
цьому і УДАР, і об'єднана опозиція делікатно йдуть у бік, знімаючи своїх
кандидатів. В іншому окрузі зійшлися масажист прем'єр-міністра і родич глави
президентської адміністрації.
Від усього цього
майбутня конфігурація парламенту ще більше заплутується. І кожен вносить у
загальний сюжет свою загадку. Комуністи, розправивши плечі, зухвало йдуть від
питання, чи готові вони і в новому парламенті підставляти коаліційне плече
владі. Тому владу дуже цікавить можливість перемогти так, щоб не зв'язувати
себе ніякими коаліціями.
А на опозиційному
фланзі немає навіть ясності в тому, хто, власне, буде її, опозицію,
представляти. У всякому разі, УДАР всі переговори про можливі альянси
розсудливо відклав. Як би не склалася його подальша доля, в яку, до речі, ніхто
особливо не вірить, він уже традиційну суть українського парламенту поміняв:
третьої сили в ньому ще не було. Якою силою може стати в разі успіху Свобода,
ніхто вже не вважає.
***
У рубриці Огляд
преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін.
Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.