ЕЖ: The show must go on

Отже, через майже два тижні після дня голосування українська ЦВК нарешті підрахувала всі 100% протоколів, - пише Інна Булкіна у російському виданні Ежедневный журнал.

Результати важко назвати несподіваними: як і передбачали соціологи, до Ради пройшли п'ять партій, у тому числі крайні ліві (комуністи) та крайні праві (Свобода). Партія Удар Віталія Кличка прийшла третьою, набравши близько 14%, а розрив між Партією регіонів та Батьківщиною (об'єднаною опозицією) склав менше 5% (30% ПР проти 25,53% Батьківщини).

Парадокс ситуації в тому, як ці результати оцінюються у блогах та в офіційних медіа: тут лідери та аутсайдери помінялися місцями. Правляча Партія регіонів набрала арифметичну більшість - 30%, очолила список партій, що пройшли до Ради, й одностайно визнана... такою, що програла. А переможцями цих виборів, якщо знову-таки судити за реакцією журналістів та блогерів, стали ультраправі націоналісти, які набрали трохи більше десяти відсотків та замикають список парламентських партій.

Правляча Партія регіонів набрала арифметичну більшість - 30%, очолила список партій, що пройшли до Ради,й одностайно визнана... такою, що програла.

Що до програшу регіоналів, то в даному випадку він технічний, точніше, технологічний, але за загальним відчуттям, та й за арифметичними подробицями, він виглядає катастрофічним і в перспективі - безнадійним. Порівняно з минулими результатами ПР втратила виборців скрізь, навіть у рідній Донецькій області (1,27 млн голосів проти 1,72 млн на виборах 2007 року). Ніхто не припускав, що регіонали візьмуть західні округи, але мало хто міг передбачити оглушливий розгром партії влади у столиці: за партійними списками ПР отримала в Києві 12,6%, а за мажоритаркою регіонали програли повністю - у всіх округах. Схоже на те, що кияни, приходячи на дільниці, брали бюлетень і голосували за перше-ліпше прізвище - лише б кандидат був "з опозиції", лише б "проти влади". Інакше важко пояснити перемогу одіозного екс-міністра тимошенківського кабінету Сергія Терьохіна, який практично не з'являвся у своєму окрузі. І тим більше ніякій логіці не піддається перевага, яку віддали виборці відвертому демагогу Володимиру Яворівському перед "спонсором" швидкісного трамваю Валерієм Борисовим. Треба думати, що єдиною "провиною" Борисова стали зв'язки з регіоналами, що порочать його, а єдиною "заслугою" Яворівського - дзвінка опозиційна риторика. Взагалі, коли Микола Азаров в серцях заявив киянам, що, мовляв, "не допоможуть вам ті, кого ви собі навибирали", він, радше, був правий, ніж неправий. І тепер київській владі залишається сподіватися хіба що на час: можливо, кияни встигнуть розчаруватися у своїх обранцях раніше, ніж настануть міські вибори. В іншому випадку повториться історія "космічного мера" Леоніда Черновецького: того разу столиця теж проголосувала "на зло кондуктору".

Партія Віталія Кличка виявилася тримачем так званої "золотої акції": відтепер саме від неї залежатимуть підсумки ключових голосувань і саме з нею доведеться
домовлятися всім іншим зацікавленим особам.

За великим рахунком, на цих виборах правили бал демагоги. Й ейфорія тих, кого успіх протофашистської Свободи окрилив, і серйозний переляк усіх інших, хто схильний сприймати Свободу як реальну партію, треба думати, стихнуть після початку парламентських сесій. Судячи з перших законопроектів, які встигли оприлюднити "свободівці" та комуністи, ми отримаємо запальне ток-шоу, свого роду Шустер-лів у декораціях Верховної Ради. Новообрані депутати ще крутіше за колишніх будуть битися "за мову" і за... заборону один одного. Принаймні, саме цим, судячи з усього, у першу чергу мають намір зайнятися Свобода та КПУ. З економічним блоком усе складніше, тут наші риторичні партії діють "за ситуацією". Але характерно, наприклад, що і крайні праві, і крайні ліві категорично проти продажу землі, “Батьківщина” тут теж тяжіє до популізму, і єдиним послідовним "двигуном" земельного ринку виступає Партія регіонів

Дещо складніше і цікавіше справи у "боксерської" партії Віталія Кличка. Удар не просто вперше пройшов 5%-вий бар'єр - він зайняв почесне третє місце, зміцнивши свого лідера у його чемпіонсько-президентських амбіціях. Але не так уже все райдужно. Будучи за визначенням "київської партією", Удар начисто програв у Києві: за мажоритарними округами партії Кличка вдалося провести лише одного депутата, і то, подейкують, що лише тому, що представник Батьківщини зняв свою кандидатуру. Причина, імовірно, в тому, що кияни знають "політику" Удару краще від усіх інших. Або скажемо так: вони знають, що у боксерській партії в принципі немає ніякої політики.

Фактично, відсотки, які втратили регіони, це все ті самі "люмпенські" відсотки

Але водночас партія Віталія Кличка виявилася тримачем так званої "золотої акції": відтепер саме від неї залежатимуть підсумки ключових голосувань і саме з нею доведеться домовлятися всім іншим зацікавленим особам. У відомому сенсі, це бізнес-успіх, і проблема в тому, чи стане чемпіон переводити свої акції "у гроші" або все-таки в політичний рейтинг.

А в цілому, особливих причин радіти програшу "Регіонів" та успіху номінальної і збірної "опозиції" немає. Фактично, відсотки, які втратили регіони, це все ті самі "люмпенські" відсотки: за влучним зауваженням одного з київських політологів, з патерналістського раціо ("гречки") вони перемістилися в область ірраціональної агресії (Свобода). Український парламент став більш радикальним, у ньому додасться демагогії та відвертого шоу, хоча здавалося б - куди вже більше.

***

У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів