Через місяць в Україні почне роботу нова Верховна Рада. Її відмінною рисою можна назвати відсутність партнерських щодо Росії політичних сил, - пише Тетяна Івженко у російській Независимой газете.
Така ситуація склалася вперше. Опозиційний
табір поповнився націоналістичною партією Свобода, від якої складно очікувати
дружнього ставлення до Росії. А Партія регіонів та Компартія, що вважаються
проросійськи налаштованими, мабуть, лише використовують зручні гасла про дружбу
та братні народи, насправді не демонструючи прагнення до зближення. Росії більш
немає на кого спертися в Україні. І ситуація не зміниться до президентських
виборів 2015 року.
Якщо під час усіх передвиборчих кампаній, що проводилися
раніше, в Україні звучало питання про так званий російський чинник, то цього
року про нього навіть не згадували. Усіх у Києві турбувала лише думка Заходу,
який вперше став головним чинником впливу на ситуацію.
Опозиційний табір поповнився націоналістичною партією Свобода, від якої складно очікувати дружнього ставлення до Росії. А що Партія регіонів та Компартія, що
вважаються проросійськи налаштованими, мабуть, лише використовують зручні гасла
про дружбу та братні народи
Навіть після підбиття підсумків голосування Москва
утрималася від оцінок. Міністр закордонних справ Сергій Лавров коротко
зазначив, що Росія спробує налагодити стосунки і з таким складом парламенту:
"Ми розвиваємо контакти з видними політичними діячами, які не входять до
правлячого кола, у більшості країн, включаючи СНД, - чи то в Україні чи у
державах Центральної Азії... Немає ніяких заборон, навпаки, ми всіляко
заохочуємо наших послів до такого роду контактів (з опозицією. - НГ)".
Лише окремі російські депутати обурилися
ситуацією. Сергій Марков, дізнавшись про несподівано високий результат
націоналістичної Свободи, заявив: "Це були одні з найбільш образливих (для
Росії - НГ) виборів в історії України, тому що вперше до складу парламенту
проходить неонацистська партія, яка не приховує свого антисемітизму та підтримує
тих, хто співпрацював із Гітлером". Голова думського комітету у справах
СНД та зв'язків зі співвітчизниками Леонід Слуцький, виступаючи перед колегами
під час обговорення підсумків українських виборів, назвав неприємною
несподіванкою перемогу Свободи, фракція якої буде більшою, ніж фракція
комуністів. Він зазначив, що "з певним песимізмом дивиться на майбутні
перспективи великих російсько-українських домовленостей у газовій сфері, з
прикордонних питань або щодо Митного союзу". Адже є сумніви в тому, що Партії
регіонів та Компартії вдасться сформувати більшість у новій Верховній Раді.
Навіть після підбиття підсумків голосування Москва утрималася від оцінок
На перший погляд - усе логічно. Але заковика в
тому, що за половину президентського терміну Віктора Януковича, протягом якого у
парламенті не було націоналістів, а партія влади контролювала більшість, ніяких
позитивних зрушень в українсько-російських відносинах не відбулося. У квітні
2010 року вдалося продовжити термін базування Чорноморського флоту у Криму - на
цьому список успіхів і досягнень завершений. Ні щодо морських кордонів, ні щодо
модернізації та переозброєння флоту, ні щодо коопераційних проектів у
стратегічних галузях промисловості, ні щодо створення газотранспортного
консорціуму сторони так і не змогли домовитися ні про що, не зважаючи на
декоративну проросійськість правлячої в Україні команди влади.
Навіть закон про підвищення статусу російської
мови до рівня регіональної - поряд із майже двома десятками мов нацменшин, - не
будучи до кінця реалізованим, уже підлягає перегляду. Поки партія влади
загравала з електоратом, Віктор Янукович доручив розробити державну програму
захисту та розвитку української мови. Про підвищення статусу російської до
рівня другої державної уже навіть мови немає. Київ у відносинах із Росією
зацікавлений, мабуть, лише у зниженні ціни на газ.
Як би не звали президента України, із якою б програмою він не приходив до влади, але великі фінансово-промислові групи не дозволять главі держави поступитися суверенітетом та українською незалежністю
Україна, як за Віктора Ющенка, орієнтується на
зближення із Євросоюзом. Янукович особисто обіцяє виправити помилки, допущені
на етапі підрахунку голосів, у телефонних бесідах із президентом Польщі
Броніславом Коморовським та віце-президентом США Джо Байденом. Про дзвінки
російських лідерів українському президентові не чути.
Захід правильно оцінив ситуацію: як би не
звали президента України, із якою б програмою він не приходив до влади, але
великі фінансово-промислові групи не дозволять главі держави поступитися
суверенітетом та українською незалежністю. "Україна - перехрестя
Європи" - так називався круглий стіл, що відбувся нещодавно у Франції. Екс-президент
Польщі Олександр Кваснєвський, який виступав там, висловив загальну думку:
вибори в Україні пройшли погано, але краще, ніж у багатьох інших країнах СНД. І
відштовхувати Україну від ЄС, спрямовуючи її в зону впливу Росії, нерозумно.
Європейці та американці, висловлюючи
невдоволення українською ситуацією, на відміну від Росії відмовилися від
тактики тиску і демонструють активність у процесі зближення з "перехрестям
Європи". Що заважає Росії стати активним учасником українських процесів?
Що змушує робити вигляд, що все нормально: Партія регіонів і комуністи -
справжні партнери, а прихід до влади націоналістів - прикре непорозуміння?
Росії, мабуть, важливо звернути увагу на те,що її формальні партнери в Україні - це покоління, що відходить
Щоб зрозуміти хибність таких суджень, варто
подивитися на розкладку голосували за ту чи іншу політичну силу. За даними
фонду Демократичні ініціативи, серед виборців, які віддали голос за Партію
регіонів чи за Компартію, 38% становлять люди старшого віку із середньою
спеціальною освітою. За УДАР голосували в основному громадяни у віці до 40
років, серед яких 38% із вищою освітою. Але найдивовижніше, що виборці Свободи,
в основному, молоді міські жителі, 48% яких мають вищу освіту.
Зрозуміло, що високі показники УДАРу й
особливо Свободи - це своєрідна демонстрація протесту. Оскільки цього року в
бюлетенях не було графи "проти всіх", протестний електорат
проголосував "назло партії влади". Але Росії, мабуть, важливо
звернути увагу на те, що її формальні партнери в Україні - це покоління,що
відходить. Можна вважати успіх Свободи ситуативним, випадковим і тимчасовим.
Але не можна не задатися питанням: чому лідера УДАРу Володимира Кличка, який
побував на оглядинах у Німеччині та США, не запрошують до Москви? Щоб не
засмучувати команду Віктора Януковича, із якою все одно неможливо ні про що
домовитися? Але в такому випадку президентські вибори 2015 року поставлять
жирну крапку у спробах побудувати дружні і партнерські міждержавні відносини.
Україна та Росія перетворяться просто на географічних сусідів. Зараз проти
цього виступають 61% росіян та 67% українців.
***
У рубриці Огляд преси статті із закордонних
ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе
відповідальності за зміст даних матеріалів