Нові подробиці фальшивої газової угоди, укладеної Україною з маловідомим підприємцем. Контракт на будівництво терміналу з прийому зрідженого газу, вартістю майже в мільярд доларів, українська влада підписала з якимсь Джорді Гарсіа Табернеро, який видавав себе за представника великої іспанської газової компанії, пише кореспондент Вестей Стас Натанзон.
Уряд України в понеділок, 26 листопада, скликав журналістів
на історичне підписання: у присутності прем'єр-міністра країни Миколи Азарова
голова державного агентства з інвестицій Владислав Каськів підписує контракт на
будівництво морського терміналу для прийому зрідженого газу.
Готуються
до цього вже не перший рік - ще в 2010 був президентський указ будувати
термінал у порту на північ від Одеси. Більш
того, державний кошт уже витрачаються: до терміналу ведуть трубу для
перекачування газу. Партнер,
начебто, вагомий - іспанська Gas Natural Fenosa. У
прес-релізі говориться, що підписувати контракт від неї приїде якийсь Джорді
Гарсіа Табернеро.
У
журналістів - жодного приводу сумніватися, у прем'єр-міністра Азарова, схоже,
теж. Глава
агентства з інвестицій Владислав Каськів навіть запропонував проголосити 26
листопада Днем енергетичної незалежності країни. Але з Іспанії
замість поздоровлень приходять спростування. Виявилося,
що ніякий Джорді Гарсіа Табернеро на підписання не їздив, а компанія Gas
Natural Fenosa переговорів з Україною про термінал не вела. Після
цього в прес-релізі на сайті уряду України відразу міняють Табернеро на іншу
людину - так вперше спливає ім'я Джорді Сандра Бонвей. Як
вдалося сплутати цих двох абсолютно різних людей - незрозуміло.
В
українському агентстві з інвестицій говорять, що Бовей часто бував на
переговорах про будівництво, його постійно бачили в товаристві глави німецького
підрозділу Gas Natural Fenosa Томаса Раукауфе. Але ніякий
Раукауфе в Gas Natural Fenosa не числиться. Це
взагалі якась гоголівське прізвище, що говорить за себе, адже
"reukaufen" німецькою означає "відступні за невиконаний
контракт".
Що
стосується Бонвея, то в 2007 році він зареєстрував компанію Ukrainvest Spain
Promociones. Саме
як представник цієї компанії він і вів переговори з українською владою,
називаючи себе посередником між Україною й великим іспанським бізнесом. Його
штаб-квартира - простий будинок в передмісті Барселони Сент Вінсент де
Кастельет. Тихе
містечко, ніяких великих офісів по сусідству, ні вивісок, ні вказівників. Чи
треба говорити, що на дзвінки - ні в двері, ні по телефону - там не
відповідають.
І
ще подробиці: виявляється, це не перша угода, укладена Бонвеєм в Україні. Останні
кілька років він продає владі невеликих містечок сміттєспалювальні заводи. Наприклад,
Дрогобич в Львівській області уклав з ним договір на десять мільйонів євро. Привіз
Бонвея в Дрогобич, нібито, голова львівської обласної адміністрації Михайло
Цимбалюк. Ще, крім
газу і сміття, Бонвей займається нерухомістю.
Відповідна
компанія, до речі, зареєстрована за тією ж адресою в передмісті Барселони. Для
держагентства з інвестицій Владислава Каськіва нацпроект по будівництву житла -
другий за значимістю після газового. Ненавмисний
збіг.
Гроші
в будівництво інфраструктури вже вкладаються. Україна
шукає партнера, який би за один мільярд сто мільйонів доларів-приблизно 850
мільйонів євро - побудував би під Одесою термінал з регазифікації скрапленого
газу.
Вже
ця сума могла б змусити професіоналів у профільних міністерствах засумніватися:
навіть у надзвичайно розвиненому з точки зору інфраструктури французькому
Дункірку близький за обсягами проект реалізується за два мільярди. Що можна зробити приблизно за
мільярд? Термінал
"Південний Хук" в Британії, його побудували два роки тому, пропускає
він утричі менше газу, ніж хочуть українці. Приблизно
таке ж співвідношення ціни і пропускної спроможності - в американському
"Голден Пассе", побудованому рік тому.
При
цьому економічна доцільність українського проекту є сумнівною. Прем'єр
Микола Азаров заявляв, що вона дозволить знизити вартість блакитного палива для
країни в два рази, але точних цифр не навів. Порахуємо
самі: тільки собівартість скраплення і транспортування досягає 320 доларів за
тисячу кубометрів.
Ринкові ж ціни -
істотно вище. ЗПГ торгується в
британських термічних одиницях. Якщо
перевести в кубометри, виходить, що в Азії ціна тисячі кубомертов перевалює за
570 доларів, в Європі - за 390, і тільки в США за рахунок держсубсидій по
сланцевому газу тримається в районі 280. При цьому
Україна закуповує газ у Росії по 430 доларів. Виходить, скорочення ціни
вдвічі неможливе. Більше
того, невідомо, навіщо видобувним компаніям ресурс за новими маршрутами, якщо
існуючий азіатський - вигідніший.
***
У
рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без
купюр і змін. Редакція
не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.