Lenta.Ru: Побилися

Однак вже другий день засідань, коли Партії регіонів вдалося обрати свого спікера та затвердити свого прем'єра, все розставив на свої місця. І нехай депутати з фракції Свобода вже встигли взяти участь у бійці, а також спиляли паркан навколо будівлі Ради - зовні байдужа до емоцій парламентська більшість навряд чи залишить їм яку-небудь іншу роль, крім як служити гарною декорацією, яка зайвий раз доводить, що Україна - демократична держава.

Перший день у житті нового парламенту видався надзвичайно насиченим - у нього встигли вміститися проводи Володимира Литвина, який з крісла спікера перемістився на своє одномандатному місце в залі, прийняття присяги, легка колотнеча народних обранців з міліцією, вже згадуваний епізод із розпилюванням загорожі та бурхливі сутички з приводу порядку денного і регламенту. Окремо варто описати полювання, яке опозиційні депутати з Свободи і Батьківщини влаштували за двома ренегатами - батьком і сином Андрієм і Олександра Табаловими. Ці депутати були обрані до парламенту в складі Об'єднаної опозиції, причому привів їх туди нинішній лідер "Батьківщини" Арсеній Яценюк. Однак вже після обрання Табалови відмовилися увійти в їхню фракцію, в зв'язку з чим були негайно оголошені "тушками", тобто перебіжчиками на сторону Партії регіонів.

Всю середу Табалови металися десь на задвірках Ради, зустрічаються всюди криками "Ганьба!", Причому самі "регіонали" не робили жодних спроб захистити новоявлених союзників. Перед прийняттям присяги Табалових не виявилося в сесійній залі, проте свою клятву у вірності Україні вони все ж принесли. Більш того, в перший же день, нехай не самі Табалови, але їхні депутатські картки успішно проголосували, що дає привід говорити про продовження практики "кнопкодавства" (коли один депутат може проголосувати за десяток відсутніх колег) і в новому скликанні Ради.

  Парламентське побоїще. Масова бійка депутатів у президії вранці 13 грудня

Тим не менш, середу опозиція може занести собі в актив - обрання спікера парламенту і прем'єра було зірвано. І хоча полум'яна риторика Арсенія Яценюка та Олега Тягнибока так і не допомогли їм запобігти формуванню фракції Компартії (опозиціонери апелювали до статті Конституції, де зазначено, що фракція може бути сформована з депутатів, обраних за партійними списками і одномандатними округами, а у КПУ в Раді немає жодного одномандатника), зате їхні соратники, особливо це стосується націоналістів, неодноразово засвітилися в телекамерах і роздали десятки проникливих інтерв'ю, продемонструвавши своїм опонентам прямо-таки урок піар-майстерності.

    Бійцівська Рада України. Бійки депутатів перед обранням Рибака спікером

Що стосується бійки біля входу в Раду, яку спровокували "свободівці", то навіть критично налаштовані до влади видання називають це дурістю або провокацією. Після того як соратники Олега Тягнибока спиляли паркан навколо Ради з гаслами "Українці мають право ходити, де хочуть!", Міліція заблокувала центральний вхід в будівлю парламенту. Але опозиціонерам приспічило пройти саме в нього, та так приспічило, що на своєму шляху вони розбили скло в дверях і знесли рамку металошукача. Це дало привід Арсенію Яценюку, уже в сесійній залі, вимагати притягнути до відповідальності тих, хто нацькував міліцію на народних обранців, які рвалися, за його словами, "виконувати свої прямі конституційні обов'язки". Лідер Батьківщини марно хвилювався - обов'язки в підсумку були виконані, оскільки засмиканий з усіх боків тимчасовий голова парламенту Олександр Єфремов змушений був перенести засідання на четвер. В іншому випадку опозиція погрожувала продовжувати блокаду Ради, щоб "регіонали", понад сподівання, не затвердили спікера з прем'єром вночі.

Наступного дня депутатам не довелося довго розгойдуватися - бійка у президії, яку, до слова, тепер законом заборонено блокувати, трапилася хвилин через двадцять після початку засідання. Почали її депутати від опозиції, що наполягали на персональному голосуванні по кандидатурі спікера. Справедливості заради варто помітити, що лише окремі епізоди цього протистояння були схожі на бійку - здебільшого депутати, міцно вчепившись один в одного, зображували щось середнє між грецьким танцем сіртакі і розіграшем м'яча в американському футболі. Висунутий на пост спікера "регіонал" Володимир Рибак намагався зі свого місця віщати щось про "новий етап в історії України, землі, на якій ми народилися" (він явно мав на увазі власне обрання, а не неподобство перед президією), але глухі до його відозв парламентарії продовжували масово зображати Шуру Балаганова з Паніковським ("А ти хто такий?!") ще пару хвилин, після чого Єфремов оголосив перерву.

Очевидно, після ранкового сплеску запал народних обранців було вичерпано. Рибака обрали спікером, а його заступниками - представника комуністів Ігоря Калєтніка (колишнього голову Державної митної служби) і "свободівця" Руслана Кошулинського. Найбільш жваві словесні баталії розгорнулися навколо кандидатури Калєтніка. Тут комуністам пригадали все, починаючи з Голодомору і закінчуючи обіцянками не підтримувати при голосуванні "регіоналів" (спростованими під час обрання Рибака, якого фракція КПУ підтримала в повному складі). Вірних ленінців громили всі кому не лінь, і здавалося - все, пропав Калєтнік. Але не тут-то було: зійшовши на трибуну, лідер Компартії Петро Симоненко дав люту відсіч опонентам, пригадавши народним обранцям їх комсомольсько-комуністичне минуле. "Фракція Компартії підтримує закон про люстрацію, - буквально кричав Симоненко, - і вас тут половини не буде, бо одні по три рази є агентами переписаними, інші - на співробітництві сиділи, стукачами були". Опозиція затихла і не стала противитися Калєтніку, хоча голосування проігнорувала. У відповідь "регіонали" уважили опозицію, і деякі з них навіть підтримали в ролі віце-спікера Кошулинського. До обрання прем'єра все було готове.

Виступ Миколи Азарова, висунутого президентом в голови уряду, нічим особливим не запам'ятався - Микола Янович старанно бубонів з папірця текст надзвичайно поганою "державною мовою", але подвигів ритора від нього ніхто й не чекав. Наскільки вторинні були слова претендента на прем'єрське крісло, що оголошує програму уряду на майбутнє, настільки сумні і безпросвітні були і питання опозиціонерів до нього. Відзначилася лише страждаюча ідіосинкразією до всього російськомовного депутат від "Свободи" Ірина Фаріон. Вона гидливо поцікавилася у Азарова, чи комфортно йому "жити в світі серед українців, яких він не сприймає і не поважає?" Помітивши, що над "мовою" Азарова глузує вся країна, Фаріон запропонувала кандидату в прем'єри свою допомогу. "Як педагог із 20-річним стажем, я бачу цю проблему в двох контекстах - мови не знають ті, хто політично упереджений або розумово відсталий. В якій системі координат перебуваєте власне ви?" - Запитала Фаріон. "Я згодін з вами пакращувать українську мову", - пробурмотів Азаров.

Всі опозиційні фракції, як і очікувалося, виступили проти кандидатури Миколи Яновича. Його підтримали лише комуністи, що дало привід лідеру Радикальної партії Олега Ляшка зайвий раз крикнути з трибуни: "Комуняку на гіляку!" Прем'єра обрали 252 голосами (208 від Партії регіонів, 32 від Компартії і 12 від позафракційних депутатів). Опозиція голосування, як і по Калєтніку, проігнорувала - про норму прийняту 6 грудня закону, який забороняє не тільки блокувати трибуну, але й ухилятися від голосування (можна тільки "за", "проти", "утримався"), ніхто навіть не згадав. В ознаменування камбека Азарова на пост прем'єра депутатам запустили відеозвернення президента Віктора Януковича. Цього опозиція вже винести не змогла і з гордими криками "Ганьба!" і "Юлі волю!" (Частина депутатів з'явилася на засідання одягнена в майки із зображенням Юлії Тимошенко) залишила зал.

Виправдовуючись за своє голосування по кандидатурі прем'єра, Петро Симоненко вкотре повторив, що в жодному разі не підтримує уряд "регіоналів", але життя взагалі без кабінету міністрів буде тільки гірше. "Ми не підтримуємо уряд. Ми вимагаємо, щоб уряд відповідав за те, що обіцяє", - пояснив головний український комуніст. Тим часом, поки Янукович зустрічався з новообраним прем'єром і спікером, а в правлячій партії смакували створення виключно "регіонального" (Володимир Рибак - член Партії регіонів з 1997 року і її перший голова) владного тріумвірату, в "Свободі" теж знайшли чим пишатися.

"Вчора і сьогодні ми показали: коли хтось із депутатів починав говорити російською, ми його перебивали українською, тим самим, це психологічно діяло." Свобода "змусить, насамперед, депутатів від регіонів вивчити українську мову і користуватися нею в парламенті", - заявив Обкому  депутат від фракції націоналістів Ігор Сабій. У зв'язку з цим висловлюванням згадується російська народна казка: троє подорожніх пообідали на заїжджому дворі, і після один каже іншому: "А ми ж, здається, дорого за обід заплатили?" - "Ну, я хоч і дорого заплатив, - відповідає той, - зате недаремно!" - "А що?" - "А хіба ви не примітили? Тільки господар задивиться, я зараз схоплю з Солониці жменю солі, та в рот, та в рот!" Одним словом, у кожного свої звершення.

***