Джерела українського Коммерсанта кажуть, що "серед доказів, крім платіжних доручень за підписом Тимошенко про перерахування коштів банді Євгена Кушніра, яка розстріляла Щербаня, є відомості про її неодноразові зустрічі з членами банди, про їхні спільні авіаперельоти і проживання в одному готелі". Цього і раніше було недостатньо для висунення звинувачення Тимошенко, і експерти впевнені, що навряд чи за останні роки з'явилося щось нове.
Як вважає український політолог Володимир Бойко, який жив у ті часи в Донецьку, справа Щербаня - це такий універсальний магазин, з якого вже протягом багатьох років кожна українська влада - і Кучма, і Ющенко, і тепер Янукович - черпає можливості для звинувачення політичних опонентів.
Серед доказів, крім платіжних доручень за підписом Тимошенко про перерахування коштів банді Євгена Кушніра, що розстріляла Щербаня, є відомості про її неодноразові зустрічі з членами банди, про їхні спільні авіаперельоти і
проживання в одному готелі
Євген Щербань був у ті роки в Донбасі бізнесменом номер один, і, як згадують його земляки, з цієї причини всі були впевнені, що довго він не проживе. Війна гуркотить по всій країні, і Донецьк був аж ніяк не винятком. То були часи початкової приватизації, йшла боротьба за активи, за шахти, за заводи, розподілялися майбутні багатства, стали потім наріжними каменями декількох основних донецьких угруповань, насамперед Систем Кепітал Менеджмент Ріната Ахметова й Індустріального союзу Донбасу (ІСД), який створював Щербань.
ІСД, що займався постачанням газу в Донецьку область, конкурував з дніпропетровськими структурами Лазаренка, з тими самими ЄЕСУ Тимошенко. Так що казус беллі, безсумнівно, був. Але, як згадує Бойко, ця конкуренція йшла без крайнощів, тиск один на одного був суто комерційним, війна - холодною. Справжню ж війну Щербань вів зі своїми, в першу чергу з угрупованням Ахатя Брагіна, який був більше відомий як Алік Грек, легенда донецького криміналу тієї пори.
Спочатку загинув Брагін. Його спадкоємцем став Рінат Ахметов. Чутка приписувала вбивство Брагіна Щербаню, і всі чекали удару у відповідь, який, можливо, і послідував незабаром в донецькому аеропорту.
Привіт емігрантаВтім, за 16 років версій вбивства Щербаня було багато, зокрема і суто політичні: Щербань виявляв готовність очолити похід "донецьких" у владу, що і сталося - але потім і вже без Щербаня. З самого початку, поряд з іншими, згадувалася і "дніпропетровська" версія, в якій фігурували Тимошенко та її куратор Лазаренко.
Тимошенко, за спогадами її донецьких і дніпропетровських сучасників, у 1996 році займалася насамперед фінансовими схемами. Однак ті, хто її знав у ті роки, пам'ятають і те, як боялися її навіть бувалі директори донбаських шахт: "Багато-хто лише з фатальним запізненням зрозуміли, як ця дівчина з ангельським обличчям може закатати в асфальт будь-кого".
Багато-хто лише з фатальним запізненням зрозуміли, як ця дівчина з
ангельським обличчям може закатати в асфальт будь-кого
Деякі експерти вважають, що нові відомості могли таки з'явитися у прокуратури у зв'язку із звільненням Павла Лазаренка. Перебуваючи в США, для гарантування своєї безпеки він, звичайно, міг піти на співпрацю з українською прокуратурою і поділитися з нею частиною, ймовірно, наявного у нього компромату на Тимошенко. Тим більше що процесуальні особливості українського судочинства в цьому випадку дозволяють йому розраховувати на серйозні поступки.
Є також підстави припускати, що чимось міг поділитися і майор Мельниченко, який повернувся несподівано восени на батьківщину, який прославився записами розмов президента Кучми, в охороні якого він служив. До речі, багато спостерігачів після сенсаційного прильоту майора до Києва впевнено говорили про те, що справі про участь Тимошенко у вбивстві Щербаня тепер з великою часткою ймовірності буде дано хід.
Янукович вибравПри цьому влада, здається, не робить жодних спроб переконати тих, хто впевнений: справа - політична. І є дуже серйозні підстави вважати, що воно буде доведено до кінця. Юлія Тимошенко, яка програла в 2010 році на президентських виборах Віктору Януковичу трохи більше трьох відсотків, тепер має всі шанси бути засудженою довічно.
А це означає, що Віктор Янукович зробив політичний вибір.
Влада, здається, не робить жодних спроб переконати тих, хто впевнений:
справа - політична
Він, вельми непереконливо вигравши парламентські вибори, тепер, судячи з усього, посилає сигнал країні: він готовий правити так, як прийнято правити практично у всьому пострадянському, як на Україні не наважувався до нього правити ніхто. Так, як звикли вважати самі українці, у них правити неможливо.
Янукович, можливо, дає зрозуміти і своїй еліті, яка могла після виборів засумніватися в його силі, що він готовий кинути вибір самим тим українським магнатам, які, вважаючи себе владою, довго думали, що всього лише відправили Януковича у відрядження з Донецька до Києва.
Ймовірно, тепер варто чекати й інших сигналів, що говорять про його готовність, не озираючись на них, розвивати свою політичну і бізнес-імперію, на чолі якої вже стоїть його син Олександр. Прокуратуру та силовиків Янукович вже контролює.
Однак є в цьому й безсумнівний зовнішньополітичний аспект. На 25 лютого було призначено підписання угоди про асоційоване членство України в Європі. Європа чекала, що до цього часу настане якась обнадійлива ясність у справі Тимошенко, і Янукович, здавалося б, давав деякі слабкі приводи на це сподіватися.
Після тієї ясності, яку вніс у це питання ввечері 18 січня прокурор Віктор Пшонка, жодних ілюзій на цю тему не залишиться ні у Києва, ні у Брюсселя.
Європа чекала, що до цього часу настане якась обнадійлива ясність у справі
Тимошенко
Тим самим підвищується ймовірність якихось нових домовленостей Києва та Москви з приводу Митного союзу - якщо, звичайно, вони кулуарно, напередодні заяви прокуратури, ще не були рамково досягнуті. Можливо, повноправне членство в ньому Україна собі таки не дозволить, спробувавши залишити хоча б маленьку щілинку в дверях до Європи, що зачиняються. Але, судячи з усього, суть цієї співпраці буде дуже схожа на те, до якого так довго схиляв Януковича Кремль. Хоча напевно Янукович заготував якісь контрходи - якщо він і справді вважав для себе можливим використовувати політичні напрацювання Олександра Лукашенка.
У цьому випадку, втім, йому буде набагато важче. Україна навряд чи готова буде прийняти ці правила гри, і ніяка вертикаль влади не дозволить Януковичу позбавити підвідомчу йому країну від її вічного внутрішньо- і зовнішньополітичного дуалізму.
Через два роки - президентські вибори, і за цей час Януковичу треба буде збудувати ту модель влади, в якій він вже зможе не боятися жодних несподіванок. Куди більш м'який її різновид був випробуваний Леонідом Кучмою. Скінчилося це радісно одягненою у все біле Юлією Тимошенко і помаранчевим Майданом. Який поки закінчується Віктором Януковичем.
***
У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст цих матеріалів