Вбивця Георгія Гонгадзе проведе залишок днів у в'язниці, - пише Ганна Козирєва в статті для російського видання Lenta.Ru
Печерський районний суд Києві 29 січня виніс вирок за однією з найгучніших справ в історії
незалежної України. Колишній начальник департаменту зовнішнього спостереження
МВС Олексій Пукач отримав довічний термін за вбивство засновника
інтернет-видання "Українська правда" Георгія Гонгадзе. У 2008 році
були засуджені троє колишніх підлеглих генерала, які також фігурували в справі.
Встановлений слідством замовник вбивства - колишній глава МВС Юрій Кравченко -
загинув. Такий підсумок розслідування, яке тривало більше десяти років, в якому встигли
"засвітитися" вищі особи держави, у тому числі колишній президент
Леонід Кучма.
Оголошення вироку Олексію Пукачу тривало
близько чотирьох годин. Згідно з вердиктом, генерала МВС позбавили звання, а його майно підлягає
конфіскації. Крім того, суд ухвалив виплатити 61,5 тисячі доларів компенсації
дружині вбитого Мирославі і ще 12 тисяч - журналісту Олексію Подольському, який
проходив у справі як потерпілий.
Пукач стверджував, що журналіст був іноземним
шпигуном і що він (Пукач) має
достовірну інформацію, яка підтверджує це
Засідання було відкрито для преси, щоправда, поміститися в залі змогли не всі охочі. Пукач мовчки спостерігав за
подіями із залізної клітки під охороною Беркута, він був гладко поголений, а в
руках тримав Біблію. Кілька суддів
зачитували вирок колишньому генералу по черзі. Вони, зокрема, оголосили
свідчення Пукача, які той дав під час судового слідства. Тоді обвинувачений
визнав себе винним у вбивстві Гонгадзе, пояснивши, що скоїв його ненавмисно.
Пукач стверджував, що журналіст був іноземним
шпигуном і що він (Пукач) мав
достовірну інформацію, яка підтверджує це. Зі слів
генерала, він разом з трьома підлеглими вивіз Гонгадзе в ліс - щоб залякати. З
цією ж метою він накинув на шию журналіста ремінь, але випадково
"переламав хрящ" і вбив його. Зі
свідчення Пукача випливало, що перед смертю Гонгадзе зізнався йому у зборі інформації для іноземних
посольств, зокрема, для посольства США, від якого він повинен був отримати 400
тисяч доларів. Нібито так журналіст хотів домогтися зміни влади в Україні.
Обставини вбивства Гонгадзе були встановлені ще під
час суду над Протасовим, Костенком і Поповичем, і у вироку Пукачу вони
переказані без змін
Про те, що Пукач запідозрив Гонгадзе у державній
зраді, п'ять років тому говорили інші фігуранти справи - колишні полковники
Микола Протасов і Валерій Костенко, а також колишній майор Олександр Попович.
Вони також брали участь у викраденні і вбивстві Гонгадзе, і в 2008 році перші
двоє були засуджені до 12-ти, а Попович - до 13 років позбавлення волі. Колишні
підлеглі Пукача стверджували, що в день викрадення він звернувся до журналіста
зі словами: "Будеш знати, як по американських посольствах шлятися, шпигуне".
Отримав довічне. Суд оголосив вирок Пукачу за
вбивство Гонгадзе
Обставини вбивства Гонгадзе були встановлені ще під
час суду над Протасовим, Костенком і Поповичем, і у вироку Пукачу вони
переказані без змін. Викрадення планували скоїти 15 вересня 2000 року. Відповідно до
розробленого ними плану, Попович, який був особистим водієм Пукача, повинен був
забрати журналіста під виглядом таксиста, проте в призначений день Гонгадзе сів
у інший автомобіль. 16 вересня учасникам операції все-таки вдалося заманити
жертву в Hyundai Sonata - персональну машину генерала. Попович, який перебував
за кермом,
сказав,
що переднє сидіння зламане, і журналіст сів ззаду, після чого його з двох боків
блокували Протасов і Костенко, а Пукач зайняв місце поруч з водієм.
Останки журналіста були знайдені 2 листопада 2000
року, а фрагменти черепа лише через дев'ять років, коли Пукач вказав слідчим
місце, де їх потрібно шукати.
Міліціонери вивезли викраденого за місто, заїхали в
село під Білою Церквою до рідних Пукача, взяли там лопату і мотузку та поїхали в ліс. Там Попович за командою генерала викопав яму, журналіста
зв'язали, виволокли з машини, і Пукач почав душити його, зробивши петлю з його
ж ременя. Протасов у
цей час тримав Гонгадзе за плечі, а Костенко за ноги. Переконавшись, що
журналіст мертвий, вони скинули його тіло в яму, облили бензином і підпалили,
після чого засипали яму землею і поїхали.
Через місяць після вбивства Пукач викопав останки
Гонгадзе і відвіз їх в лісництво Таращанського району Київської області (приблизно
за сто кілометрів від Києва). Обезголовивши труп, він
закопав тіло і голову в різних місцях. Останки журналіста були знайдені 2
листопада 2000 року, а фрагменти черепа лише через дев'ять років, коли Пукач
вказав слідчим місце, де їх потрібно шукати.
Вийти на слід убивць допомогли співробітники
головного управління кримінального пошуку МВС, які брали участь у стеженні за
Гонгадзе в день його викрадення. Про те, що за журналістом стежать, сам він
заявляв незадовго до свого зникнення. Гонгадзе навіть звертався до тодішнього
генпрокурора Михайла Потебенька з листом, висловлюючи протест "проти
нахабного поводження правоохоронних структур, які розпочали кампанію цькування
його та
його колег із роботи" (Українська правда тоді саме опублікувала результати
журналістських розслідувань фактів корупції у вищих ешелонах влади). Слідчі
з'ясували, що стеження за журналістом вів
підрозділ Пукача, а службові документи, в яких фіксувалися відповідні завдання,
генерал наказав знищити.
Вийти на слід убивць допомогли співробітники
головного управління кримінального пошуку МВС, які брали участь у стеженні за
Гонгадзе в день його викрадення.
У 2003 році Генпрокуратура добилася арешту Пукача у
зв'язку з перевищенням повноважень, але незабаром той був звільнений. У справу
втрутився Леонід Кучма, який займав
тоді посаду
Президента. Він звільнив генерального
прокурора Святослава Піскуна і його заступника Шокіна, який керував "справою Гонгадзе". Слідчу групу
переформували, а Пукача випустили на
волю,
знявши з нього всі звинувачення. Відразу після звільнення генерал зник.
Його вдалося затримати лише в 2009 році (до цього
часу розслідування справи Гонгадзе було завершено, три його фігуранта
засуджені, а самому Пукачу висунуті
заочні звинувачення у вбивстві). Як
з'ясувалося, обвинувачений довгий час переховувався в селі Молочки Житомирської
області, де представлявся капітаном далекого плавання Петром Загорульком.
Пукач почав активно співпрацювати зі слідством,
заявив, що діяв не за власною ініціативою, і вказав на замовників вбивства.
Серед них генерал назвав колишнього президента Кучму, колишнього голову
парламенту Володимира Литвина і колишнього главу МВС Юрія Кравченка. Слідство,
як повідомлялося раніше, встановило лише одного замовника вбивства - Кравченка, який загинув
у 2005
році (докладніше див вріз). У зачитаному 29 січня 2013 вироку Пукачу судді
також проігнорували його показання про Литвина і Кучму, ні разу не згадавши ці
прізвища.
Тим часом про можливу причетність колишніх президента
і спікера парламенту до цієї
справи свідчать записи розмов Кучми, які були оприлюднені практично відразу
після вбивства Гонгадзе. Йдеться про так звані "плівки Мельниченка" (колишнього
начальника президентської охорони Миколи Мельниченка, який вів "прослуховування" в кабінеті свого шефа). У 2000
році ці плівки спровокували в
Україні політичну
кризу, що увійшов в
історію як "касетний скандал".
Замовником вбивства Георгія Гонгадзе слідство
визнало колишнього міністра внутрішніх справ України Юрія Кравченка, якого
навіть не встигли допитати. 4 березня 2005, в день, коли екс-міністр повинен
був з'явитися до
Генпрокуратури,
його тіло було виявлено в заміському будинку в Конча-Заспі (Київська область).
За офіційною версією, Кравченко
наклав на себе руки, двічі вистріливши собі в голову. Поруч
з ним була знайдена передсмертна записка, в якій він стверджував, що ні в чому
не винен і став жертвою політичних інтриг президента Кучми і його оточення.
На записах один зі співрозмовників, голос якої
нагадує голос Кучми, обговорює,
імовірно,
з Юрієм Кравченком і Володимиром Литвином питання про те, що робити з Гонгадзе.
Президент при цьому вимагає "розібратися з журналістом". На підставі
цих плівок проти Кучми
в 2011 році було порушено кримінальну справу, яку згодом закрили. Суд
постановив, що записи розмов не можуть бути використані як докази провини
колишнього глави держави. Під час процесу проти Пукача ці плівки також
відмовилися долучити до справи.
Сам Пукач, виступаючи 29 січня в суді, ще раз
заявив, що про мотиви вбивства Гонгадзе варто запитати Кучму і Литвина.
Колишній генерал зазначив також,
що "зрозуміє" вирок, тільки коли колишні президент і спікер опиняться
поруч з ним на лаві підсудних. Але найближчим часом це навряд чи можливо - як
показали останні роки, в Україні
для початку розслідування проти діячів такого рівня потрібна політична воля, а
її нинішнє керівництво країни щодо
Литвина
і Кучми не проявляє. Перший восени минулого року був обраний депутатом
Верховної Ради сьомого скликання, а другий з головою пішов у благодійність.
Поки ж можна констатувати, що у "справі Гонгадзе" формально
поставлена крапка - всі
його фігуранти або
засуджені,
або мертві, проте питань до слідчих, які її
вели, менше не стало. У потерпілої сторони є цілком обґрунтовані сумніви в тому, що замовник
вбивства встановлений правильно.
Крім того, залишилося відкритим питання, чому вищі державні особи України були
зацікавлені в усуненні журналіста. Надію на те, що відповідь на нього
коли-небудь знайдеться, досі плекає перший заступник прокурора України Ренат
Кузьмін. У грудні минулого року він заявив, що розслідування справи не
припинено – згідно з
новим КПК, за нею проводиться перевірка. Втім, вона може
тривати ще десятки років, поки ж Кузьмін зайнятий іншими справами, здатними
значно ускладнити життя колишньому прем'єру Юлії Тимошенко.
***
У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про
Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за
зміст цих матеріалів