Фото: Reuters
Кому саме зараз знадобилося витягти на світ божий скандали епохи Кучмагейту
Українські політичні новини цієї зими більше всього нагадують сценарні заготовки кримінального трилера, - пише Інна Булкіна у російському виданні Ежедневный Журнал.
Дійові особи та виконавці в загальних рисах зрозумілі і прописані, сюжет з його "ключовими епізодами" заданий, більше того, ці "ключові епізоди" рано чи пізно увійдуть до підручників новітньої історії України, і в цьому сьогодні мало хто сумнівається.
Отже, головними подіями новинних стрічок стали два замовних вбивства більш ніж десятирічної давності. Перше питання всякого детектива "Сui prodest?" в різних озвученнях і з різними інтонаціями звучить сьогодні з вуст київських журналістів і політологів. Власне, важливо навіть не те, кому було вигідне вбивство колишнього лідера донецького клану Євгена Щербаня або журналіста Георгія Гонгадзе, і, відповідно - хто замовник. Набагато цікавіше зрозуміти, кому саме зараз знадобилося знову витягти на світ божий криваві розборки 90-х і скандали епохи Кучмагейту.
З першим убивством усе, здавалося б, очевидно. Нинішньому правлячому клану найпростіше і найлегше звинуватити в цій замовній розправі тодішніх конкурентів з газового та політичному бізнесу - т.зв. "Дніпропетровських": власницю ЄЕСУ Юлію Тимошенко та її патрона екс-прем'єра Павла Лазаренка. Реальна мета - довічний термін для Юлії Тимошенко, і виключно заради цього піднімається закрита майже 10 років тому справа, а в ній з'являються нові свідки (сумнівні) і нові свідчення (ще більш сумнівні). Любителі простих психопатологічних пояснень в один голос говорять про параною українського президента, його "зацикленості" на Тимошенко, на ідеї довічного терміну і власного довічного президентства. Ідея дурна і нехитра, але хто сказав, що Янукович - людина складних ідей? Швидше за все, "психопатологи" мають рацію, і ті, кого нині в Україні називають "Родиною", всерйоз думають, що головна перешкода другого терміну Януковича і безстрокового продовження сьогоднішнього статус-кво перебуває в колонії під Харковом. Більш того, більшість "професійних спостерігачів" згодні з тим, що довічний термін Тимошенко і довічне правління "Сім'ї" - ідеї дзеркальні. І те, й інше - "термін", тобто якийсь термін, відрізок часу, що має початок і кінець. Варто "Родині" втратити владу, і обставини Качанівської ув'язненої кардинальним чином зміняться. Новітня історія України вчить нас, що рівно так і станеться - клани тут не тримаються при владі більше одного президентського терміну. Єдине виключення - Леонід Кучма. І тут має сенс згадати про другу справу - вбивство журналіста Георгія Гонгадзе, з якого, власне, починався Кучмагейт.
Отримав довічне. Суд оголосив вирок Пукачу за вбивство Гонгадзе
Минулого тижня в Києві закінчився суд над виконавцем того вбивства - екс-генералом "наружки" Олексієм Пукачем. Пукач, до речі кажучи, отримав таки довічний термін, що в його випадку, здається, було не очевидно: погодившись на "співпрацю зі слідством" він розраховував на деякі послаблення. У цій справі є свої нюанси. Скажімо, дивовижна історія про те, як генерал МВС уявив себе винищувачем шпигунів, а журналіста Гонгадзе - учасником "змови про зміну влади". Схоже, це була нова ідея, що стала Пукачу з якихось зовсім свіжих новинних сюжетів. Характерно інше: в цій справі, як свого часу в справі про вбивство Щербаня, обмежилися "виконавцями". Поки. У вироку залишилися лише імена Пукача і його безпосереднього начальника, покійного міністра МВС Юрія Кравченка (того самого, який вбив себе другим контрольним пострілом в голову взимку 2005-го). І лише після оголошення вироку у своєму останньому слові Пукач, раптово забувши історію про грузинських шпигунів, велів запитати про "мотиви і наміри" у Кучми і Литвина (екс-спікер Верховної Ради був свого часу головою адміністрації президента Кучми, саме його вважають натхненником кривавої історії в Таращанському лісі). А 31 січня посольство США в Києві розповсюдило текст заяви американського уряду, в якому висловлюється сподівання, що "українська влада продовжить займатися цією справою, щоб привернути до правосуддя тих, хто замовляв викрадення та вбивство Георгія Гонгадзе". Іншими словами, питання про замовників залишається відкритим, але українській владі зараз не цікавий Литвин. Що ж до Леоніда Кучми, то тут все частіше згадують про бізнес цієї "сім'ї", про Віктора Пінчука і його активи. Можливо, останні слова Пукача були експромтом, і зовсім не варто їх розуміти як "попередження Пінчуку", хоча конспірологічні українські медіа вже розробляють цю багату тему. Фішка всієї цієї кримінальної історії як раз у "привіті з 90-х". Сьогоднішнім гламурним меценатам і благодійникам нагадали, звідки вони родом. І звідки родом нинішня українська влада.
***
У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст цих матеріалів