Саміт Україна-ЄС пройшов успішно для обох сторін: Віктор Янукович не став для Євросоюзу ще одним Олександром Лукашенком і зберіг шанс не стати ним у майбутньому, пише Вадим Дубнов у статті для РИА Новости.
Зустріч президента України
Віктора Януковича з лідерами Євросоюзу на саміті Україна-ЄС в Брюсселі замість
запланованих 20 хвилин тривала майже дві години. Втім, як зазначають
спостерігачі, чи то учасники один від одного дещо втомилися, чи то замість
конструктивного обговорення вийшов спір без щасливої розв'язки, розлучалися
після зустрічі вони досить холодно.
Що зовсім не дає підстав вважати
саміт невдалим. Навпаки, обидві сторони, схоже, отримали від нього те, що
хотіли.
Президент і компроміс
Для початку і Україна, і ЄС могли
вважати успіхом те, що саміт взагалі відбувся. Рік тому Київ, захоплено
розправляючись над опозицією взагалі і Юлією Тимошенко зокрема, не звертав
ніякої уваги на те, під якими надуманими аргументами вперше за два десятиліття
скасовувався саміт ЄС-Україна.
Тепер зустріч у Брюсселі відбувалася
в третю річницю вступу Віктора Януковича в друге президентство, але на тлі
інших заходів щодо підготовки країни до саміту цей ювілей виглядав не більше
ніж випадковим збігом, яким, по суті, і був.
Для початку і Україна, і ЄС могли
вважати успіхом те, що саміт взагалі відбувся
За кілька днів до саміту
президент 4 години спілкувався з народом в прямому ефірі і відкрив він це
дійство відповіддю на питання про майбутню зустрічі в Брюсселі. Відповідь за
звичаєм була оптимістичною, неоднозначною, але, якщо розібратися, вичерпно
точною: "Думаю, що буде прийняте рішення про підготовку нового етапу у
відносинах з Європою, який повинен привести до підписання договору про
асоціацію з ЄС".
Зміст решти всієї бесіди, під час
якої народові були надані всі можливості висловити президенту свою подяку,
зміцнював в підозрі, що не випадково все це було приурочене до Брюсселя.
Занадто вчасно Україна і світ дізналися, що ув’язнений Юрій Луценко, соратник
Юлії Тимошенко і міністр внутрішніх справ у її уряді, може сподіватися на деяку
поблажливість.
Для самої Тимошенко милість влади
поки обмежується, як випливало з ефіру, готовністю президента позбавити її
цілодобового відеоспостереження в лікарняній палаті. Втім, трохи раніше, після
зустрічі з президентом Польщі Броніславом Коморовським, Янукович був готовий
шукати компроміс і щодо Тимошенко.
Сім мільярдів як ціна
європейського вибору
Словом, обидві сторони змогли
уникнути скандалу, яким стало б друге поспіль скасування саміту. Якби це
сталося, Янукович в очах Європи був би визнаний другим enfant terrible після
Олександра Лукашенка. Що не входить ні в плани Брюсселя, ні в наміри Януковича.
Брюссель всі останні дні
демонстративно намагався вірити в краще. Всі жовті картки, які він міг показати
Києву, продемонстрував кілька тижнів тому єврокомісар Штефан Фюле, який відвідав
Україну в ході турне пострадянськими країнами-кандидатами на підписання
договору про асоціацію. Київ повинен встигнути вирішити всі свої недомовленості
з Європою, як дав зрозуміти Фюле, за кілька місяців.
Київ повинен встигнути вирішити
всі свої недомовленості з Європою, як дав зрозуміти Фюле, за кілька місяців
Політичне рішення про те, чи буде
в листопаді на вільнюській зустрічі "Східного партнерства" підписано
угоду про асоціацію України з Європою, ЄС, швидше за все, приймуть влітку. В
іншому випадку наступне вікно можливостей відкриється тільки через три роки. У
2014-му - вибори в Євросоюзі, в 2015-му - президентські вибори в самій Україні.
За кілька днів до саміту в своїй
статті, написаній спеціально для популярного українського інтернет-видання
"Українська правда", обидва сьогоднішніх співрозмовники Януковича -
президент Європейської ради Херман ван Ромпей і президент Єврокомісії Жозе
Мануель Баррозу - конкретизували свої очікування. Йдеться, зокрема, про
припинення вибіркового правосуддя (мається на увазі в першу чергу Юлія
Тимошенко), вдосконалення виборного законодавства та продовження економічних
реформ.
Україна ж, за оцінками спостерігачів,
всі останні місяці зухвало нехтувала усіма рекомендаціями Брюсселя. А вже нова
кримінальна справа щодо Юлії Тимошенко, здавалося б, стала зухвалою перевіркою
на міцність намірів Брюсселя все ще бачити Україну в пристойній європейській
сім'ї.
У Москві ніби здогадувалися, що в
підсумку Київ зробить вибір не на її користь, а за те, щоб його не робити,
запросить ціну, за якою буде Москві вже точно не цікавий
А Янукович продовжував їздити в
Москву, щоразу ці поїздки оголошувалися фінальним актом в процесі вступу
України в Євразійський союз.
Але точно так само щоразу навіть
анонси газових домовленостей звучали все більш понуро. У Москві ніби
здогадувалися, що в підсумку Київ зробить вибір не на її користь, а за те, щоб
його не робити, запросить ціну, за якою буде Москві вже точно не цікавий.
Москва довго не нагадувала Києву
про принцип газових поставок take or pay, відповідно до якого Україна повинна
платити не за той газ, який фактично отримує, а за той, який зобов'язалася викуповувати.
Сім мільярдів доларів штрафу, озвучені Москвою, були вірною ознакою того, що
саміт в Брюсселі з дня на день відбудеться, і що Москва назвала ціну вибору,
який Київ, нарешті, зробив.
Київ готовий на все
Напередодні саміту Верховна Рада
прийняла заяву про євроінтеграційні прагнення, в якій пообіцяла виконувати всі
європейські вимоги. Трапилося це в той самий момент, коли Янукович, спілкуючись
з народом, заявив, що Київ не збирається платити Москві 7 мільярдів боргу.
У тій заяві, яку вітав Штефан
Фюле і в якій Україна, здавалося б, обіцяла виправити всі допущені помилки і
переглянути всі минулі помилки, Євросоюзу пропонувалося надати Україні
безвізовий режим або хоча б пом'якшити той, який є. Київ не просто висловлював
готовність виконувати всі рекомендації. Він у пошуках практичних рішень просив
допомоги в імплементації цих рішень. У тому числі й фінансової.
Євросоюз сам зацікавлений у
наданні кредиту, оскільки, як вважають експерти, той надається для погашення
негативного сальдо України в торгівлі з Євросоюзом
Київ адже і не приховував, що при
всій епохальності цілей його цікавлять, насамперед, куди більш матеріальні
питання. В першу чергу, кредит у 610 мільйонів євро, позитивне рішення про
надання якого вже було фактично прийнято до саміту.
Тим більше що, як вважають
аналітики, нікого не має обманювати набір умов надання чергових траншів.
Євросоюз сам зацікавлений у наданні кредиту, оскільки, як вважають експерти,
той надається для погашення негативного сальдо України в торгівлі з Євросоюзом.
Тобто кредит - фактично пов'язаний і буде використаний для закупівель в Європі.
Перед цейтнотом
Між тим, на питання про саму
євроінтеграцію, яка повинна бути увінчана підписанням договору про асоціацію
(і, що ще важливіше, про вільну торгівлю) відповідь так і не отримано. Україна
і Євросоюз зробили те, що, судячи з усього, і планували: вони знайшли
можливість знову відкласти остаточне рішення.
Україна розуміє, що Євросоюз в
даному випадку зацікавлений у зближенні з нею як мінімум не менше, ніж сам Київ.
Звичайно, великий український бізнес хоче в Європу. Однак сама українська влада
явно не вважає для себе катастрофою ні Митний союз, ні навіть надання в
розпорядження Росії української газотранспортної системи. Вона цілком обґрунтовано
бачить у цьому можливий варіант свого політичного виживання, хай не дуже
довгого - але більше ніж на один-два президентські терміни на наших широтах
зазвичай ніхто і не загадує.
Україна і Євросоюз зробили те,
що, судячи з усього, і планували: вони знайшли можливість знову відкласти остаточне
рішення
Однак ця операція виглядає
ризикованою, оскільки загальний політичний контекст в Україні може виявитися
для влади досить тривожним. І вона, здається, розуміє, що в амплуа Лукашенка, який
змушує торгуватися за себе Захід і Схід, їй зіграти буде дуже важко. У
Лукашенка немає такої вічно дуалістичної країни, і немає такої кількості
олігархів, готових у будь-яку хвилину підтримати будь-який Майдан.
Але не може Київ не розуміти і
того, що Москва теж зацікавлена в Києві куди менше, ніж іноді здається. Без
української ГТС вона проживе, від російського транзиту Україна буде залежати ще
досить довго незалежно від обраної нею політичної моделі. Словом, вступати у
великий політичний торг із Заходом Росії нема чого, у зв'язку з чим сподіватися
на нові бонуси Києву не доводиться.
Судячи з усього, Київ робить
тактичний вибір у бік Європи, уважно стежачи за її реакцією. І намагаючись
зрозуміти, чи так уже будуть необхідні нові поступки у вигляді, скажімо, пошуку
компромісу в справі Тимошенко.
З одного боку, чим ближче
літньо-осінній політичний сезон, тим жорсткіший для України цейтнот. І тим палкіше
дихання передвиборчої президентської кампанії, яка цього разу стартує небувало
рано - за два роки до розв'язки.
З іншого боку, може виявитися, що
в справі історичного вибору Київ і тоді не буде особливо нервувати. Адже ніхто
не змусить нинішню владу навіть найбільш стратегічне рішення вважати
по-справжньому незворотнім. Тим більше що ніхто цієї незворотності ні від кого
і не чекає.
***
У рубриці Огляд преси статті із
закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе
відповідальності за зміст даних матеріалів.