Фото: АР
"Потрібно спокійно почекати, поки українці зроблять свій вибір"
Європейський поїзд вирушає. Київ втрачає шанс на нього потрапити? Нічого подібного. Україна - країна зі специфічною політичною культурою "останніх дзвоників", вона зазвичай не реагує на перші чи другі сигнали, - пише Вацлав Радзивинович у польському виданні Gazeta Wyborcza.
Київська преса назвала вчорашній
україно-європейський саміт в Брюсселі "останнім дзвіночком".
Коментатори писали, що настав момент прийняти рішення і зробити історичний
вибір: або повернутися на схід, куди вабить дешевим газом Володимир Путін, або
домовиться з Брюсселем, щоб Україна вже восени змогла підписати з Євросоюзом
угоду про асоціацію.
Саміт відбувся, "останній дзвоник"
віддзвонив, а ми вкотре почули від Хермана ван Ромпея чергові фрази про
"історичну можливість, яка дозволить зробити прорив у відносинах за допомогою
підписання в листопаді угоди про асоціацію", і про те, що Європа продовжує
чекати від Києва "відчутного прогресу", тобто демократизації і
звільнення з в'язниці опозиціонерів - колишньої глави уряду Тимошенко та
екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка.
Найкраще було б користуватися дешевим газом і багатим російським ринком, а
одночасно західними кредитами і технологіями, а ще за можливістю їздити в Європу
без віз
Європейський поїзд вирушає. Київ втрачає шанс
на нього потрапити? Нічого подібного. Україна - країна зі специфічною
політичною культурою "останніх дзвіночків", вона зазвичай не реагує
на перші чи другі сигнали.
Київ опинився перед вкрай складним вибором і
хоче відкладати його так довго, як це буде можливо. Найкраще було б
користуватися дешевим газом і багатим російським ринком, а одночасно західними
кредитами і технологіями, а ще за можливістю їздити в Європу без віз. Дуже
практичний підхід.
Самому Вікторові Януковичу і його команді
нелегко зважитися на останній крок, тому що перед ними складні президентські
вибори 2015 року. Якщо ці вибори, як хоче Європа, відбудуться вільно та
демократично, то про другий термін можна буде забути: дані опитувань не дають
на нього ні найменшої надії. Своєю чергою, Росія могла б заплющити очі на
фальсифікацію підсумків голосування і навіть поаплодувати подібним практикам.
Україна - це не Росія. Місцева демократія вперто не дозволяє собою керувати. А
Янукович - не Путін, чиї олігархи стоять струнко, а ті, хто не бажає цього
робити, сидять у в'язниці
Але Україна - це не Росія. Місцева демократія
вперто не дозволяє собою керувати. А Янукович - не Путін, чиї олігархи стоять
струнко, а ті, хто не бажає цього робити, сидять у в'язниці. Українському
президентові доводиться прислухатися до своїх олігархів, тому що це вони ним
командують. Вони розуміють, що при президенті-автократові перетворяться в
хлопчиків на побігеньках бюрократичного керівництва, як їх східні колеги. Ще є
не надто привабливий приклад Білорусі, яка вступила в митний союз з Росією і
Казахстаном, а хижий російський бізнес почав прибирати до рук найпривабливіші
галузі її економіки.
З Україною потрібно бути терплячим і не
приймати близько до серця те, що вона ігнорує перший, другий і третій
"останній дзвоник". Тут така традиція.
Кремль робить помилку і втрачає терпіння.
Москва намагається притиснути сусіда до стінки, вимагаючи якнайшвидше вступити
до Митного союзу. Росіяни забули, але українці пам'ятають, що союзи з Росією не
один раз закінчувалися для них втратою незалежності. Переяславський договір
1654 року був покликаний захистити козаків від поляків, а зробив їх землю
російською провінцією. Після революції Ленін визнав право України на
незалежність, але послав свою армію зайняти Київ.
Потрібно спокійно почекати, поки українці
зроблять свій вибір. І сподіватися, що цього разу вони не помиляться.
***
Оригінал публікації: Ukraina ostatnich dzwonków
Переклад (російською): ИноСми
У рубриці Огляд преси статті із закордонних
ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе
відповідальності за зміст даних матеріалів.