Фото: АР
Перспективи України зводяться до неминучої втрати статусу економічно розвинутої країни
Києву потрібно зробити вибір між Європейським союзом і Митним союзом, - пише Сергій Толстов у російській Независимой газете.
З наближенням весни у Києві повіяло змінами.
Коментатори знову заговорили про вибори, хоча за графіком президентські вибори
мають відбутися лише в 2015 році. Опозиційні партії почали кампанію протесту
під гаслом Вставай, Україно! Опозиція стверджує, що її сенс -
"перевірити" готовність суспільства до повстання. Утім, поки соціологи не радять поспішати
з оцінкою рейтингів потенційних кандидатів.
Хоча на перший погляд ситуація в Україні не виглядає
загрозливою, втрата владою суспільної підтримки очевидно загрожує сповзанням у нову кризову спіраль. Повсякденна
реальність обертається економічним спадом. За результатами четвертого кварталу
2012 року,
ВВП України впав на 2,5% (порівняно з аналогічним періодом 2011 року). Прогнози
на поточний рік швидше негативні.
Формально уряд утримує соціальні стандарти, але рівень життя більшості громадян
ледь дозволяє зводити кінці з кінцями. Суспільство втрачає відчуття, що
попереду його чекають кращі часи. Внутрішнє переродження влади робить особливо
рельєфним її використання для збагачення вузького угруповання, допущеної до прийняття
рішень.
Хоча на перший погляд ситуація в Україні не виглядає
загрозливою, втрата владою суспільної підтримки очевидно загрожує сповзанням в нову кризову
спіраль
На тлі посилення внутрішньополітичної напруженості
знову, як і в 2004 році, зростає значення зовнішніх факторів. Утім, робити вибір між асоціацією з ЄС та
участю в російському інтеграційному проекті потрібно не тільки Україні. У 2013 році
відносини з ЄС можуть стати чи не головною темою в міжнародних відносинах країн
Східної Європи. Започаткована як аморфна ініціатива, програма Східного
партнерства поступово перетворилася на
механізм, здатний звести бар'єр на шляху розширення Митного союзу (МС) Росії,
Білорусії і Казахстану. На саміті "Східного партнерства" у Вільнюсі
(листопад 2013 року) Європейська комісія (ЄК) всерйоз готується підписати угоди
про асоціацію з Україною, Молдовою, Грузією та Вірменією. Кожна з цих угод включає розділ про
"глибоку
і всеосяжну"
зону вільної
торгівлі, яка перетворює "східноєвропейських партнерів" ЄС на учасників митного простору ЄС, але без
перспективи членства. Відповідно, вступаючи в такі відносини з сусідами, ЄС не
несе відповідальності за стан їх економіки і не обіцяє допомоги в економічній
модернізації.
У разі підписання угод про асоціацію одночасно з
ними сторони підпишуть тимчасові економічні угоди про дострокове набуття чинності положень зони вільної
торгівлі. Угоди обумовлюють перехідні періоди і розміри експортних квот.
Спільним для них моментом є закріплення сировинного характеру економік
східноєвропейських країн і неможливість їх участі в інших митних союзах.
У 2013 році відносини з ЄС можуть стати чи не
головною темою в міжнародних відносинах країн Східної Європи
Цікаво зазначити,
що в Україні зацікавленість у підписанні Угоди про асоціацію з ЄС декларує і влада, й опозиція. Для офіційного Києва головний
інтерес полягає в легалізації європейської "прописки" і капіталів
українських олігархів. З урахуванням попереднього досвіду українське
керівництво боїться загострення відносин із Заходом і сподівається зберегти
автономний статус України в системі європейської безпеки. У свою чергу українська
опозиція бачить шанс залучити зовнішню підтримку для чергової зміни режиму і
встановлення своєрідної моделі демократії, яка передбачає відновлення курсу на
членство в НАТО, заборону
використання російської мови і т.п. Враховуючи позиції урядів більшості країн
ЄС, а також недавні резолюції Європарламенту і Сенату США, підписання Угоди про
асоціацію і "розкриття" суверенітету України в напрямку ЄС дійсно
може призвести
до влади вузьконаправлений "трансформаційний" режим, заснований на
розподілі квот між групами Тимошенко, Яценюка, Кличка та ін.
Судячи з усього, нинішня влада не зможе надати
реального опору планам опозиції. Вимоги ЄК вже імплементуються у вигляді рішень
Ради національної безпеки і оборони і викладаються у вигляді доручень уряду,
міністерствам і відомствам. У свою чергу, опозиція під приводом опору виборчому
правосуддю оспорює будь-які санкції проти своїх представників.
Для офіційного Києва головний інтерес полягає в
легалізації європейської "прописки" та капіталів українських олігархів
Серед причин, за якими влада втрачає підтримку своїх
прихильників, слід зазначити тривалу
латентну
кризу у відносинах з
Росією. Уряд час від часу повідомляє про проведення переговорів щодо перегляду
газових контрактів 2009 року і спроб уточнити формат відносин між Україною та МС. Тим не менше, Газпром знижує ціну на газ для всіх,
крім України. У 2013 році, як очікується, середня ціна постачань газу для ЄС і
Туреччини складе близько 366 доларів
за 1 тис. куб. м. При збереженні нинішньої ціни на газ для України (420-430 доларів) її економіці і бюджету загрожує
повний параліч, не кажучи вже про неможливість відновлення рентабельності.
Потенційно можливим варіантом вирішення проблеми вважається створення
двостороннього консорціуму з управління українською газотранспортною системою. Проте
до цього часу не узгоджений
спосіб розподілу майнових прав.
Так, протягом останніх трьох років сторони не тільки
не змогли
знайти спільної
мови, але й
перетворили російсько-український діалог на
беззмістовний лицемірний ритуал. Серед наслідків такого специфічного прояву
"реалізму" у двосторонніх відносинах можна відзначити наступні
результати: у
безпосередньому виграші виявляються Газпром та ЄК. Євробюрократи зможуть
продемонструвати зовнішньополітичний успіх ЄС у ролі глобального міжнародного актора.
Розширення зони впливу ЄС означає ослаблення позицій Росії в діалозі з
Брюсселем. Росія програє черговий раунд конкуренції з ЄС. Можливість розширення
імовірного Євразійського
економічного союзу обмежується простором Центральної Азії, де також йде
масштабна геополітична гра за участю Китаю та США.
В умовах тривалої економічної
кризи економічні і соціальні перспективи України зводяться до неминучої втрати
статусу економічно розвинутої країни. Запровадження зони вільної торгівлі з ЄС
загрожує повним розпадом сектору машинобудування, болісним демонтажем системи соціального
забезпечення, продовженням пришвидшеного
скорочення населення та іншим.
***
У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про
Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за
зміст цих матеріалів.