Лідери помаранчевої революції в Україні ніяк не відгукнулися на смерть Бориса Березовського, - пише Тарас Бурноc у статті для Російської служби Голосу Америки
Колишній майор Державної охорони Микола Мельниченко
25 березня зробив сенсаційну заяву про бізнесмена Бориса Березовського, який мешкав у Великобританії.
"Я особисто абсолютно впевнений, що він (Борис
Березовський - Т.Б.) живий, оскільки він дуже любив життя", - цитує на
своєму інтернет-сайті українське видання Дзеркало тижня слова Миколи
Мельниченка.
Про смерть
опального
російського олігарха, який вважається причетним до фінансування Помаранчевої
революції - епохальної події в житті України - не говорять навіть ті, хто в
2004 році,
ймовірно,
отримував від нього підтримку
Микола Мельниченко відомий тим, що вів таємні записи
у кабінеті президента Леоніда Кучми,
стверджує, що Борис Березовський не міг "піти з життя через гроші".
"Я хочу вірити, що він свій залишок життя
проведе на теплому острові і буде жити", - сказав Микола Мельниченко,
пояснюючи свої міркування тим,
що Борис Березовський "ніколи б через гроші не вжив жодних дій стосовно
себе".
Микола Мельниченко виявився чи не єдиним українським
політиком, який відкрито висловився про смерть Бориса Березовського. Про смерть опального російського олігарха,
який вважається причетним до фінансування Помаранчевої революції - епохальної
події в житті України - не говорять навіть ті, хто в 2004 році, ймовірно, отримував від нього підтримку.
Про мовчазних революціонерів
Мовчання українських політиків щодо смерті Бориса Березовського глава
Коаліції учасників Помаранчевої революції Сергій Мельниченко пояснює тим, що
опальний російський бізнесмен мав неабиякий вплив на події в Україні.
"Звичайно, пік цього впливу припав на осінь
2004 року, коли в країні почалася Помаранчева революція, яка кардинально змінила формат України.
Революціонери, наприклад, Давид Жванія, один із соратників на той момент
кандидата в президенти Віктора Ющенка, визнавав, що Борис Березовський
фінансував революцію. Зрозуміло, що без грошей і підтримки такий масштабний
захід неможливо було провести. Правда,
в останній час його вплив на українську політику зовсім був непомітним", - говорить
Мельниченко Російській службі Голосу Америки.
Давид Жванія, один зі соратників на той момент кандидата в
президенти Віктора Ющенка, визнавав, що Борис Березовський фінансував революцію
Те, що опальний російський олігарх фінансував
українську Помаранчеву революцію, Сергій Мельниченко називає позитивним фактом,
хоча і зазначає при цьому неоднозначність поведінки Бориса Березовського.
"У ньому було багато протиріч. Взяти,
наприклад, Росію. У
рідній країні він, фактично, сприяв приходу Володимира Путіна до влади. Після
цього почав з ним боротися. Багато зусиль доклав до боротьби за свободу, права
в Росії, і ще недавно допомагав деяким громадським та соціальним рухам в
Україні", - зазначає Сергій
Мельниченко.
Дії Бориса Березовського щодо України в 2004 році, на думку
експерта, були обумовлені не стільки надіями на зміни в колишній радянській
республіці, скільки визначалися його бажанням хоч якось вплинути на ситуацію в
Росії. Сергій Мельниченко каже, що все, що "йшло не в унісон з
Росією",
було на руку олігарху.
Про колишні заслуги
"Він хотів грати на протиріччях України з
Росією, Заходу з Росією", - зазначає
Сергій
Мельниченко.
На питання про те, чи потрібен був би Україні новий
Борис Березовський, активіст Помаранчевої революції, говорить однозначно
"так", оскільки Україна, на його думку, стрімко скочується до
авторитарного управління і готується серйозно розглядати інтеграцію з Митним
союзом на євразійському просторі.
"Правда, це повинен бути філантроп-меценат, у
якого не стоїть завдання профінансувати зміни, а потім повернути свої гроші з
прибутком, як це роблять нинішні українські політики, купуючи народну довіру з
однією лише метою - повернути
витрачені мільйони і примножити статки",
- зазначає Сергій Мельниченко.
Було б величезною помилкою говорити, що Борис
Березовський фінансував демократію в Україні або допомагав одному політичному
проекту, одному
політичному
табору
Директор Міжнародного інституту демократій Сергій
Таран стверджує, що ім'я Бориса Березовського не слід розглядати в контексті
впливу на всю українську політику. Він вважає, що Борис Березовський більше
орієнтувався на конкретні імена в Україні. При цьому, в один і той же час міг
допомагати відразу декільком політикам з протилежними поглядами.
"Його прихильність додеяких політиків була очевидною і, звичайно ж, його
вплив був пов'язаний
із фінансуванням тих чи інших політичних
проектів. Однак було б величезною помилкою говорити, що Борис Березовський
фінансував демократію в Україні або допомагав одному політичному проекту, одному політичному табору. Його персону часто пов'язували
з фінансуванням різних проектів: позитивних і сумнівних для української
політики ", - говорить Сергій Таран Російській службі Голосу Америки.
З думками про Росію
Сергій Таран, як і Сергій Мельниченко, коли йдеться про фінансування
Помаранчевої революції, згадує ім'я нинішнього народного депутата, колишнього
прихильника Віктора Ющенка - Давида Жванію.
"У нього (Бориса Березовського - Т.Б.) були
проекти, пов'язані з грошима, які виділялися тим чи іншим політикам, і зараз
присутнім в українському політичному житті. У цьому контексті його ім'я згадувалося
поряд з ім'ям Давида Жванії, а також з іменами людей, яких прийнято називати
українськими олігархами. Але ці люди, такі як Давид Жванія, спочатку були серед
прихильників Помаранчевої революції, а потім перейшли на протилежний бік",
- зазначає Сергій Таран.
Особливістю участі Бориса Березовського в
українській політиці було приховане фінансування проектів, при тому, що в
країні тривалий час існував його іменний фонд розвитку демократії
Він каже, що особливістю участі Бориса Березовського
в українській політиці було приховане фінансування проектів, при тому, що в
країні тривалий час існував його іменний фонд розвитку демократії.
"У фінансуванні його проектів не було
прозорості, як це роблять великі західні фонди", - зазначає Сергій Таран.
За його словами, все, що не робив Борис Березовський
в Україні, в інших республіках колишнього Радянського Союзу, так чи інакше,
стосувалося його головної мети - сприяти демократичним перетворенням у Росії.
"Йому потрібно було якось реалізовувати свій
вплив на Росію. Це завжди було пріоритетом його діяльності. Наприклад, деякий
час він підтримував опозицію Грузії - яка опонувала Михайлу Саакашвілі", -
стверджує Сергій Таран.
***
У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про
Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за
зміст цих матеріалів