Релігійні війни в Україні: віряни ділять храми і б'ються з перевертнями, - пише Петро Бологов у статті для російського видання Lenta.Ru.
У минулий вівторок в Кіровоградській області України
довелося опечатати Свято-Володимирський храм, побудований на початку 2000-х
років. Він належав Українській
православній церкві Київського патріархату (УПЦ КП). Закриттю церкви передувала
ціла епопея із захопленням храму та силовим протистоянням між
"розкольниками" - послідовниками УПЦ КП - і тими, хто залишається в
лоні Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП). Остання,
як відомо, перебуває в
юрисдикції РПЦ і розглядається українськими радикалами як структура впливу
Кремля.
На тлі соціальних і економічних проблем сучасної
України за баталіями, що відбуваються
між різними групами вірян, не
можна стежити без гумору, хоча, хочеться
думати,
для самих учасників цих баталій їхні
протистояння є справою надсерйозною
і, без жодного сумніву, богоугодною. Інша справа, що поділ українських
православних за
лінією
КП-МП, як правило, повторює аналогічний
поділ на прихильників правлячої Партії регіонів та її противників, що надає сучасним
"релігійним війнам" в
Україні політичного
підтексту
(він, утім, грав
важливу роль і під час Реформації в Західній Європі).
Закриттю
церкви передувала ціла епопея із захопленням храму та силовим протистоянням між
"розкольниками" - послідовниками УПЦ КП - і тими, хто залишається в
лоні Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП).
Але повернемося до Свято-Володимирської церкви,
розташованої в селищі Новоархангельськ Кіровоградської області. Храм був
побудований на початку 2000-х років і спочатку належав УПЦ МП, проте через кілька
років перейшов у відання Київського патріархату, тобто, як стверджували
прихильники РПЦ, "був обманом введений у розкол". Восени минулого року
церква, за рішенням обласної адміністрації, була повернена під протекторат
Московського патріархату, проте "розкольники" це рішення
проігнорували і покидати храм відмовилися.
У підсумку, як стверджує сайт Київське православ'я,
19 квітня, після обіду, коли віряни,
помолившись, розійшлися по домівках, а на території залишилися тільки кілька
прихожан і настоятель, до
храму увірвалися
близько тридцяти людей. Відрекомендувавшись
будівельниками,
вони заявили, що будуть лагодити
підлогу в церкві, після чого вигнали за межі храму настоятеля і парафіян та замкнули церковні ворота на замок.
Після цього біля
церкви почали
збиратися невдоволені парафіяни, до яких приєдналися місцеві активісти
опозиційних партій УДАР і Свобода. Але "будівельники" покидати
затишне приміщення не поспішали –
судячи з усього, на випадок блокади вони заздалегідь
запаслися всім необхідним. Принаймні, як розповів журналістам перший заступник голови обласної
організації УДАРу Ігор Козуб, зачинившись у храмі, люди кілька днів "пиячили і
курили", а коли 23 квітня біля церкви зібрався мітинг, один з
"будівельників" підійнявся на дзвіницю і "у вікно всім нам внизу
показав свої статеві органи ".
Поділ українських православних за лінією КП-МП, як правило, повторює аналогічний поділ на прихильників правлячої Партії
регіонів та
її противників, що надає сучасним "релігійним війнам" в Україні політичного підтексту
Загалом біля храму
на стихійний мітинг зібралося близько п'ятисот осіб. До співробітників міліції,
які вже давно чергували біля будівлі,
приєдналися бійці Беркута. Крім цього,
в натовпі з'явилися люди в характерному вбранні і з нагайками, які назвалися
"козаками". Віряни
спробували провести до церкви священика, але ті, хто зачинилися всередині, відкривши ворота,
облили парафіян струменем з вогнегасника. У натовпі почалася бійка, сутички з
міліцією, яка намагалася утримати парафіян від штурму церкви. За підсумками
протистояння Свобода розповсюдила заяву, в якій стверджувалося, що бійці
Беркута застосували проти прихожан церкви кийки і сльозогінний газ. Телеканал
ТСН повідомляє про десятки "затоптаних, закривавлених людей, що лежали
прямо на землі". За іншими даними, до
районної
лікарні звернулися
шестеро людей з травмами голови, рук і спини.
До вечора 23 квітня храм був опечатаний, а
протиборчі сторони в особі УПЦ КП і УПЦ МП вирішили сісти за стіл переговорів.
Правда, представники Московського патріархату ще раніше встигли порадіти тому,
що Свято-Володимирський храм перейшов у лоно Канонічної православної Церкви.
Будівельників-ексгібіціоністів вже в темряві, під охороною Беркута, вивела з
храму міліція. Тим часом, як стверджують парафіяни храму, за п'ять днів, поки
загарбники були у
приміщенні, звідти зникли десятки дорогих ікон.
Побоїще, влаштоване в Новоархангельську, стало лише
одним з епізодів війни, в якій крім двох патріархатів - Київського і
Московського - на рівних беруть участь представники інших відгалужень
християнської церкви. І не тільки християнської. А іноді навіть і не церкви зовсім.
Так, у серпні 2007 року біля Десятинної церкви в Києві відбулася бійка між
православними і язичниками-вогнепоклонниками, яких підтримали скінхеди і, як
стверджували в УПЦ МП, "розкольники-філаретівці" (Філарет - глава УПЦ
КП). У бійці, зокрема, гумовою кулею був поранений "язичник з Одеси, який
прибув для захоплення храму".
Побоїще, влаштоване в Новоархангельську, стало лише
одним з епізодів війни, в якій крім двох патріархатів - Київського і
Московського - на рівних беруть участь представники
інших відгалужень християнської церкви
У травні 2007 року прихильники КП і МП побились на
Тернопільщині через церкву
Святої Трійці. Ревних православних тоді теж довелося заспокоювати бійцям Беркута, причому
в ході цієї миротворчої акції шестеро міліціонерів отримали травми. У вересні
2009-го бої розгорнулися в селі Жукля Корюківського району Чернігівської
області, де прихильники канонічної церкви звинуватили "розкольників"
і "членів фашистко-націоналістичних організацій", що приєдналися
до них,
у
захопленні місцевого храму. "Представники Київського патріархату із псевдодуховенством на чолі із псевдоєпископом напали на людей, які охороняли храм, під час молитви, б'ючи їх. Міліція при
цьому в конфлікт не втручалася", - заявили в УПЦ МП. Несамовиті подробиці
про те, як "з архімандрита Варфоломія зняли хрест і його ж хрестом його
били по голові", пізніше були спростовані "філаретівцями", що
заявили, що це, навпаки, деякі заслані "козачки, на одному з яких
красувалася футболка з написом Слава Росії! ", спробували захопити храм,
але місцеві жителі, вчасно перейшли в лоно УПЦ КП, дали їм відсіч. У ході бійки
також застосовувався сльозогінний газ. Закінчилося все тим, що священика Московського
патріархату все ж виштовхали за паркан храму, впустивши його супротивника.
У вересні 2010-го бійка сталася на місці будівництва храму
Московського патріархату в київському парку Юність. Противники спорудження храму - активісти
партії Свобода з місцевими жителями,
які приєдналися, - атакували огорожу будмайданчика,
вступивши в бійку з охороною. Аргументуючи свої дії, "свободівці"
заявили, що церкву
будують незаконно та вона уособлює "втручання Кремля в
наші внутрішні справи й
наші інтереси".
У травні 2007 року прихильники КП і МП побились на
Тернопільщині через церкву
Святої Трійці
У 2009 році об'єктом уваги "філаретівців"
став храм вже Української автокефальної православної церкви (УАПЦ), який вони успішно
"відвоювали".
Хроніка подій довкола Свято-Троїцького храму в Ужгороді,
озвучена прихильниками УАПЦ, нагадує середньовічні описи обрядів вигнання
демонів. Так,
кульмінацією бійки біля церкви в 2010 році, коли патріарх Філарет особисто
прибув до храму, стала,
наприклад, "поява на середині площі перевертня в рясі, який рвав на собі
волосся і моторошно гарчав, закликаючи інших філаретівців та міліцію завершити
розправу (над послідовниками УАПЦ - прим. "lenta.ru") ".
Схожий конфлікт відбувся в Житомирі, де священики і
парафіяни УПЦ КП та Автокефальної церкви побилися за церкву Святої Магдалини. У
конфлікт, звісно,
втрутилися кілька людей з місцевої організації УНА-УНСО. Міліції довелося
опечатати храм і відправити опонентів вирішувати його приналежність до суду.
У 2009 році візит на Україну глави РПЦ патріарха
Кирила також супроводжувався бійкою, так би мовити, вірян, представлених з одного боку козаками
(УПЦ МП), а з іншого - націоналістами з УНА-УНСО ("філаретівцями"). Кирила, який прибув до Києва, націоналісти
зустріли плакатами "Геть московського попа-колонізатора",
"Єдиний народ - незалежна церква" і викликали тим самим лють козаків,
що почали махати
кулаками.
Поки православні ділять між собою храми, Україну продовжують атакувати всілякі секти. Наприклад, днями виявилося, що в Миколаєві
ось уже п'ять років діє секта Гухьясамаджі, організаційно та ідеологічно
пов'язана з відомою Аум Сінрікйо.
Добре хоч Гухьясамаджі та
їй подібні поки не претендують на православні храми - ділити церковне майно в
такому випадку було б набагато складніше.
***
У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про
Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за
зміст цих матеріалів.