ВВП України скорочується третій квартал поспіль, що випливає з попередніх даних Укрстату, які були опубліковані 30 квітня. У першому кварталі 2013 року падіння склало 1,3%. У 2012-му економіка зросла лише на 0,2% (на 5,2% у 2011-му). Влада країни обіцяє покращення - 3-4% зростання в цілому за 2013 рік.
Президент Віктор Янукович в інтерв'ю журналу "Україна і світ. Глобальний порядок денний 2013" говорив: "Ми сподіваємося на збереження позитивних тенденцій в 2013 році, незважаючи на всі можливі зовнішні виклики. Міжнародний досвід, і насамперед досвід наших найближчих сусідів, свідчить про те , що стабільні темпи зростання може забезпечити тільки модернізована економіка ".
Наріжна криза
Україна сильно постраждала під час світової фінансової кризи 2008-2009 років. ВВП країни "просів" на 14,8% (у Росії - на 7,8%). Українська гривня обвалилася майже в два рази. Банківську систему, активи якої до кризи приростали в середньому на 60% щорічно (і були, м'яко кажучи, не кращої якості), уряду фактично довелося рятувати.
"Все сталося фантастично швидко. У день колапсу Lehman Brothers люди з сусідніх офісів, що не працюють у фінансовій сфері, поводилися так, ніби нічого не відбувається. Через три дні вони вже не знали, що робити на роботі: ділове життя в країні просто зупинилося ", - згадує аналітик компанії Аструм Павло Ільяшенко.
Будучи до кризи навіть досить ризиковим позичальником, Україна відразу опинилася відрізаною від зовнішніх фінансових ринків
Проблеми в економіці привели до падіння доходів уряду. А необхідність порятунку банків, а також підтримки на необхідному рівні соціальних виплат призвели до розростання витрат. Наслідком стали високі дефіцити бюджету (6,25% від ВВП в 2009-му проти 1,95% від ВВП в 2007-му) і швидке зростання держборгу, що збільшився з докризових 12% до 40% ВВП.
Будучи до кризи навіть досить ризиковим позичальником, Україна відразу опинилася відрізаною від зовнішніх фінансових ринків. Внутрішні ж ресурси і в хороші часи були дуже обмеженими. Єдиним способом покрити величезний розрив у доходах і витратах і залучити необхідне фінансування було звернення до кредиторів. У листопаді 2008-го МВФ запустило програму кредитування України на $ 16,5 млрд.
До 2010 року ситуацію вдалося стабілізувати. У країні відновилося економічне зростання, нехай і слабке для відновлення після такого глибокого падіння. Високий дефіцит бюджету, однак, все ще залишався проблемою, а критично важливий для досягнення фінансової самостійності доступ на зовнішні кредитні ринки був як і раніше ускладнений.
Комунальний камінь спотикання
Каменем спотикання на переговорах з кредиторами стало травматичне для населення питання - субсидії на комунальні тарифи: МВФ вимагав їх скасування.
Однією з фундаментальних проблем української економіки є її низька енергоефективність. Енергоємність ВВП (споживання енергії на $ 1 ВВП) в Україні майже в три рази вище, ніж у Німеччині та Франції, в два рази вище, ніж у США.
При цьому країна хронічно залежить від імпорту енергоносіїв з Росії, особливо природного газу. У середньому в період з 2000-го до 2010-го імпорт газу становив 15% від усього імпорту на Україну. Політичні конфлікти навколо газових поставок між двома країнами давно стали притчею.
Однією з фундаментальних проблем української економіки є її низька енергоефективність
Однією з основних причин низької енергетичної ефективності України є фактичне субсидування споживання енергоносіїв. За доброю радянською традицією комунальні тарифи в країні штучно занижуються шляхом встановлення для комунальної галузі сильно занижених цін на енергоносії. Природно, це призводить до переспоживання останніх - населенням, комунальниками і навіть промисловими споживачами. Різницю ж у підсумку змушений покривати держбюджет.
Так, згідно з опублікованим в жовтні 2012 року дослідженням експертів МВФ Пріти Мітри та Рубена Атояна, "упущена вигода від такої політики (заниження комунальних тарифів. - Деньги) становить майже 5% ВВП на рік".
Мало того, будучи найбільш значною статтею імпорту, поставки газу сильно впливають на стан платіжного балансу України. Забезпечення стабільності останнього є нарівні зі стабільністю державних фінансів принциповим питанням як для самої України, так і для МВФ.
Зрозуміло, що вимога поступово усунути субсидії, що лежать в корені всіх проблем, була очевидною для МВФ. Проте українська сторона виявилася не готова піти на це, а тому в 2011 році співпрацю з МВФ було припинено. В умовах жорсткого політичного протистояння в країні влада відмовилися йти на які-небудь непопулярні заходи, що ведуть у тому числі і до зростання тарифів.
"Ми ціну на газ ні для населення, ні для промисловості підвищувати не будемо", - сказав у "Діалозі з країною" (аналог "Прямої лінії з Володимиром Путіним") президент Янукович.
Криза як спосіб життя
Проблеми - як з дефіцитом бюджету, так і з платіжним балансом - від цього, однак, нікуди не поділися.
З середини 2011 року в світі почалися нові колотнечі, пов'язані з одночасним погіршенням становища в Європі та уповільненням економіки Китаю. Світові фінансові ринки почало лихоманити, і Україні стало важко брати в борг.
У той же час погіршується кон'юнктура цін на промислові метали - найвагомішу статтю українського експорту - укупі з триваючим зростанням цін на енергоносії призвела до погіршення стану платіжного балансу. Негативне сальдо балансу торгівлі, яке становило у 2009 році всього $ 2 млрд, до 2011-го роздулося до $ 10 млрд, а до 2012-го - майже до $ 15 млрд.
Неможливість залучення зовнішнього фінансування в достатньому обсязі призвела до того, що золотовалютні резерви (ЗВР) за два останні роки знизилися на $ 10 млрд
"У НБУ (Національний банк України - центробанк) залишається все менше можливостей утримувати курс, - говорить керуючий активами компанії Кінто Микола М'який. - ЗВР вже знаходяться нижче критичних трьох місяців імпорту і, що навіть важливіше, покривають лише 40% короткострокового зовнішнього боргу при визнаної МВФ нормі 100% ".
У сформованій ситуації в українського уряду немає альтернативи пошуку зовнішнього "офіційного" кредитора. Варіантів лише два: або погодитися на реформістські вимоги МВФ і повернутися до співпраці з ним, або домовитися з Росією про зниження цін на газ. І в тому, і в іншому випадку Україні вдасться вирішити проблеми з платіжним балансом і стабілізувати державні фінанси.
10 квітня завершилася чергова серія переговорів з МВФ. Головне на порядку - програма кредитування приблизно на $ 15 млрд. Угода досягнуто не було, але сторони відзначили "хороший прогрес" у переговорах.
Рівняння на Росію
Росія здатна запропонувати Україні додаткове боргове фінансування і - найголовніше - зниження цін на енергоносії. У 2012 році негативне сальдо балансу торгівлі країни приблизно дорівнювало імпорту газу. Скорочення імпортних цін на третину дозволило б уникнути витрат золотовалютних резервів і знизило б навантаження на держбюджет. Дворазова ж знижка - а саме про такі масштаби, як повідомляється, йдеться на україно-російських переговорах - дозволила б вирішити основні макроекономічні проблеми, що стоять сьогодні перед Україною, і добитися повноцінної стабілізації економіки.
Природно, російська сторона хоче чимало отримати натомість. Вимоги змінювалися в процесі переговорів, однак на даному етапі їх два: вступ до Митного союзу, до якого вже входять Росія, Білорусь і Казахстан, і створення консорціуму з управління газотранспортною системою (ГТС) України, тобто фактично часткова або повна здача контролю над нею російській стороні, як це вже сталося в Білорусі.
Дворазова ж знижка - а саме про такі масштаби, як повідомляється, йдеться на україно-російських переговорах-дозволила б вирішити основні макроекономічні проблеми, що стоять сьогодні перед Україною
Виконання цих вимог означало б кардинальну зміну в економічних і політичних устремліннях сучасної України. Вступ до Митного союзу неминуче вимагатиме відмови від економічної інтеграції в Європу. Домовленості з ЄС і МС є взаємовиключними. Фактично російська сторона пропонує Україні в обмін на газову знижку власний інтеграційний проект.
Друга вимога теж припускає щось більше, ніж просто продаж "труби" російській стороні. Зокрема, прем'єр Медведєв заявив про несумісність україно-російського консорціуму з членством України в Енергетичному співтоваристві - пан'європейської організації, покликаної встановити єдиний звід норм і правил на європейському енергетичному ринку.
За словами Медведєва, російська сторона побоюється бути "виставленої з консорціуму" у разі його невідповідності тим чи іншим європейським нормам. Втім, ймовірно, невдоволення викликає навіть не це, а правило ЕС, згідно з яким всі учасники ринку повинні мати рівний доступ до газотранспортної системи, тобто консорціум не передбачає контролювати доступ до "труби".
Основною перевагою співпраці з Росією для української влади є можливість відмови від проведення непопулярних реформ в країні. У 2015 році в Україні пройдуть президентські вибори, і нинішньому главі держави Януковичу невигідно провокувати невдоволення виборців підвищенням комунальних тарифів.
Вступ до Митного союзу неминуче вимагатиме відмови від економічної інтеграції в Європу
Однак зміна напрямку інтеграції може виявитися непопулярним рішенням, особливо в умовах відбувається в країні жорсткої політичної боротьби. Якщо відносно інтеграції до ЄС в українському суспільстві є певний консенсус, реєстрований соцопитуваннями (велика частина населення підтримує ідею вступу до ЄС, і частка прихильників "європейського шляху" росте з кожним роком), то відносно інтеграції з Росією такого консенсусу немає, і опозиція легко може зіграти на цьому.
Крім того, здачу контролю над ГТС Росії теж легко уявити як ту, що суперечить національним інтересам. Та й створення газотранспортного консорціуму вимагає певних законодавчих змін, які в нинішніх умовах провести не так-то просто.
Питання про створення консорціуму обговорюється вже десять років. За словами директора енергетичних програм центру Номос Михайла Гончара, "якщо ця ідея не спрацювала в той час, коли для неї була найбільш сприятливе середовище, то вона не спрацює і зараз".
В останні дні ця ідея заграла новими фарбами. Наприкінці квітня Кабмін вніс до парламенту країни законопроект, що дозволяє приватизацію НАК Нафтогаз України та її дочірніх компаній, а також здачу в оренду ГТС і підземних сховищ газу. При цьому поки зовсім не ясно, рух чи це в бік ЄС або поступка "Газпрому". Неясні і перспективи проекту: чи то його обговорення затягнеться на невизначений термін, чи то він послужить розмінною монетою в переговорах з Росією.
Схід чи Захід?
Кредити МВФ здатні забезпечити таку ж економічну стабілізацію, як і російські гроші. За винятком політично неприємної вимоги про підняття тарифів умови МВФ носять скоріше технічний характер: в першу чергу мова йде про перехід до плаваючого валютного курсу і таргетування інфляції. Для Києва ці вимоги явно більш прийнятні, ніж російські.
Теоретично Україна могла б отримати гроші і МВФ, і Росії. На практиці, однак, це не має сенсу. Необхідне фінансування здатна забезпечити кожна зі сторін, але при цьому обидві висувають різні і притому хворобливі вимоги. Виконуючи вимоги обох сторін, українська влади тільки собі нашкодять.
Період затишшя, що трапився на світових ринках в останні місяці, дозволив Києву самостійно залучати фінансування і дав українському уряду простір для маневру в переговорах. Однак, як це було у всі попередні посткризові роки, цей період може закінчитися вельми скоро. І тоді Україні доведеться зробити доленосний вибір.
І вибір цей може бути взаємовиключним: або Росія і інтеграція з нею, або МВФ і продовження євроінтеграції. Іронія полягає в тому, що робити його будуть виходячи не з довгострокових розрахунків, а з короткострокових внутрішньополітичних інтересів нинішньої української влади.
***
У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.