Фото: Корреспондент
Заклики принести вибачення можуть лише погіршити наші відносини з Києвом, - упевнений автор
Чи можна використовувати національну трагедію в геополітичній грі? Етика підказує, що ні в якому разі, а практика, що цілком, - пише Анджей Талага у польській газеті Rzeczpospolita
Це стосується в тому числі теми винищення поляків у Волині й Галичини в роки Другої світової війни. Злочини можна (більш-менш успішно) розігрувати в політиці: свої трагедії використовують ізраїльтяни, палестинці, німці та навіть американці, роблячи це без особливих докорів сумління.
1. На 11 липня припадає 70 річниця масованої атаки Української повстанської армії на сто польських сіл на території Волині, а в польському Сеймі вже лежить кілька проектів заяв на згадку про жертви цієї трагедії. Завдяки багаторічним науковим дослідженням всі головні політичні сили та публіцисти в Польщі сходяться в загальній оцінці цих подій. Велика заслуга в цьому належить як емоційно підходящої до теми дослідниці Єві Семашко, а раніше - її батькові, так і чудовому історику Гжегожу Мотиці та йому подібним, хто займалися цією проблемою тверезо і раціонально.
УПА та сили, які її підтримували в рамках етнічної чистки за наказом методично винищили десятки тисяч наших співвітчизників в Галичині та Волині тільки тому, що ті були поляками
УПА та сили, які її підтримували в рамках етнічної чистки за наказом методично винищили десятки тисяч наших співвітчизників в Галичині та Волині тільки тому, що ті були поляками.
Якщо в інтерпретації подій особливих розбіжностей немає, постають питання, як вирішити цю справу в політичному плані та як назвати подію: геноцидом, злочином, що носять риси геноциду, або просто вбивством, а також - хто повинен взяти на себе відповідальність за злочин і принести за нього вибачення. Але це вже не сфера оцінки фактів, а сфера зовнішньої політики, а, точніше, геополітики.
2. Крайня позиція, яка звучить, наприклад, у заявах деяких регіональних органів влади, зводиться до того, що на Західній Україні проводився геноцид, винні в ньому мають бути покарані, а Польщі слід вимагати вибачень і навіть відшкодування збитку. Інший полюс - це твердження, що в Галичині та на Волині спалахнула громадянська війна, а в ході неї - взаємна різанина, жертвою якої впали в основному поляки. Такий підхід був популярний у польському громадському дискурсі 90-х, а зараз зустрічається все рідше. Обидві ці концепції незручні з точки зору міжнародної політики. Перша перекриває нам можливості впливу на Україну і провокує взаємну ворожість з цією країною, а друга забирає у нас політичні аргументи, які ми могли б використовувати в підходящий для цього момент.
Щоб повернути цю тему на свою користь, слід поставити кілька основоположних і випливаючих одне з одного питань. Перше: чи відповідний зараз момент, щоб говорити про злочини? Другий: якщо так, чи слід нам очікувати якихось конкретних кроків від українського керівництва? Третій: якщо так, чи повинні це бути офіційні вибачення на державному рівні? Четвертий: чи слід використовувати відмінності в підході різних політичних сил в Україні до УПА для того, щоб підігріти внутрішнє протистояння в цій країні?
Ми зможемо активно використовувати волинську тему тільки тоді, коли Україна стане стабільною, благополучною країною, що увійшла в західну сферу впливу
3. Сучасна геополітична обстановка диктує такі відповіді. 1. Замовчувати тему злочину неможливо: про нього вже багато говорилося, до того ж обійтися без спогадів про Волинську різню не дозволить кругла річниця цих подій. 2. Підключення до цієї теми українського керівництва здається неминучим, але воно має проходити на дружній основі, без провокування конфлікту. 3. Очікувати від Києва вибачень було б контрпродуктивно і шкідливо: сучасна Україна не є продовжувачкою ОУН-УПА, а робить ставку на протилежну ідеології цих сил традицію. Нам слід лише попросити українську владу допомогти гідно вшанувати пам'ять жертв. Заклик покарати винних у злочині не має сенсу, оскільки вони або мертві (їх знищили радянські органи безпеки), або, якщо комусь вдалося вижити, знаходяться в еміграції, а не в Україні. 4. Використовувати тему злочинів 40-х років для зіштовхування між собою українських політичних сил категорично не слід. Традиції УПА якщо не шанують, то, щонайменше, беруть прозахідні сили, тобто ті, які нам теоретично небайдужі, а борються з бандерівським міфом посткомуністи з Донбасу і з півдня країни.
4. Ми зможемо активно використовувати волинську тему тільки тоді, коли Україна стане стабільною, благополучною країною, що увійшла в західну сферу впливу. Зараз подібні дії не мали б сенсу. Заклики принести вибачення, покарати винних, вимоги якихось компенсацій, можуть лише погіршити наші відносини з Києвом у той момент, коли вирішується доля угоди про асоціацію України з ЄС. Років через двадцять це, можливо, стане доречним, але зараз це не тільки безглуздо, але і шкідливо з політичної точки зору.
***
***
У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.