Фото: Reuters
Україна перестане бути країною, якою можна просто перекрити вентиль, - вважає Олексій Полухін
Завершивши перезавантаження відносин з США і офіційно вступивши в новий період охолодження, Росія не стільки продемонструвала свої претензії на наддержавність, скільки завдала по них же серйозний удар, - пише Олексій Полухін в російській Новой газете. .
Адже таким чином ми розв'язуємо руки сильнішого в усіх відношеннях суперника: не можна ж звинувачувати в "недружніх" діях майже ворога. До них можна тільки підштовхнути.
Ось, наприклад, Україна - наш панслов `янський фантомний біль. Перезапуск радянського інтеграційного проекту, який повинен стати лейтмотивом третього терміну президента, без неї як мінімум неповноцінний. Здавалося б, українська влада давно вже не "помаранчева", а генетично близька, "донецька", але орієнтується на європейський проект, а США проявляють все більшу готовність стати для неї поводирем.
Зрозуміло, що головною перешкодою для реалізації такого сценарію залишається енергетична залежність від Росії, на перший погляд нездоланна. Але ось новий посол США в Україні Джеффрі Пайетт обіцяє швидке позбавлення від газового ярма. Він позначив два пріоритети американської політики щодо України: всебічна підтримка її європейського вибору і допомога в досягненні енергетичної незалежності. Якщо говорити прямо: політична незалежність через енергетичну. І в американців є для цього підходящий інструмент: сланцевий газ. За словами Пайетта, найбільші американські компанії, ExxonMobil, Chevron і Shell, "хочуть принести найкращі американські технології, ноу-хау та американські гроші в український енергетичний сектор. Це допоможе Україні в досягненні мети з енергетичної незалежності".
Посол називає цю ініціативу "комерційною", але політики в ній як мінімум не менше. Тому що сланцевий газ в Україні, точно кажучи, не знайдений, і не факт, що це взагалі станеться.
У цьому відношенні показовий досвід сусідньої Польщі. У 2011 році туди теж прийшли американці. Поляки сподівалися, що з допомогою їх проривних технологій вже через три роки почнеться видобуток сланцевого газу, а до 2020-го року країна зможе повністю відмовитися від співпраці з Газпромом. Однак у травні цього року найбільший польсько-американський консорціум відрапортував про повну невдачу: виявилося, що місцевий сланцевий газ за своїми характеристиками, м'яко кажучи, не підходить для видобутку в промислових масштабах. Це, однак, не зупинило Польщу у прагненні до диверсифікації енергобалансу: незабаром у Гданську запрацює портовий термінал для прийому і зберігання зрідженого природного газу (ЗПГ) - хоч з Катару, хоч із США. А головне, Польща слідом за іншими європейськими країнами реалізує масштабну програму з перебудови економіки на енергозберігаючий лад.
Україна поки продовжує вірити, що сланцевий газ у неї є. Польський негативний досвід цю віру зруйнувати об'єктивно не може. Та й американці її активно підтримують. Та ж Shell інвестує у вивчення Юзівського майданчика на сході країни більше $ 400 млн. Ґрунтуючись на американські дані, прем'єр-міністр України Азаров оцінює загальні запаси сланцевого газу в 7 трлн кубометрів (це повноцінне Штокманівське родовище). А міністр природних ресурсів Проскуряков і зовсім говорить, що в перспективі країна зможе видобувати на своїй території до 30 млрд кубометрів газу на рік - практично весь обсяг, який вона купує у Газпрому.
Крім того, раз вже американці активно взялися за енергетичний сектор України, то й вона, очевидно, піде шляхом диверсифікації та енергозбереження, тобто у зворотний від Газпрому бік. Будівництво терміналу СПГ в Одесі не представляється неймовірним сценарієм, як і створення, наприклад, майданчиків з виробництва біогазу: в сільськогосподарській країні це дуже перспективний напрямок.
Це, звичайно, надоптимістичні оцінки, але українці вже використовують їх як козир у переговорах з Газпромом. Так, ціну газових контрактів, які призвели до в'язниці Юлію Тимошенко, вдалося збити з 450 до 350 доларів за тисячу кубометрів. А якщо сланцевий газ і справді знайдеться, то торг, природно, продовжиться.
Що в цій ситуації робити Газпрому і Росії? Для початку - визнати, що світ змінився, що епоха довгих газових контрактів з фіксованою ціною підійшла до кінця, а Україна в недалекій перспективі перестане бути країною, якою можна просто перекрити вентиль. І думати вже про те, як перебудувати свій бізнес для ринку, де ціни будуть змінюватися щодня і де потрібно буде запропонувати кращі умови для того, щоб газ купили у тебе, а не в конкурентів.
***
У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.