Новая газета: Україна ще не сказала ЄС

У міру наближення саміту Євросоюзу в Вільнюсі Київ, віддаляючись від Москви, подає загадкові сигнали Брюсселю, - пише Ольга Мусафірова в російській Новой газете.

Vox populi. Глас народу

Рівень політизації громадян, їхнє залучення до сфери інтересів держави, здається, досяг піку і знову схожий на той, що соціологи фіксували в 2004-му, в період Майдану. Адже віщували затяжну апатію після «помаранчевих» розчарувань! При цьому число прихильників євроінтеграції (дані Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), фонду Демократичні ініціативи та Соціологічної служби Центру імені Разумкова приблизно збігаються) становить 42-43 відсотки опитаних у фокус-групах. Прихильників Митного союзу, відповідно, 30-31 відсоток. Близько 14 відсотків упевнені, що країні не потрібно ні до кого приєднуватися в принципі: адже при будь-якому з розкладів доведеться поступитися частиною незалежності.

До того ж, за даними КМІС, 61 відсоток дорослого населення країни хотіли б вирішувати на референдумі: ЄС - чи Митний союз? Ініціатором референдуму виступили комуністи. Навіть спробували розпочати збір підписів, але були поставлені на місце судом.

Останній цвях забив президент Янукович. Він заявив, що референдум відбудеться неодмінно - коли справа дійде безпосередньо до вступу до Євросоюзу і треба буде підтвердити стратегічний курс України. Років так через десять. А поки на порядку денному - лише підписання Угоди про зону вільної торгівлі з ЄС.

Cui prodest? Кому вигідно?

Ось тут і загадка, над якою б'ються українські демократи. Віктор Ющенко, який прийшов у владу під оплески Європи, проґавив можливості реального партнерства із Заходом. А Віктор Янукович, на якого ставив Кремль, за три роки президентства впритул наблизився до дверей Євросоюзу.

Недавній сюжет, майже курйоз. У Раді належало голосування за шість законопроектів, які мають прямий стосунок до так званого «списку Фюле». Документи - наприклад, закон про єдиний митний тариф, зміни до Податкового кодексу - носили виразно ліберальний характер. У фракції регіоналів, де рясно представлений середній і великий бізнес, назрівав бунт: власними руками зробити себе ж неконкурентними?! Тон задавали депутати, чий бізнес зав'язаний на Росію.

Янукович почав із пряників - пообіцяв комплекс заходів для захисту національних підприємців, а також мінімум перевірок. А потім показав батіг - запропонував піднятися тим, кому і після роз'яснень не любо святе поняття євроінтеграція. Сиділи... одноголосно. Але зовсім не тому, що в партії лідерського типу залізна дисципліна. Президент і його найближче оточення - старший син, Олександр, плюс ділові партнери Олександра - вже продемонстрували на практиці, як шляхом відбирання власності робити багатих опозиціонерів бідними. А то й підсудними. Тепер пішли вибіркові чистки серед своїх...

Фактично президентська форма правління, що дісталася Януковичу внаслідок змін до Конституції, перетворила виконавчу владу, силові структури і суди лише на важелі волі однієї людини. З одним, звичайно, президентові Росії домовитися простіше. Але колега Путін не врахував, що керівник країни з майже 46-мільйонним населенням 2013 року - не той натужно усміхнений кандидат, який намагався пригостити його і Медведєва льодяниками з бляшанки на трибуні параду на честь 60-річчя визволення України від фашистів. Янукович не страждає склерозом з приводу показових запізнень президента РФ на зустрічі в Криму, скасованих рандеву в Москві та Києві. Згубна для економіки ціна на газ залишається без змін після енного раунду переговорів. Колкості, а потім і грубощі російського ТБ наростають. Митна війна, погрози запровадити візовий режим, переглянути Великий договір... Які ще залишилися форми і методи примусу до євразійського братства?

Однак чим сильніше тиск Кремля, тим поступливішою і жалісливішою до України стає Європа. Угода про асоціацію відкриє дорогу до кредитів МВФ - значить, національна економіка, що балансує на межі дефолту, не впаде. Нові західні технології допоможуть позбутися енергетичної залежності. Успішно реалізовані проекти газифікації вугілля Донбасу і видобутку сланцевого газу заткнуть роти так званої об'єднаної опозиції. Виборець, навіть на сході країни, підбадьориться: «Не підвів Янукович! Покращив життя, як обіцяв!»

Vae victis! Горе переможеним!

Але Асоціація з ЄС може зірватися 28 листопада, у Вільнюсі, на саміті, якщо до цього моменту Юлія Тимошенко залишиться в камері-палаті залізничної лікарні Харкова.

У 2011 році Тимошенко засудили на 7 років - як екс-прем'єра, що злочинно перевищив повноваження при укладанні газових контрактів з Росією. У пресі рідше згадують, що за вироком Юлія Володимирівна повинна компенсувати державі збиток 1,5 млрд гривень (близько 200 млн доларів). Варто відзначити, що російська сторона ніколи не критикувала ні ці угоди, ні дії Тимошенко, підкреслюючи їхню сувору відповідність з національними законодавствами двох країн.

Пізніше Генпрокуратура України порушила справу «за мотивами» зловживань Тимошенко в 90-х роках, на посаді керівника корпорації «ЄЕСУ». Слідом - оголосила про підозру в організації вбивства в 1996-му донецького бізнесмена і депутата Євгена Щербаня. «І ще існує два десятки кримінальних справ!» - резюмувало керівництво ГПУ. У відповідь Рада Європи і ПАРЄ визнали Юлію політв'язнем, жертвою виборчого правосуддя.

Серед умов, які Україна повинна виконати до саміту, «питання Тимошенко» одразу не значилося як головне. Але набувало гостроти в міру розвитку, точніше - заморожування ситуації на місці.

Моніторингова місія ЄС в особі Пета Кокса та Олександра Кваснєвського відвідувала екс-прем'єрку Тимошенко майже щотижня, уникаючи коментарів. Потім гостей приймав президент Янукович. Всякий раз Віктор Федорович давав зрозуміти, що ночами не спить - думає, як правильно вчинити. Помилувати не можна: нема її прохання. («І не буде!» - відгукувалася Юлія через адвокатів.) От хіба що парламент прийме закон про «тюремні канікули», за яким і цю, непересічну, ув’язнену зможуть направити на лікування за кордон... Заява про готовність переміститися до берлінської клініки «Шаріте»Тимошенко написала місяць тому, поступившись аргументам європейських візитерів.

Відповідальність, перекладена на плечі Ради, результату не дала. Сторони не зуміли домовитися в принципі ні про тривалість «тюремних канікул», ні про те, що настає після них. Свобода? Продовження терміну?

Oderint dum metuant. Нехай ненавидять, аби боялися

Немає сумнівів у тому, що Янукович щирий, коли зізнається: «Постійно думаю про долю Тимошенко». Відпустити її до Німеччини без усяких умов - значить прилетіти тріумфатором до Вільнюса, зате піддати себе смертельній політичній небезпеці 2015 року. Чи не відпустити - втратити Європу, але показати характер і за межами країни, і всередині: влада прийшла всерйоз і надовго.

В першому випадку пізнання плюсів і мінусів євроінтеграції стане приватної української бувальщиною, досить відмінною від казки. У другому - доведеться споруджувати принципово нову геополітичну модель співпраці з центром у Києві. Не вдаючись в деталі: президенту наполегливо радять перехопити ініціативу, затіяти власну гру. Від Росії з імперськими амбіціями і персонами, надутими газом, - втомилися. Євросоюз роздирають протиріччя. Їм потрібний міст у вигляді України, що спирається, у свою чергу, на Китай. Радники переконують Віктора Федоровича, що раціональнішого «плану Б» не існує.

Ніби на підтвердження переходу до «плану Б» - звістка про те, що в США нарешті виявлені таємні рахунки, де лежать «відмиті» капітали Павла Лазаренка та Юлії Тимошенко. Чи то 200 мільйонів доларів, чи то півмільярда. Міністерство доходів і зборів України, яке найняло для повернення цих грошей у скарбницю відому британську юридичну компанію, поки точно не знає. Однак сповіщає громадян, що аналогічні рахунки Тимошенко є і в Швейцарії: нібито туди в 2005-му, а також з 2008-го по 2010-й прем'єр-міністр перекладала на свій «чорний день» державні кошти. І «регіонали» на політичних ток-шоу вже вигукують, як по команді: «Чи можна відпускати злочинницю до її грошей, на Захід?! У клініці «Шаріте» від корупції не лікують!» А знавці у громадському транспорті пророкують інший поворот: « В останній момент помилує, на честь дня народження! (Дійсно, 27 листопада Юлії Тимошенко виповниться 53 роки.) І дозволить до Німеччини полетіти. Тільки ні копійки не залишить. Щоб про вибори навіть не мріяла...»

***

У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.