FT: Східна Європа: куди йти?

Колишні радянські республіки, які вирішили приєднатися до торговельного блоку ЄС, ризикують накликати на себе російську кару, - пишуть Ніл Баклі і Роман Олеарчик в британській газеті The Financial Times.

73-річний Володимир Пирогов, який 50 років пропрацював тренером на міському стадіоні в Ялті в ті щасливі роки, коли радянський спорт добре фінансувався, сьогодні проводить свої дні, влаштувавшись на табуретці поруч із витонченим променадом цього кримського курорту, де він продає туристам свої картини. Живучи сьогодні в Україні, люди його покоління і раніше дивляться на схід у бік Росії, говорить він. "В Європі ми не потрібні. Там не потрібні наші заводи, наш економічний потенціал. Ми тут в основному російськомовні, - заявляє Пирогов. - І ми хочемо жити з Росією".

function news3206765() { $.get('//' + window.location.host + '/ajax/module.aspx?spm_id=444&id=3206765&lang=2&IsAjax=true', function (data) { $('#gi3206765').html(data); }); } news3206765();

">

Ялта - це знамените місто, де Сталін, Черчілль і Рузвельт 1945 року ділили післявоєнну Європу, закладаючи основи того, що пізніше стане Залізною завісою. Сьогодні, коли Західна Європа і Росія знову ведуть боротьбу за вплив на Україну та інші держави в центрі континенту, багато хто в Ялті вже не поділяє ностальгію Пирогова за радянськими часами.

31-річний безробітний Микола Слотенко каже, що краще майбутнє молоді дасть тільки подальша інтеграція з ЄС. "Ми хочемо, щоб Європа відкрила свої кордони, дозволивши нам вільно їздити туди, - каже він. - Ми хочемо бути там, де гідні зарплати, пристойні дороги, хороший життєвий рівень. Невже ви не розумієте?"

Розв'язки найближчих тижнів можуть визначити майбутнє жителів Ялти і мільйонів громадян колишніх радянських республік на багато років вперед. Вони визначать, чи зможе європейська модель ринково орієнтованої демократії грати важливішу роль в їхньому житті - або ж це зробить авторитарнiша російська модель, що діє на значній частині пострадянського простору.
 

Ця нова битва за розуми і серця, що йде між ЄС і Росією, чимось нагадує суперництво часів холодної війни. ЄС пропонує шести колишнім радянським республікам укласти череваті серйозними наслідками угоди про торгівлю й "асоціацію" в рамках своєї програми Східного партнерства. Він сподівався підписати або парафіювати такі угоди на спеціальному саміті у Вільнюсі 28 листопада з чотирма державами - Україною, Молдовою, Вірменією та Грузією.

Але в цій битві звучать і свіжіші відгомони - про те, як Захід 2008 року намагався вивести Україну і Грузію на дорогу, що веде до вступу в НАТО, що призвело до п'ятиденної війни між Росією і Грузією. Росія бачить в ініціативі ЄС черговий маневр, спрямований на те, щоб вивести ці республіки з її орбіти, але не військовими, а економічними засобами.

Ніхто не думає, що цього разу все закінчиться війною, але може статися різка ескалація торговельних суперечок, бо Росія робить усе можливе в спробі відговорити ці країни від партнерства з ЄС. Президент Володимир Путін хоче, щоб замість цього вони приєдналися до Митного союзу, створеного Росією та колишніми радянськими республіками Білоруссю і Казахстаном. А до 2015 року Митний союз повинен перетворитися на Євразійський економічний союз, ставши якоюсь подобою ЄС для пострадянських держав.

function news3206765() { $.get('//' + window.location.host + '/ajax/module.aspx?spm_id=444&id=3206765&lang=2&IsAjax=true', function (data) { $('#gi3206765').html(data); }); } news3206765();

">

Оскільки торговельні правила двох організацій несумісні, одночасне членство в ЄС і Митному союзі неможливо.

Силові методи Москви включають заходи тиску у сфері торгівлі, енергетики та безпеки. Що стосується України, то звідти останніми місяцями обмежений імпорт буквально на все, від сталі до шоколадних цукерок - і пояснюються такі дії міркуваннями безпеки і турботою про здоров'я споживачів. У серпні Москва тимчасово ввела каральні заходи на митниці й щодо інших товарів, показуючи, на які кроки вона може піти, якщо Київ підпише угоду з ЄС. Це надає потужний тиск на Україну, яка вже знаходиться в стані рецесії і періодично проводить переговори про кредити з Міжнародним валютним фондом.

Росія також заборонила експорт із Молдови її найважливіших товарів, якими є вино та коньяки, і пригрозила припиненням поставок газу цій найбіднішій країні в Європі. ("Сподіваємося, що ви не замерзнете" цієї зими, похмуро зауважив заступник російського прем'єр-міністра, що приїхав туди).

У Грузії російські війська зводять загородження з колючого дроту на її кордоні із самопроголошеною республікою Південна Осетія, яку Росія окупувала після війни 2008 року. Тбілісі прийняв це актом повзучої анексії. Тим часом, Вірменія зіткнулася з тим, що Росія підняла для неї ціни на газ і підписала контракт на постачання зброї на 4 мільярди доларів її ворогові Азербайджану. Росія навіть заборонила імпорт молочної продукції з Литви - мабуть у помсту за те, що ця прибалтійська республіка, разом з двома іншими пострадянськими державами вступила в ЄС і проводитиме саміт, де очікується підписання угод про асоціацію.

Вірменія здалася. Через три місяці після завершення переговорів про угоду з ЄС вона оголосила у вересні, що замість цього вступить до Митного союзу Росії. Колишній грузинський посол і тбіліський зовнішньополітичний аналітик Олександр Ронделі жартує, що росіяни погано володіють мистецтвом м'якої сили, або привабливості, але "вони знають, як використовувати м'який шантаж".

ЄС теж чинить тиск, але по-іншому. Він вимагає від учасників Східного партнерства проведення непростих реформ політичної та судової системи. Зокрема, він наполягає на тому, щоб Україна випустила на свободу колишнього прем'єр-міністра і одного з лідерів помаранчевої революції 2004 року Юлію Тимошенко. За словами Брюсселя, арешт Тимошенко після приходу до влади її заклятого ворога Віктора Януковича 2010 року є прикладом "виборчого правосуддя", від чого Україна повинна відмовитися.

function news3206696() { $.get('//' + window.location.host + '/ajax/module.aspx?spm_id=444&id=3206696&lang=2&IsAjax=true', function (data) { $('#gi3206696').html(data); }); } news3206696();

">

У різниці підходів простежується гострий контраст. ЄС вважає Східне партнерство найкращим способом для поширення демократичних цінностей за межі своїх східних кордонів. Росія ж наполягає на тому, щоб ці країни приєдналися до її єдиного ринку і підкорилися його правилам. При цьому її цілком влаштовує те, що авторитарна еліта і система самовладдя залишиться в безпеці.

"На думку Кремля, успішне втілення на практиці [в колишніх радянських республіках] політико-економічної моделі за типом ЄС, яка заснована на правилах і приводиться в дію цінностями, створить пряму загрозу нібито особливої... моделі управління, якої в даний час дотримується Москва, - говорить аналітик Chatham House Джеймс Шерр (James Sherr). - Зараз у нас в Європі існують дві різні нормативні юрисдикції. Це нова лінія поділу в Європі, й питання в тому, де проходить межа".

Для обох систем листопадовий саміт у Вільнюсі може стати вирішальним моментом. І в центрі їхньої уваги виявляється одна країна - Україна, яка зі своїм населенням в 46 мільйонів чоловік є найбільшою в Європі країною за площею, якщо не вважати європейську частину Росії.
function news3206696() { $.get('//' + window.location.host + '/ajax/module.aspx?spm_id=444&id=3206696&lang=2&IsAjax=true', function (data) { $('#gi3206696').html(data); }); } news3206696();

">   

function news3206696() { $.get('//' + window.location.host + '/ajax/module.aspx?spm_id=444&id=3206696&lang=2&IsAjax=true', function (data) { $('#gi3206696').html(data); }); } news3206696();

">На думку Росії, втрата цієї слов'янської країни, яку вона вважає стародавньою колискою своєї цивілізації, призведе до того, що її концепція Євразійського союзу назавжди залишиться незавершеною. "У нас дуже схожа культура, мови, традиції та менталітет. У нас, безумовно, спільні історичні корені, - сказав у вересні Путін про Україну. - Тому що ми – один народ".

Східне партнерство пропонує угоди, аналогічні тим, які ЄС підписав в 1990-х роках із колишніми комуністичними державами Центральної Європи, десять з яких через десятиліття стали його членами. Угоди про політичне співробітництво та вільну торгівлю є найбільшими і найскладнішими серед тих документів, які Брюссель пропонує країнам, що не входять до складу ЄС. Вони вимагають, щоб ці країни впровадили в своє національне законодавство близько 95% торговельних і економічних законів Євросоюзу. Вони можуть також призвести до безвізового режиму.

Давши колишнім радянським республікам можливість брати участь в торгівлі та інвестиціях за правилами ЄС, ці угоди здатні стати потужною рушійною силою модернізації та розвитку. Але вони також відкривають двері цих країн назустріч холодним вітрам конкуренції з боку європейських виробників. А оскільки члени ЄС не бажають підтримувати ніякі дії, змахують на майбутню експансію, ці угоди у відкритому вигляді не пропонують "перспектив" майбутнього членства в Євросоюзі.

function news3206696() { $.get('//' + window.location.host + '/ajax/module.aspx?spm_id=444&id=3206696&lang=2&IsAjax=true', function (data) { $('#gi3206696').html(data); }); } news3206696();

"> function news3206661() { $.get('//' + window.location.host + '/ajax/module.aspx?spm_id=444&id=3206661&lang=2&IsAjax=true', function (data) { $('#gi3206661').html(data); }); } news3206661();

">

Російський план створення Євразійського союзу це найбільш цілеспрямована з декількох вжитих спроб відродити економічні зв'язки, втрачені в результаті розпаду Радянського Союзу 1991 року. Російські керівники наполягають, що це торговельний блок, а не якийсь там неоімперський проект.

У них викликали роздратування торішні висловлювання Гілларі Клінтон, зроблені нею в останні дні перебування на посаді держсекретаря США, коли вона попередила про спроби нової "радянізації регіону".

"Сумно чути, що ці примари холодної війни все ще живі, - каже міністр торгівлі нового об'єднання Андрій Слєпньов. - По-перше, наш Митний союз побудований виключно як економічний союз. По-друге, в світі існує десяток митних союзів. І ніхто не звинувачує країни МЕРКОСУР або АСЕАН в тому, що вони створюють імперію".

Путін також заявив іноземним журналістам, що у Росії немає ні бажання, ні прагнення відродити радянську імперію. 

function news3206696() { $.get('//' + window.location.host + '/ajax/module.aspx?spm_id=444&id=3206696&lang=2&IsAjax=true', function (data) { $('#gi3206696').html(data); }); } news3206696();

">Він заперечує те, що Росія залякує своїх сусідів, примушуючи їх до відмови від плану ЄС. Однак Путін каже, що у Москви є цілком обґрунтовані й законні економічні побоювання. Якщо Україна або Молдавія відкриють свої кордони для товарів з ЄС, вважає він, їхня власна продукція буде видавлена ​​з внутрішнього ринку і заполонить ринок Росії. Тому Москва повинна "захищати свій ринок". Але вона "не втручається і не ставить під сумнів" суверенне право інших країн приймати рішення на користь ЄС.

Однак люди, які знають Путіна, кажуть, що побудова Євразійського союзу з включенням до нього України є його особистим і улюбленим проектом. Російська ініціатива також націлена на країни колишньої радянської Центральної Азії, які виходять за рамки планів ЄС. Там Росія має намір протистояти зростаючому впливу Китаю.

Деякі фахівці із зовнішньої політики попереджають, що ЄС і Росія неправі, по суті справи, змушуючи колишні радянські республіки вибирати між ними. Для більшості з них має сенс співпрацювати з обома, оскільки більша частина торгівлі у них як і раніше здійснюється з Росією і з пострадянськими державами.

function news3206696() { $.get('//' + window.location.host + '/ajax/module.aspx?spm_id=444&id=3206696&lang=2&IsAjax=true', function (data) { $('#gi3206696').html(data); }); } news3206696();

"> function news3206217() { $.get('//' + window.location.host + '/ajax/module.aspx?spm_id=444&id=3206217&lang=2&IsAjax=true', function (data) { $('#gi3206217').html(data); }); } news3206217();

"> "ЄС/США і Росія часто ненавмисно змушують ці держави робити антагоністичний вибір, - каже Семюел Чарап з вашингтонського Міжнародного інституту стратегічних досліджень. - У деяких випадках такий вибір поглиблює соціальні та політичні протиріччя".

Схоже, зараз вже пізно виправляти плани ЄС і Росії, роблячи їх сумісними. Тому дні до вільнюського саміту і після нього обіцяють бути напруженими. Хоча Вірменія відмовилася від угоди, Молдові та Грузії ще належить офіційно узгодити тексти своїх домовленостей. Це буде кінцевий етап перед підписанням, яке може відбутися майбутнього року. Україні ж належить підписати угоду. Але вона стикається з найбільшою кількістю труднощів, та й створює їх теж чимало.

Для керівництва в Києві інтеграція з ЄС може стати оптимальним способом забезпечити Україні довгостроковий шлях розвитку і модернізації. Однак необхідні інституційні реформи (Шерр з Chatham House називає їх ввічливим евфемізмом, що означає розрив зв'язків між політикою, бізнесом і криміналітетом) можуть привести до ослаблення їхньої влади і контролю над національними багатствами.

function news3206696() { $.get('//' + window.location.host + '/ajax/module.aspx?spm_id=444&id=3206696&lang=2&IsAjax=true', function (data) { $('#gi3206696').html(data); }); } news3206696();

">Тим часом, вступ до російського Митного союзу забезпечить Україні зниження цін на газ, від якого вона дуже сильно залежить, але за який сьогодні платить за найвищими в Європі цінами. Однак багато представників українського керівництва побоюються, що приєднання до Митного союзу послабить незалежність країни, яку вона віднайшла 1991 року, і знову перетворить її на російську провінцію.

Президент Янукович повинен також вирішити питання про звільнення і помилування Тимошенко, як того вимагає Євросоюз. Але вона залишається одним із найпопулярніших на Україну опозиційних політиків, і може виступити проти нього на президентських виборах 2015 року. У майбутні дні український парламент проведе голосування за законопроектом, який дозволить їй виїхати на лікування до Німеччини, оскільки у неї хронічне захворювання спини. Цей компроміс запропонували дипломати з ЄС. Однак зараз абсолютно не ясно, чи піде на це Янукович.

Шерр каже, що ЄС стоїть перед безальтернативним вибором. Він повинен вирішити, чи підписувати угоду з морально заплямованою країною, яка в останні роки відмовляється від демократичних норм і правил, або дозволити Росії добитися свого методами "м'якого шантажу". Київ в останні місяці прискорив роботу з реалізації реформ ЄС. Однак деякі європейські керівники побоюються, що після підписання угоди українське керівництво охолоне до реформ.

function news3206696() { $.get('//' + window.location.host + '/ajax/module.aspx?spm_id=444&id=3206696&lang=2&IsAjax=true', function (data) { $('#gi3206696').html(data); }); } news3206696();

"> function news3205481() { $.get('//' + window.location.host + '/ajax/module.aspx?spm_id=444&id=3205481&lang=2&IsAjax=true', function (data) { $('#gi3205481').html(data); }); } news3205481();

">

Насамперед, каже Шерр, ЄС і МВФ повинні бути готові до надання допомоги Україні, щоб та змогла подолати наслідки російської відплати. "Якщо ми підпишемо угоду, я думаю, що Росія спробує довести Україну до економічного колапсу"  - відзначає він.

Військові навчання: Дії ЄС посилюють тривогу Москви

Минулого тижня в Естонії 6-тисячне натовське угруповання було підняте за тривогою на захист цієї прибалтійської республіки від вторгнення. За сценарієм інтервентом стала вигадана держава Ботнія, а військові навчання проходили під кодовою назвою Steadfast Jazz. Це були найбільші військові маневри НАТО за останні сім років, проведені в одній з трьох колишніх радянських республік, що вступили до ЄС і Північноатлантичного альянсу. І вони дуже багато говорять про збережену взаємну підозрілість.

Маневри НАТО відбулися через кілька тижнів після того, як російські війська провели свої навчання з відбиття нападу на Білорусь, яка як і раніше знаходиться на московській орбіті. НАТО заявляє, що її навчання не спрямовані проти Росії. Раніше те ж саме заявляла Москва.

Однак для Москви розширення Північноатлантичного альянсу, що впритул наблизився до її кордонів і включив у свій склад деякі частини колишньої російської, а потім радянської імперії, залишається одним із найболючіших моментів у відносинах із Заходом. Російські керівники стверджують, що Сполучені Штати порушили свою обіцянку не розширювати межі НАТО після розпуску Радянського Союзу. У вересні один високопоставлений російський воєначальник неофіційно заявив іноземним журналістам, що Москва як і раніше вважає НАТО загрозою.

За словами аналітиків, західні керівники навряд чи усвідомлюють, наскільки провокаційним здається Москві просування НАТО в східному напрямку. ЄС ненароком посилає аналогічні провокаційні сигнали зі своєю програмою Східного партнерства. Семюел Чарап із Міжнародного інституту стратегічних досліджень зазначає, що країни, які спостерігають активне оборонне будівництво біля своїх рубежів, а також розширення військових альянсів, до складу яких вони не входять, нехай ці альянси як ніби і не спрямовані проти них, стикаються з "дилемою безпеки". У них виникає гостре відчуття власної незахищеності. Якщо розширення НАТО спровокувало класичну версію такої дилеми, що постала перед Москвою (хоча теоретично альянс відкритий для вступу Росії), то плани асоціацію ЄС створили "інтеграційну дилему", тому що Росія залишилася осторонь від них.

"Не слід дивуватися тому, як Москва, яка вирішила, що ці плани будуть мати для неї великі негативні наслідки, відповіла на них, виступивши із зустрічними інтеграційними пропозиціями, що виключають плани ЄС", - говорить Чарап.

Переклад: ИноСми

***

У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.