The New Times: Українська морока

Чи підпише Україна угоду про асоціацію з Євросоюзом? Взаємно обумовлений термін для відповіді на це питання вже закінчився. Але відповіді все немає. Що далі?

Ще нещодавно багатьом здавалося, що питання практично вирішене позитивно і саміт Східного партнерства у Вільнюсі 28 листопада, де належить підписати (або не підписати) угода про асоціацію (УА), увійде в історію. Адже європейці помітно пом'якшили свої вимоги з приводу долі Юлії Тимошенко: ще недавно добиваючись звільнення і політичної реабілітації опального екс-прем'єра, тепер вони готові задовольнитися тим, що та буде відпущена на лікування за кордон - фактично в статусі злочинниці, що отримала "вольную", - пише Євген Кисельов у російському виданні The New Times.

Але до призначеного терміну, який закінчується 13 листопада, український парламент, в якому прихильники президента Януковича складають слухняну і дисципліновану більшість, фактично відмовився прийняти закон, що дозволяє відправити Тимошенко у знамениту берлінську клініку Шаріте. (Пам'ятаєте Сімнадцять миттєвостей весни? Саме в лікарні Шаріте радянська радистка Кет видала себе, коли при пологах кричала по-російськи, - до речі, деякі уїдливі українські журналісти віднедавна стали називати Юлію Володимирівну радисткою Кет).

Підсумок: підписання УА опинилося під питанням. Янукович зачастив на зустрічі з президентом Росії, прем'єр Азаров заговорив про те, що виконання зобов'язань за угодою спричинить витрати ледве не €160 млрд (!) і що першочергове завдання уряду - нормалізація торговельно-економічних відносин із Росією. По Києву поповзли чутки: ось-ось з'явиться звернення чи то парламентарів, чи то провідних українських промисловців та роботодавців (а чи то і тих і тих) із закликом відкласти підписання УА на рік - щоб краще підготуватися...

Аргументи песимістів

На перший погляд здається, що вся інтрига зосереджена навколо долі Тимошенко. Така картина складається, перш за все, зусиллями іноземних, у тому числі російських ЗМІ - ті часом не дуже обтяжують себе деталями, до межі спрощуючи ситуацію: мовляв, відпустять Тимошенко - ЄС погодиться підписати УА. Не відпустять - угоді не бути.

Насправді на політичному столі - складний пасьянс, де перемішані інтереси старих і нових держав - членів Євросоюзу, Росії, США, української влади, українських олігархів, різних загонів української опозиції і, нарешті, особисто Юлії Тимошенко.

Як завжди, є суперечка між песимістами і оптимістами. Песимісти - і по-своєму вони мають рацію - кажуть: підписання УА насправді майже ніхто не хоче.

Не хоче Росія - тут, напевно, все ясно. Хоча ще кілька років тому Москва, рішуче протидіючи північноатлантичній інтеграції республік колишнього СРСР і, зокрема, отриманню Україною плану дій із членства в НАТО, при цьому не заперечувала проти розширення співпраці цих країн з Євросоюзом.

Зараз же здається, що ЄС сприймають у Москві приблизно так само, як НАТО в 2008 -му, на піку розширення альянсу. Але тоді в Кремлі ще не були захоплені ідеєю відродження імперії під новою вивіскою. А тепер - яка ж імперія без Малоросії?

Йдемо далі: УА не хоче президент Янукович. Навіть не тому, що вперто не готовий відпустити Тимошенко ні під яким виглядом, включаючи лікування за кордоном. У президента на носі вибори - всього через рік із невеликим йому належить поборотися за переобрання на другий термін. А українські президентські вибори - це завжди серйозно. Тут справжня боротьба, найгостріша конкуренція з непередбачуваним результатом. Чинному президенту треба підійти до виборів із хорошими економічними показниками. У всякому разі, його прихильники повинні бути, образно кажучи, нагодовані й напоєні.

В економіці ж, навпаки, суцільні проблеми. Грошей у скарбниці все менше, під кінець року замаячив привид кризи неплатежів бюджетникам. А тут ще Москва стала жорстко перекривати кордони, вводити нові митні правила. Українські промислові підприємства, що постачають продукцію в основному в Росію або залежні від поставок російської сировини або комплектувальних, опинилися під загрозою зупинки з усіма наслідками. Причому працівники цих підприємств, здебільшого розташованих на сході або південному сході України, найчастіше - виборці Януковича і його партії.

Експерти до того ж попереджають - реалізація угоди з Євросоюзом дійсно може на перших порах призвести до економічних труднощів, які доведеться пережити. Але як пережити, якщо грошей немає? А тим часом Москва нібито пропонує на вигідних умовах величезні кредити: ходять чутки, що мова йде про $5-10 млрд - тільки не підписуйте нічого з Європою.

 Песимісти стверджують: підписання УА потай не хочуть і лідери української опозиції. На словах вони горою За - тактично їм ніяк не можна було підставитися під можливі звинувачення з боку влади в тому, що підписання зірвалося через їхню непоступливість. Тому депутати від опозиційних партій демонстрували дива поступливості та висловлювали готовність голосувати за будь-який законопроект, що дозволяв випустити Тимошенко на лікування. Але при цьому лідери опозиції - Віталій Кличко, Арсеній Яценюк, Олег Тягнибок - теж збираються брати участь у президентських виборах 2015 року. І їм буде куди легше боротися за перемогу проти Януковича - винуватця зриву угоди з ЄС, ніж проти Януковича - успішного євроінтегратора.

Не хочуть успіху саміту у Вільнюсі і деякі впливові українські олігархи, які побоюються посилення легітимності Януковича за рахунок підписання УА. Вони бояться, що президент почне їх розкуркулювати - за образом і подобою того, як у сусідній Росії розкуркулювали самі знаєте кого.

Не хочуть УА і ті великі підприємці, у яких бізнес залежить від Росії (див. вище).

Не хочуть і деякі європейські лідери. Одним не хочеться ускладнювати і без того непрості відносини з Росією. Інші бояться, що рішення про асоціацію буде вкрай непопулярним серед звичайних виборців, мало досвідчених в питаннях зовнішньої політики, яким що асоціація, що прийом до ЄС нових членів - все єдино. А адже налаштовані вони, притому вже давно, різко проти подальшого розширення Євросоюзу.

Є й ті, хто заперечує підписання УА з Україною просто тому, що вважає її не зовсім демократичною, що не повністю відповідає європейським принципам і цінностям. Для цих казус Тимошенко - як червона ганчірка для бика.

І до речі, чи хоче УА сама Юлія Тимошенко? Публічно вона теж заявляє, що заради європейської інтеграції України готова на все. За кордон на лікування без помилування, амністії або політичної реабілітації - будь ласка, жила б, як у старій пісні співається, країна рідна! Але деякі спостерігачі стверджують: насправді Юлія Володимирівна воліла б залишатися в положенні жертви, ув'язненої, мучениці, ніж опинитися в незрозуміло якому статусі в краях, де до неї всі можуть втратити інтерес через місяць.

Нарешті, незрозуміло, якою мірою хочуть успіху саміту американці, які все частіше демонструють схильність до ізоляціонізму у зовнішній політиці. До якої міри вони готові зіграти активну роль в українських справах?

Аргументи оптимістів

Що ж на все це відповідають оптимісти? У них теж є набір переконливих аргументів.

Захід, кажуть вони, не може відмовитися від підписання УА з геополітичних міркувань. Вийде, що ЄС програв Росії найважливішу політичну партію. Адже європейці активізувалися на українському напрямку, побачивши, як почала змінюватися Росія після вступу Путіна на третій президентський термін. Як сказав у розмові з вашим автором один високопоставлений західний дипломат у Києві, "такій Росії ми Україну не віддамо".

США теж, виходить, будуть виглядати переможеними - вже вкотре. Програли в історії з Сирією, програли у справі Сноудена, ще одна поразка - це занадто. Європейські політики і чиновники занадто багато сил вклали, щоб досягти компромісу. Невипадково емісари Європарламенту в особі його колишнього голови Пета Кокса та екс-президента Польщі Олександра Кваснєвського, які 27 разів (!) приїжджали в Україну для переговорів між усіма зацікавленими сторонами про долю Тимошенко, не домігшись позитивного результату до дедлайну, що наступило 13 листопада, в підсумку попросили продовжити їхній мандат до самого дня відкриття саміту у Вільнюсі.

Для більшості країн Європи, кажуть оптимісти, підписання УА, зрештою, не таке вже принципове питання, щоб не прислухатися, наприклад, до оголошеної 14 листопада відвертої заяви президента Польщі Броніслава Комаровського, одного з головних ентузіастів європейської інтеграції України: той закликав підписати УА, перенісши частину вимог до України на етап ратифікації цього документа країнами - членами ЄС. Читай: відмовитися від жорсткої "ув'язки" УА із звільненням Тимошенко.

З Росією, продовжують оптимісти, домовитися ні про що не вдалося. Москва нібито вперлася і ні про що чути не хоче, поки Україна не вступить до Митного союзу (МС). А цього президент Янукович не хоче категорично, чудово розуміючи, що у складі МС він дуже скоро буде зведений до ролі малоросійського губернатора. Всі жести в бік Кремля, всі розмови про те, що Янукович може віддати перевагу угодою з Європою великі російські кредити, говорять оптимісти, - це тільки гра з метою зробити Захід поступливішим.

Нарешті, Янукович, стверджують вони, не зважиться відмовитися від УА, тому що це - "блакитна євроінтеграційна мрія" більшості українців. Політичні втрати можуть виявитися непоправними. На цьому тижні опубліковані дані опитування GfK-Україна, згідно з яким за підписання УА - 45% українців, за вступ до МС - тільки 14%. Причому навіть серед виборців Партії регіонів число прихильників УА в два з гаком рази більше прихильників МС - 47% проти 20%.

Американський сигнал

Автор цих рядків не займає в суперечці "європесимістів" і "єврооптимістів" ні ту ні ту сторону. Але все ж вважаю за необхідне зауважити: дуже багато залежить від позиції США, хоча вони начебто лише спостерігачі.

Місцеві політичні знавці стверджують: у Вашингтоні, на відміну від Брюсселя, знають чарівне слово, яке може магічно вплинути на українське керівництво.

Одна з таких експертів, Юлія Мостова - головний редактор Дзеркала тижня, чи не найобізнанішого і найвпливовішого українського тижневика, написала днями цікаву річ: "Іноді здається, що, вибираючи між Росією і Європою, Янукович обрав США. Президент завжди з розумінням ставився до інтересів Вашингтона: від урану до Ірану, від шельфу до сланцю... Янукович визнає за Штатами силу". І додала, ніби президент України "наймогутнішою державою світу вважає... американську фінансову агентуру".

  Прочитавши ці рядки, я чомусь пригадав розповідь, яку колись почув від іншого знавця української політики - на умовах анонімності. У дні Майдану - як прийнято називати тут події помаранчевої революції листопада 2004-го – цю людину запросили виступити в ролі перекладача в дуже довірчій бесіді між двома абсолютно неофіційними, але дуже впливовими особами, які приїхали до Києва з Вашингтона, і двома українськими олігархами, від чиєї позиції дуже багато чого залежало в ті гарячі дні. У американських візитерів були точні банківські реквізити офшорних компаній, адреси об'єктів нерухомості за кордоном і маса іншої делікатної інформації про українських візаві. Меседж гостей із США був гранично простий і зрозумілий: якщо на вулицях Києва проллється кров, то з усією цією власністю можуть відбутися великі неприємності.

Від ідеї використовувати силу проти вуличної опозиції тодішня влада відмовилася. Зрозуміло, з багатьох причин. Але та розмова була, за словами співрозмовника автора цих рядків, "однією з найбільш вагомих".

Зараз, зрозуміло, зовсім інша ситуація, і інші люди при владі приймають рішення. Але ці рішення все одно будуть величезною мірою залежати від того, який сигнал прийде до Києва з Вашингтона.

Україна - ЄС: останній відлік

4 жовтня - спостерігачі Європейського парламенту Пет Кокс і Олександр Кваснєвський вовтузяться з президентом України Віктором Януковичем щодо звільнення колишнього прем'єр-міністра Юлії Тимошенко "для лікування і гуманітарних підстав у порядку помилування". Юлія Тимошенко приймає пропозицію відправитися на лікування до Німеччини.

5 листопада - Віктор Янукович заявляє, що до 2020 року Україна планує повністю відмовитися від російського газу.

6 листопада - Віктор Янукович заявляє про європейський вибір України. По Києву повзуть чутки: Тимошенко ось-ось поїде за кордон.

8 листопада - газета Українська правда друкує статтю з докладним переказом останнього раунду переговорів Кокса-Кваснєвського

в Києві: повна неясність, українська влада грає з ЄС у кота й мишки.

9 листопада - Віктор Янукович зустрічається з Володимиром Путіним: угода Києва з ЄС - основна тема переговорів.

13 листопада - Верховна рада України відхиляє законопроект, який міг би дозволити Юлії Тимошенко виїхати на лікування до Німеччини.

13 листопада - Кокс і Кваснєвський оголошують про продовження своєї місії в Україні до вільнюського саміту Східне партнерство 28 листопада.

13 листопада - прем'єр-міністр України Микола Азаров заявляє, що головне для України - хороші відносини з Росією. Він розділяє побоювання українських підприємців через можливе підписання угоди з Брюсселем.

15 листопада - Україна відновлює закупівлю російського газу.

18 листопада - на засіданні Ради міністрів закордонних справ ЄС у Брюсселі очікується рішення про долю асоціації з Україною у разі, якщо Київ продовжить затягувати питання про долю Юлії Тимошенко.

Думки експертів:

Олександр Охріменко, президент Українського аналітичного центру (Київ):

"Україна виконала всі вимоги ЄС щодо договору про Асоціацію. Є тільки два закони з євроінтеграції, які ще не встигли прийняти - закон про прокуратуру і закон про вибори. Влада хоче їх прийняти цього тижня. А от опозиція свідомо націлена на зрив прийняття цих законів і спеціально затягує процес голосування.

Що ж до вимоги до звільнення Юлії Тимошенко, то конкретно в самому тексті договору та додатках до нього, його немає. На даний момент саме опозиція гальмує процес, бо хоче зірвати підписання Угоди і звинуватити у всьому, що трапилося, владу. Наступного року в Україні будуть вибори, і опозиція розуміє, що підписання УА додасть балів Януковичу, він може знову стати президентом.

І все ж я впевнений, що УА однозначно буде підписана. Всі розмови про Тимошенко - просто політичний піар. ЄС не може заради слабкої політичної інтриги втратити Україну. Всі забувають, що УА більше потрібен ЄС, ніж Україні. З економічних причин ЄС дуже хоче прив'язати до себе Україну, а тому Тимошенко не вартує тих багатомільярдних доходів, які вони отримають за рахунок України. Для підписання Угоди з ЄС не має значення, буде Тимошенко сидіти у в'язниці чи ні, а от для опозиції дуже важливо, щоб Юля залишилася у в'язниці, тому вони прикладають всі зусилля, щоб Тимошенко не випустили. Якщо Юля буде на волі, всі три лідери опозиції одразу стануть другорядними пішаками, а вони цього дуже бояться.

У чому в цьому зв'язку проблема Путіна і всієї зовнішньої політики Росії? Справа в тому, що в Москві ніяк не можуть відмовитися від безглуздої ідеї "збирання російських земель". Тому для того, щоб Україна дружила з Росією, потрібно просто припинити відроджувати Святу Русь. Зараз в Україні через останні дії з боку Росії антиросійські настрої стали спільними для всіх. По суті, сьогодні будь-який український президент не може бути проросійським.

В Україні підписання УА вигідно насамперед великому бізнесу. Українські бізнесмени вже накопичили хороші гроші, але вони їх не дуже хочуть інвестувати в Україну, побоюючись зміни політичного клімату. Вихід - вкладати гроші в ЄС, з надією, що в Україні через 10-20 років можна буде без побоювання вкладати гроші в бізнес, і що цей бізнес потім не відберуть.Перетягніть файл або посилання сюди, щоб перекласти документ або веб-сторінку.

У Росію, на жаль, і зараз і через 100 років інвестувати буде гроші безглуздо: бізнес можуть відібрати швидко і або купити безкоштовно. Тому український бізнес не бачить свого майбутнього з Митним союзом і Росією.

А ось що стосується населення, то зараз воно більш схильне до нинішнього укладу в країні - з зарплатами в конвертах, із заробітками в Москві, дешевих і неякісних товарів із Росії та України. Людей все влаштовує. Тому населення не бачить для себе великих перспектив від підписання УА з Європою. А ідея того, що через 10 років економіка України може стати трохи більш європейською, малоприваблива для простих українців.

Варто нагадати, що УА дозволяє Україні укласти угоду і з Митним союзом. І Україна пропонує Росії приєднатися до частини положень МС. У цілому, російському бізнесу вигідніше, щоб Україна була в ЄС, а не у Митному союзі. Бо за рахунок спільних підприємств російський бізнес зміг би через Україну продавати в ЄС свої товари".

Олексій Блюмінов, політичний експерт, публіцист (Київ):

"За всіма іграми у підписання/непідписання стоять серйозні інтереси сторін. Реальність України така, що основа її благополуччя - реальний сектор економіки, а якщо точніше - та його невелика частина, яка виробляє експортний продукт і дає країні валюту, формує бюджет. Це металургія , машинобудування, ВПК, хімія, сільське господарство і харчова переробка. Традиційні ринки цих підприємств знаходяться на сході, але не тільки ринки збуту. Часто самі ці підприємства знаходяться всередині коопераційних ланцюжків, створених великими російськими корпораціями або залежать від них в плані постачання комплектувальних або сировини.

Ну і, звичайно ж, газ - не забуваємо про це. Звичайно, за останні роки критична залежність від імпорту російського газу в Україну значно знизилася. Ми тепер не входимо навіть у трійку найбільших клієнтів Газпрому, поступаючись навіть білорусам, чия економіка втричі менше нашої. Але навіть у цих умовах залежність все ще відчутна.

Так уже вийшло , що клуб власників вищезазначених підприємств одночасно є колективним власником правлячої Партії Регіонів або близький до її орбіти. Окремі винятки у вигляді напівопозиційного олігарха Порошенка істотно картини не змінюють. Оскільки політика - це, як нас вчать класики, суть концентроване вираження економіки, було б дивно, якби влада довгий час проводила курс, що не враховує корінних інтересів великого бізнесу. Такі експерименти зазвичай дуже погано закінчуються для влади. Або ж влада націоналізує бізнес і говорить від його імені сама. Але це вже інша історія, до теми нашої розмови стосунку не має.

Ось і українська євроінтеграційна хода трохи сповільнилася після того, як Янукович зустрівся з капітанами донецької індустрії, а Азаров публічно визнав, що їхня колективна воля змусила владу відволіктися від мрій про світле майбутнє на користь забезпечення бізнесу реальних тилів у не дуже райдужному сьогоденні.

Свою роль зіграв і суб'єктивний фактор, а саме – небажання Януковича відпускати Тимошенко. Але це вже факультатив. Головне - економіка. Владі потрібні кредити і впевненість у пролонгації режиму на наступний п'ятирічний термін. Бізнесу потрібна впевненість у тому, що практична реалізація положень про асоціацію з ЄС не обернеться для нього катастрофою, а баланс надбань і втрат буде хоча б нульовим.

Чи буде підписано угоду про асоціацію? Скоріше так, ніж ні. Переносити її на 2015 рік не має сенсу насамперед для ЄС, оскільки з високою часткою ймовірності їм доведеться знову вирішувати це питання все з тим же Януковичем. Думаю, що результатом нинішніх торгів стане знаходження якоїсь формули, яка всіх влаштовує. Можливо, це буде підписання без звільнення Тимошенко та під гарантії Києва вирішити це питання в майбутньому.

Адже, прецеденти вже є. Коли 1995 року Україну брали до Ради Європи, то теж виставили цілий пакет умов, починаючи від скасування смертної кари, закінчуючи прийняттям нового Кримінального і низки інших кодексів. Тим не менше, ніхто тоді не ставив віз попереду коня, наступні років сім до Києва їздили інспектори і терпляче чекали, поки Україна виконає поставлені їй умови. Якщо є політична воля у Брюсселя, він і зараз вчинить так само. Не може відсутність закону про прокуратуру та закону про лікування стати на заваді". 

Записав Костянтин Шиян, Київ

***

У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.