Учасники київських протестів, які прагнуть звільнитися від задушливого минулого і від російської влади, можуть виявити, що західні політики - теж не подарунок.
На вихідних поліція жорстоко розганяла розлючені натовпи на київському Майдані Незалежності. Опозиційні лідери закликають тепер до західних санкцій, а учасники протестів перегруповуються в інших частинах міста. Демонстрації на підтримку історичної торгової угоди з ЄС тривають вже тиждень - з того моменту, як президент Віктор Янукович відмовився її укладати. Заворушення на вулицях наголошують на непростому виборі між довгостроковими перевагами, що стоїть перед Україною, які може забезпечити зміцнення зв'язків з європейськими сусідами, і безпосередньою загрозою зими без дешевого російського газу, - пише Марина Левицька в британській газеті TheGuardian.
Студенти тримали в руках плакати, на яких англійською було написано: Ukraine is part of Europe! і Back to Russia? Oh bitch, pls! Зрозуміло, адресовані ці заяви були не місцевим ЗМІ, а західним телекамерам. Тим часом на сусідній Європейській площі розвертався другий мітинг - з гаслами українською та з політичними партіями, які борються за увагу аудиторії, незважаючи на заклики студентів тимчасово утриматися від політичної агітації. Лідер опозиції Юлія Тимошенко, що перебуває у в'язниці, як завжди, не залишилася осторонь і знову оголосила голодування. До речі, однією з причин зриву переговорів стали спроби ЄС захистити Тимошенко, вирок якій Євросоюз вважає політично вмотивованим.
Про Тимошенко було б дуже зручно думати як про невинну героїню, заарештовану за спробу боротися проти тиранії - свого роду слов'янську версію Аун Сан Су Чжи. Викладена навколо голови коса Тимошенко (таку ж зачіску носила моя мати) натякає на традиційний образ української жінки, берегині простих і стародавніх цінностей, одягненої в біле - колір чистоти - і зі снопом пшениці в руках, що символізує рідну землю. Однак як і блискучий від олії торс мачо Володимира Путіна - це лише елемент ретельно сконструйованого піар-іміджу. Тимошенко зовсім не схожа на невинну сільську дівчину.
Про те, як вона змогла моментально стати мільярдером після розпаду Радянського Союзу, ходить багато різних чуток. Смутні звинувачення, за якими вона була засуджена в 2011 році, пов'язані із сумнівним газовим контрактом, укладеним нею двома роками раніше. Втім, мстивість української влади теж явно зіграла певну роль.
Янукович, її найлютіший ворог, народився в 1950 році на сході України в родині робітників, наполегливо робив кар'єру в рядах Комуністичної партії, а потім став губернатором у Донецьку, місті вугілля і сталі, побратимі Шеффілда. Його політична опора - «іржавий пояс» Донбасу. Це регіон з промисловістю, яка насилу зводить кінці з кінцями, із сильним безробіттям, греко-православною вірою і сумішшю російської та української як повсякденної мови.
Тим часом, на Західній Україні, що колись входила до католицької Австро-Угорської імперії і досі вважає себе частиною Заходу, наростає сильний націоналістичний рух, незадоволений тим, що Київ зберігає зв'язки з Росією.
Прийшовши до влади, колишні союзники прийнялися постійно конфліктувати, чим паралізували українське політичне життя і розчарували багатьох своїх прихильників.
Нарешті, залишається сам Київ, що, безперечно, входить до числа великих європейських столиць. Це культурне, космополітичне і давнє місто, місто інтелігенції, місто між Сходом і Заходом. З усіма цими трьома регіонами пов'язані частини української ідентичності, проте між ними зберігаються тертя, які періодично прориваються назовні, як це трапилося майже дев'ять років тому, під час Помаранчевої революції.
У 2004 році Янукович висунув свою кандидатуру на президентський пост. Його противник, харизматичний Віктор Ющенко, виглядав політиком іншого типу - прогресивним і таким, що орієнтується на Захід. Коли Янукович здобув над ним перевагу з невеликим відривом, багато хто запідозрив масштабні фальсифікації. Невдоволення вихлюпнулося на вулицю, породивши Помаранчеву революцію, піднявши наверх Тимошенко. У результаті були призначені перевибори, які виграв Ющенко, що призначив Тимошенко прем'єр-міністром.
Однак, прийшовши до влади, колишні союзники прийнялися постійно конфліктувати, чим паралізували українське політичне життя і розчарували багатьох своїх прихильників. Пізніше Янукович знову переміг на виборах, причому, мабуть, чесно. Він роздав високі пости союзникам, почав гнобити незалежних журналістів і кинув за ґрати низку своїх супротивників. Коли під судом опинилася Тимошенко, Ющенко, її колишній соратник, дав проти неї свідчення, в той час як хитромудрий Путін, навпаки, закликав її звільнити.
Зараз Євросоюз звинувачує Путіна в тому, що той намагається за допомогою економічного тиску втягнути Україну назад в орбіту Росії. Російський президент вже наклав ембарго на ввезення цукерок і шоколаду з України, однак найбільш серйозні загрози пов'язані з газом. Власне кажучи, вся ця історія крутиться навколо газових контрактів. Якщо Україна зв'яже свою долю з ЄС, їй доведеться платити за газ повну ринкову ціну, а не пільгову, як зараз. Для українських підприємств і домогосподарств, що і без того перебувають у хиткому становищі, яким загрожує зіткнення лютої української зими з подорожчанням палива, це стало б катастрофою. На цьому тлі мляві обіцянки Євросоюзу, до яких додаються заклики МВФ до економії та вимоги звільнити Тимошенко, виглядають не дуже привабливо. Не дивно, що Янукович вагається.
Українські націоналісти, коли Путін - цілком закономірно - продемонстрував, як саме він розуміє свої інтереси, накрутили себе до антиросійського фанатизму. Тим часом, Янукович, несподівано опинившись об'єктом уваги двох потужних гравців, незграбно намагається вичавити із ситуації все можливе. Тимошенко, у свою чергу, заявила з тюремної камери, що її доля не повинна перешкоджати підписанню документа. При цьому вона дражнить Януковича, стверджуючи, що він недостатньо розумний, щоб нацькувати Росію і ЄС один на одного.
Молодь, що виходить на площу, не приймає ці політичні ігри та інтриги. Для них ЄС уособлює сучасність, прозорість політичного життя, порятунок від задушливої хватки минулого і свободу від російської зони впливу. Вони вважають себе частиною глобальної спільноти молодих - тієї самої, з наметовими містечками і масками Гая Фокса. Багато молодих українців ототожнюють себе з шотландськими націоналістами, які прагнуть позбутися від влади колишньої колоніальної держави, і вірять, що їхня країна теж може стати незалежною, сучасною і європейською державою, яка процвітає. Вони освічені, ідеалістично налаштовані, повні надій. Але чи готовий ЄС мати з ними справу? Я, звичайно, бажаю їм успіху, але боюся, що наші європейські політики ближчі за стилем до Януковича і Тимошенко, ніж думають в Україні.
***
У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст цих матеріалів.