The Independent: Через 60 років після Ялти європейські кордони та альянси жорстко оскаржуються

Через дипломатичні канали повідомляється про повторення помаранчевої революції 2004 року, про погрози насильства і про небезпеку кровопролиття.

Три місяці тому в Ялті минула міжнародна конференція, яка носила назву Україна в мінливому світі, і головну увагу на ній було приділено «вільнюському саміту з його великими надіями на підписання угоди про асоціацію з ЄС». Її провели, як і личить заходам, який сповіщає про події історичної ваги, в Лівадійському палаці, де свого часу зустрілися Рузвельт, Сталін і Черчілль, щоб перекроїти післявоєнну Європу, - пише Кім Сенгупта в британській газеті The Independent.

Цей святковий зліт проводиться щорічно, а організовує його фонд провідного українського підприємця і мецената Віктора Пінчука. Цього разу там був присутній президент Віктор Янукович, чий підпис на угоді мав стати першим кроком на шляху до вступу України в ЄС.

Серед гостей, що побажали сказати Україні «ласкаво просимо на Захід», були Білл і Хілларі Клінтон, Тоні Блер, а також президент Литви Даля Грібаускайте, що надавала конференції та Україні в цілому моральну підтримку як лідер країни, яка вже здійснила перехід із Варшавського договору до Євросоюзу. Високопоставленим російським представникам, які брали участь у дискусії, українська аудиторія влаштувала холодний прийом.

Минуло три місяці. Україна в сум'ятті, бо президент Янукович не підписав угоди про асоціацію минулого тижня на саміті у Вільнюсі. На вулиці Києва вийшли сотні тисяч протестувальників. Вони штурмом взяли будівлю міської адміністрації, а в якийсь момент навіть вигнали сили безпеки з деяких районів у центрі міста. Вони зажадали негайного проведення виборів. Пішли розмови про повторення помаранчевої революції 2004 року, зазвучали загрози насильства, і виникла небезпека кровопролиття.

Янукович дав зрозуміти, що він вчинив так у Вільнюсі під непереборним тиском з боку російського президента Володимира Путіна, який по суті пригрозив припинити поставки традиційно дешевого газу, вкрай важливого для виживання в умовах суворої зими. Прозвучали також погрози накласти заборону на експорт українських товарів на російський ринок. Євросоюз, стверджував український президент, не запропонував жодних серйозних фінансових стимулів, щоб протистояти всьому цьому. Його пакет допомоги на 500 мільйонів фунтів стерлінгів «принизливий», заявив він. Це не більш ніж «цукерочка в красивій обгортці».

Європейські лідери були обурені. Французький президент Франсуа Олланд заявив, що «абсолютно точно мав місце тиск» з боку Кремля. Канцлер Німеччини Ангела Меркель заговорила про необхідність «подолати ситуацію, коли цю країну то прив'язують до Росії, то прив'язують до ЄС». А голова Єврокомісії Жозе Мануел Баррозу звинуватив Кремль у тому, що той поводиться з Україною, як із радянською колонією.

Це вражає, але схоже, вони не відчували, що насувається на Україну. В Ялті посеред дружніх рукостискань і обіймів деякі голоси висловлювали тривогу з приводу самозаспокоєння Заходу, який вважав угоду про асоціацію справою вирішеною. Один промисловець в кулуарах зазначив відсутність розуміння того, якої величезної шкоди слабкій українській економіці можуть завдати каральні дії Росії. Інші підкреслювали, що українське населення в східних районах - а воно там в основному російськомовне - природним чином тягнеться на схід, і що це треба брати до уваги.

Була також визначена незручність щодо деяких вимог ЄС, найвідомішою і широко розрекламованою стала умова про звільнення з в'язниці лідера опозиція Юлії Тимошенко, яка відбуває семирічний термін за зловживання владою свого перебування прем'єр-міністром. Вона називає висунуті проти неї звинувачення політично вмотивованими. Високопоставлені західні дипломати, які вели переговори про її звільнення, відзначали, що люди Януковича виступають рішуче проти таких дій, вважаючи їх втручанням ззовні.

Далі, хоча звільнення Тимошенко супроводжувалося застереженням про те, що вона не буде прагнути до політичної влади решту життя її тюремного терміну, президент побоювався, що вона стане центром тяжіння опозиції у вигнанні. У таборі ЄС були різні думки на цей рахунок. Німеччина запропонувала Тимошенко лікування і притулок, очоливши вимоги про те, що її необхідно звільнити до саміту у Вільнюсі. Інші країни, в тому числі, Британія, стверджували, що це питання можна буде вирішити в період між підписанням угоди та її ратифікацією.

Виникає питання: що відбувається наразі в Україні? У президента Януковича ще є час, щоб змінити своє рішення, а у Вільнюсі він, швидше за все, керувався виключно прагненням виманити у ЄС побільше грошей. Але чи зуміє він зберегти свої позиції і втриматися за столом переговорів, коли його карти будуть розкриті?

Відмова від підписання угоди про асоціацію стала безпосередньою причиною, з якої люди вийшли на вулиці. Але в суспільстві також існує глибоко вкорінене невдоволення економічним застоєм, безробіттям, корупцією та неефективністю. А як ми спостерігаємо в інших місцях, народний гнів здатний скидати владу, яка страждає такими вадами.

Запитання можна поставити і ЄС, члени якого - Британія і Німеччина - приходять в заціпеніння від переляку і голосно застерігають про перспективу напливу мігрантів із таких нових країн-членів, як Румунія і Болгарія. І суть головного питання в наступному: чи є докази на користь тимчасового призупинення просування ЄС у східному напрямку аж до кордонів дратівливої Росії під керівництвом Путіна? Особливо в умовах, коли Кремль також займається розширенням. Казахстан і Білорусь вже вступили до його Митного союзу, і цим шляхом може скоро піти Вірменія, незважаючи на незначні протести, які там сталися.

Українські міністри пропонують підключити російських до переговорів про плани вступу до ЄС, проте глави Євросоюзу цю ідею відкидають. А ось Меркель поставила на обговорення питання про необхідність розмови з Росією, щоб уникнути чергової безвихідної ситуації типу української. Напевно, відповідь полягає в тому, що два розширені блоки повинні провести нову зустріч, відновивши ялтинський процес шістдесятирічної давнини, щоб домовитися про реалістичні кордони Європи в 21-му столітті.

Переклад: ИноСми

***

У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.