Кілька днів тому мені довелося побувати на Майдані. У заголовок винесено одне з найпопулярніших там гасел, що відбиває, по-моєму, базові настрої учасників і дає відповідь на питання, навіщо вони всі там стоять.
Майдан
Враження від Майдану складне. Я був там вранці, а основна маса підтягується до вечора. Всупереч популярній у нас ідеї, там скликаються не нероби, ці люди працюють або навчаються і вдень зайняті. Велика кількість саморобних наметів і шатрів, польових кухонь, пунктів роздачі їжі створює спочатку відчуття хаосу, - пише Леонід Гозман у російському Ежедневном Журнале.
Лише потім починаєш розуміти, що за цим хаосом - порядок. Оголошення про набір добровольців для виконання різних функцій від охорони до допомоги лікарям чітко вказують, куди мають звертатися охочі. Аналогічно - інформація про те, куди йти тим, хто потребує переночувати. В результаті при роздачі їжі ні штовханини, ні черг, барикади охороняє рівно стільки людей, скільки потрібно, і їх регулярно змінюють, щоб вони могли поїсти і погрітися. Зі сцени пісні, промови і, звичайно, «Слава Україні!». А натовп відповідає: «Героям слава!». До речі, саме так, з таким «паролем і відкликанням» люди на Майдані звертаються один до одного. Періодично на сцені з'являються витівники, які організовують танці та хороводи, стає весело і святково. П'яних немає зовсім, жорсткий «сухий закон».
На російську мову (я не говорю по-українськи) реакція цілком доброзичлива, в більшості випадків намагаються перейти на російську. Тут же проводять політінформацію - ми, мовляв, не проти Росії і тим більше не проти росіян, не вірте своєму телебаченню. Ми проти Януковича і за незалежність. Договір про асоціацію з ЄС більшість справді не читало, але це й неважливо. Вони не за договір. «Україна - це Європа!», решта додасться. З гордістю розповідають, що в ніч, коли «Беркут» намагався очистити Майдан, вони приїхали сюди, щоб підтримати опір. А якщо самі вже були на місці, то приїхали їхні друзі та родичі. Фанатів лідерів опозиції там не багато - «ми не за них, ми за свободу». Про Церкви говорять добре, оцінили і виступи священиків зі сцени, і набат в ніч штурму. Намети стоять з усіх, по-моєму, українських міст, в тому числі і зі Сходу. Гасло про Україну і Європу дублюється у варіанті окремих територій: «Донецьк (Сімферополь, Львів, Івано-Франківськ...) - це Європа ! ».
Найголовніше. У всіх, з ким я говорив, відчуття, що за ними - весь народ
Найголовніше. У всіх, з ким я говорив, відчуття, що за ними - весь народ. І безглуздо говорити з ними про економіку, про ціни й тарифи, про неконкурентоспроможність української промисловості та інші розумні речі. Вони - за праве діло, розуміючи, до речі, що потім можуть бути і жахливі розчарування - вони ж пережили і «помаранчеву революцію», і все, що за нею послідувало. Але зараз вони готові стояти на смерть. І це не фігура мови. Багато, щоправда, думає, що всілякі «беркути» в атаку не підуть - «тут же їхні брати». Але ходять чутки - щиро сподіваюся, що помилкові - про можливе введення нашого спецназу, що це, мовляв, частина угоди про п'ятнадцять мільярдів. Якщо це, не дай Боже, трапиться, вони будуть воювати всерйоз. Хотілося б вірити, що ті, хто готує інформацію для нашого керівництва, орієнтуються не тільки на наше телебачення або придворних «політологів», а й самі побували на Майдані.
Якби я був громадянином України, Білорусі або Молдови
Якби я був громадянином однієї з цих країн, я б точно виступав за входження до Європи.
По-перше, це все дуже молоді держави. У період СРСР вони, хоч і мали формальні атрибути державності, були просто частиною Імперії. Будівництво власної держави і формування громадянської нації - а це пріоритетне для них завдання - вимагає, на жаль для нас, розрив із колишнім статусом. Будь-яка форма асоціації з Росією об'єктивно буде консервувати напівколоніальний або, скажімо, залежний стан. Сподіваюся, вже як громадянин Росії, в майбутньому ми зможемо побудувати з ними дійсно дружні й надійні відносини, але це можливо зробити тільки тоді, коли вони будуть по-справжньому незалежні.
По-друге, Європейський союз - це не тільки відносно високий рівень життя, який новим, а тим більше асоційованим членам ніхто не гарантує. ЄС - це інші правила гри: прозорість, законність і все інше, яке, власне, поступово і призводить до високого рівня життя. Скільки пострадянські держави будуть переходити до нормального законодавства і нормального правозастосування самостійно, невідомо. Асоціація з Європою підштовхує цей процес.
Відмова від руху до Європи для пострадянських держав означає консервацію технологічної відсталості
І нарешті, по-третє. Відмова від руху до Європи для пострадянських держав означає консервацію технологічної відсталості. Власне, до цього відкрито закликають противники євроінтеграції. Вони кажуть, що продукція української промисловості та сільського господарства низької якості і неконкурентоспроможна, що те, що куплять Казахстан чи Росія, ніколи не куплять Німеччина або Італія. Це вірно. Як вірно і те, що в Україні погані дороги (про це як про аргумент проти ЄС сказав мені український таксист). Вибір у цьому й полягає - спробувати модернізуватися у вкрай складних умовах або залишитися жити у своєму колі, де купують те, що не бере Європа. Був би я українцем, точно виступав би за перший варіант.
Як громадянин Росії
Як громадянин Росії я теж за те, щоб вони всі були в ЄС.
По-перше, я хочу, щоб у нас були стабільні і передбачувані сусіди. Я не хочу, щоб моя країна хоча б найменшою мірою залежала від фаз настрою білоруського бацьки, щоб ми мали підкуповувати або залякувати тих в Україні, які нас вже не раз «кидали».
По-друге, мені не подобається союз із довічними президентами, тобто з диктаторами проти демократичних країн.
І по-третє. Я хочу, щоб Росія теж була в ЄС, нехай для цього доведеться мінятися не тільки нам, а й самому ЄС. Я хочу, щоб наші люди жили не гірше європейців. А для цього, впевнений, треба не ізолюватися, не розчісувати свою самобутність і не розповідати один одному про падіння європейської моралі й інші жахи, а впроваджувати у себе ті ж правила, які виправдали себе в Америці і в Німеччині, в Японії і в Кореї. Чесне слово, ми нічим не гірші.
***
У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.