Фото: Reuters
Цей Майдан дійсно нікого не готовий наділяти владою
Формат річних «підсумків» передбачає, що пишуться вони все ж напередодні календарного Нового року, при цьому все, що в старому році сталося - вже сталося, і ми можемо «підвести риску».
У сьогоднішній моїй ситуації «підвести риску» рішуче неможливо: підсумком 2013-го став Євромайдан, і він триває. Більше того, Майдан став позиціонуватися як якийсь - не процес і не ідея, але політичний інститут, - пише Інна Булкіна у російському Ежедневном Журнале.
З'являються і всерйоз обговорюються конституційні «версії Майдану». Найпопулярніший автор такої версії Лесь Подерв'янський (50 тис. переглядів на YouTube за першу добу), і по суті нам пропонують у ХХI столітті узаконити Запорізьку Січ. Власне, Подерв'янський називає речі своїми іменами: «Коли збирається якась кількість народу, то вони мають право викликати будь-якого п...а на Майдан, і нехай дає звіт. Це абсолютно відповідає національним традиціям. Саме так була вибудувана Запорізька Січ».
Дев'ять років тому, коли зібрався перший Майдан, та нехитра й невтішна думка, яку я зараз висловлю, вже приходила в голову багатьом і, можливо, була якимось чином сформульована. Суть в тому, що зараз в України є дві працюючі моделі «держави»: середньовічна «демократія» (чи то віче чи то Січ) і компрадорський капіталізм зразка XVIII-XIX ст. І та, і інша - архаїчні й тупикові, хоча інші тішать себе тим, що друга - на «сходах Ламарка» стоїть ближче до сучасного стану. Зате в першій є ейфоричний народне почуття, і вона на якийсь момент пробуджує в зневірених людях віру в розумне, добре й вічне. А друга не звеличує нічого, крім низинних інстинктів, «золотих вертольотів» і вуглеводневих схем.
Зараз в України є дві працюючі моделі «держави»: середньовічна «демократія» (чи то віче чи то Січ) і компрадорський капіталізм зразка XVIII-XIX ст.
Сьогодні, коли я пишу цю колонку, а до кінця 2013-го залишилося ще два тижні, важко і навряд чи потрібно робити якісь виразні прогнози про результат цього Майдану. Чи вдасться Януковичу всидіти на великому мішку грошей, отриманому від московського Діда Мороза? Або він благополучно відлетить на своєму «золотому вертольоті», провалиться в політичну «чорну діру» й «плакали ваші грошики»?
Пружина Майдану, дійсно, дещо «розтулилася», і хоча вихідними на Хрещатику й прилеглих вулицях і площах незмінно збираються сотні тисяч, і хоча панорамні знімки цього дійства тисячократно множаться в соцмережах, а учасники не втомлюються захоплюватися прекраснодушністю Майдану і його дивно чіткою і доброю організацією, але в тих же соцмережах, причому з вуст не останніх майданних ораторів, лунають вже якщо не розчаровані, то розгублені репліки. Це ще не втома, але досада. Зводиться вся ця пізньомайданна рефлексія до сакраментального питання: «Що робити?». Вірніше: «Що далі?». З тим першим Майданом було простіше, у нього були політичні герої, і він їх легітимізував. Власне, в цьому він бачив своє завдання і призначення. І він це виконав. А у цього Майдану героїв немає, є лише антигерої. Ніхто тут не приймає всерйоз т.зв. «Трьох мушкетерів» - лідерів системної опозиції Арсенія Яценюка, Віталія Кличка та Олега Тягнибока. Ніхто не згадує про Турчинова, «праву руку Юлі». Микола Катеринчук, який спробував оголосити себе «комендантом Майдану», був осміяний. Нарешті, Майдан зажадав «зняти з ялинки» величезний портрет Тимошенко, піднятий туди активістами Батьківщини. Цей Майдан дійсно нікого не готовий наділяти владою, він намагається лише її відняти. Але залишаючись у правовому полі це зробити мудро. Тим часом, реальна політика, абсолютно цьому Майдану чужа, вже намагається ним скористатися. Йдеться навіть не про тих відомих і маловідомих політиків, які «піаряться» на майданному «броньовичку», але про справжню президентську кампанію, яку віднедавна щосили веде Віталій Кличко (або ті сили, що стоять за ним), всерйоз розраховуючи на дострокові вибори. Втім, навіть якщо до «дострокових» справа не дійде, то «термінові» теж не за горами, і вже зрозуміло, що жоден кандидат, на якому буде лежати «тінь Сім'ї», виграти їх не зможе. А якщо, раптом, щось таке трапиться, ми отримаємо третій Майдан. Якщо другий до того часу розійдеться.
***
У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.