У ніч на 11 січня в Києві був побитий один з лідерів української опозиції Юрій Луценко.
Цієї миті колишній глава МВС України разом з іншими протестувальниками брав участь в акції біля Святошинського РВВС, куди доставили фігурантів так званої «Васильківської справи». Таким чином, бійці Беркута вкотре довели, що готові застосувати силу в інтересах чинної влади. Луценко із закритою черепно-мозковою травмою був відправлений до реанімації, - пише Петро Бологов у російському виданні Lenta.Ru.
Інтерес до «Васильківської справи» був підігрітий у зв'язку з тим, що останнім часом збільшилася кількість актів вандалізму стосовно пам'ятників Леніна по всій Україні. Після того як на початку грудня 2013-го учасники Євромайдану в Києві звалили з постаменту головного Ілліча республіки (розташованого на початку бульвару Шевченка), нападу піддалися монументи в Одеській, Вінницькій та Житомирській областях.
«Васильківська справа» пов'язана з ім'ям Леніна. 22 серпня 2011 року в місті Василькові Київської області працівники Служби безпеки України затримали депутатів Васильківської міської ради Ігоря Мосійчука та Сергія Бевза, а також помічника депутата Володимира Шпару. При обшуку в офісі організації Патріот України (у ній числилися затримані), нібито виявили вибуховий пристрій. Як встановило слідство, затримані планували в день незалежності України, 24 серпня 2011 року, підірвати пам'ятник Леніну в Борисполі, хоча монумент на той момент вже був демонтований за рішенням Бориспільської міської ради. Повідомлялося, що вибух міг відбутися в Києві або в самому Василькові.
Затримані планували в день незалежності України, 24 серпня 2011 року, підірвати пам'ятник Леніну в Борисполі, хоча монумент на той момент вже був демонтований за рішенням Бориспільської міської ради. Повідомлялося, що вибух міг відбутися в Києві або в самому Василькові
11 січня 2014-го суд засудив Шпару, Мосійчука і Бевза до шести років в'язниці. Їх визнали винними у підготовці теракту, незаконному поводженні зі зброєю та вибуховими речовинами і у закликах до повалення конституційного ладу. Ще до оголошення вироку до будівлі суду підтяглося більше сотні опозиційних активістів, які представляли в основному націоналістичну партію Свобода. Були прихильники опозиції і в самому залі засідань - відразу після оголошення вироку в приміщенні суду почалася бійка.
Опозиціонери, серед яких, окрім «свободівців», було безліч учасників так званого Автомайдану (це громадський рух позиціонує себе як «групу самостійних автомобілістів», які виступають за європейські цінності), в результаті блокували виїзди з подвір'я суду, щоб не дати транспортувати засуджених. У бійці між мітингувальниками і «Беркутом» серйозно постраждали п'ятеро людей, в тому числі депутати від Свободи Едуард Леонов і Юрій Бублик. Після цього учасники Автомайдану заблокували автобуси з Беркутом на проспекті Перемоги. Кількість активістів до того моменту вже обчислювалася сотнями. Протистояння набирало обертів, повідомлялося і про застосування сльозогінного газу.
Одним із мотивів, якими керувалися опозиціонери, деякі українські ЗМІ називали бажання з'ясувати особи беркутівців, прихованих за склом шоломів. Свого часу Генпрокуратура України не змогла встановити, хто конкретно з бійців розганяв Євромайдан 30 листопада 2013-го, тому після зіткнення біля будівлі суду активісти вирішили самостійно персоніфікувати своїх супротивників.
Юрій Луценко та його дружина Ірина, обрана 2012-го депутатом Верховної Ради і нині є заступником голови парламентського комітету з прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, прибули до Святошинського РВВС, куди перемістилося протистояння між опозиціонерами і «Беркутом». Подружжя зайшли в один з автобусів і, як розповідала згодом Ірина, спробували «добитися від Беркута правди про їхні подальші дії», зажадали показати документи і зняти маски. Бійці, однак, відмовилися. Після того як подружжя Луценко покинули автозак, мітингувальники почали його розгойдувати, що викликало відповідну реакцію - спецназівці вискочили з автобуса й напали на опозиціонерів.
Одним із мотивів, якими керувалися опозиціонери, деякі українські ЗМІ називали бажання з'ясувати особи беркутівців, прихованих за склом шоломів
«Юра, як екс-міністр внутрішніх справ, став між людьми і "беркутівцями", щоб перешкодити кровопролиттю. Беркутівці раптово почали нещадно бити його по голові, кров лилася рікою. Розбили на обличчі окуляри. Він упав, втратив свідомість, тільки тоді вони перестали його бити», - розповідала Ірина Луценко. За її словами, колишнього міністра вісім разів ударили по голові - і він знепритомнів.
У лікарні, куди доставили лідера опозиції, після проведеної томографії йому діагностували закриту черепно-мозкову травму, струс мозку, три підшкірні гематоми; наклали на голові шов довжиною три сантиметри. До ранку суботи політик був у свідомості, але перебував у реанімації. За словами дружини, він просить не мстити за нього Беркуту, тому що «ці хлопці самі залякані». До слова, тієї ночі «беркутівців» усе ж змусили зняти маски.
Прокуратура в суботу відреагувала на подію, порушивши кримінальну справу за фактом перевищення повноважень співробітниками правоохоронних органів. «У рамках розслідування, - йдеться в повідомленні відомства, - слідчі прокуратури встановлять об'єктивну картину того, що сталося на території суду, а також у подальшому біля Святошинського райвідділу міліції». Одночасно слідчі почали кримінальні провадження за фактами хуліганства з боку мітингувальників, опору співробітникам міліції та незаконного втручання в діяльність суду. Силовики також відзвітували, що близько двох десятків бійців «Беркута» напередодні отримали різні пошкодження в результаті зіткнень з опозицією.
Очевидно, що Луценко, на початку 2012 року засуджений за досить дивним звинуваченнями (йому інкримінували те, що він незаконно нараховував стаж своєму водію і витрачав занадто багато грошей на святкування Днів міліції), став жертвою спецназу зовсім випадково. По виході з в'язниці у квітні минулого року - він був помилуваний президентом країни Віктором Януковичем - політик дистанціювався від основних опозиційних сил, створивши громадський рух Третя республіка. Колишній «польовий командир» Майдану-2004 був гранично коректним і, розмірковуючи про свої подальші плани, оперував вельми розпливчастими формулюваннями. «Новий рух має на меті створення нової держави, з новим фундаментом, який повинен бути побудований на чіткому плані дій», - говорив він влітку минулого року.
Луценко має всі шанси підвищити свій рейтинг не стільки завдяки отриманим напередодні травм і гучним гаслам, скільки за рахунок того, що він не асоціюється у громадян з лідерами опозиційних партій
Луценко був одним з активних учасників Євромайдану, він закликав людей виходити на вулицю, щоб «змести цю владу». Втім, подібні гасла тоді звучали з вуст сотень політиків і сотень тисяч простих громадян, тому не можна назвати колишнього міністра «глашатаєм революції». Але те, що він - один із найбільш упізнаваних політиків у країні, заперечувати складно. Тим більше Луценко має всі шанси підвищити свій рейтинг не стільки завдяки отриманим напередодні травм і гучним гаслам, скільки за рахунок того, що він не асоціюється у громадян з лідерами опозиційних партій, які, на думку багатьох активістів, «злили протест». Водночас колишній глава МВС вважається найближчим соратником Юлії Тимошенко, що теж додає йому балів - про те, що колишня прем'єр-міністр в силу обставин (Тимошенко відбуває семирічне тюремне ув'язнення) не може брати участі у цьогорічних акціях, шкодує кожен, хто хоч раз прийшов на Майдан.
Реальну політичну вагу Луценко також можна буде оцінити з реакції на його побиття - питання в тому, чи додасть вона новий імпульс протестних акцій, які 2014 року помітно зменшили обороти. Депутати Верховної Ради від Батьківщини вже закликали прихильників інтеграції з ЄС прийти на Майдан, щоб висловити свій протест у зв'язку з подіями. Проте ніякого сплеску активності в центрі Києва поки не спостерігається, тим більше що субота самими опозиціонерами була оголошена днем жалоби у зв'язку з пожежею у Харкові, в результаті якої загинули вісім осіб.
***
У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.