"Знову цвітуть каштани!" (рядок з популярного вальсу про Київ), київський торт, горілка з перцем і ароматне, трохи підкопчене сало, веселий українець з оселедцем (смішним чубом на голеною голові) - всі ці милі образи зараз можна відкласти в сторону.
Треба говорити про реалії.
А українські реалії похмурі й непередбачувані, - пише Матвій Ганапольський у російському Московском Комсомольце.
Біля Хрещатика стоять 2-3 тисячі маніфестантів, навпроти них - шеренга «Беркута», українського ОМОНу, що наїжачився щитами. Між ворожими флангами - випалена і побита бруківка. Вона побита від каменів, які маніфестанти кидають у поліцейських, і випалена від пляшок з «коктейлями Молотова», які щохвилини летять у «Беркут». Картину доповнюють мірні гучні стуки по залізних бочках - чи то для залякування ОМОНу, чи то для підбадьорювання самих себе. А щоб знову не спалахнули «коктейлі Молотова», між «Беркутом» і демонстрантами встали священнослужителі.
І ось перед вами картинка: з одного боку - різношерстий заведений натовп, з іншого - щити, а посередині - люди в рясах. Таке ось «перемир'я».
До цього «перемир'я» планомірно йшли всі.
Влада, наобіцявши громадянам входження до Європи і не прорахувавши наслідків, раптово від цієї ідеї відмовилася. Потім, коли з'явився Майдан, влада не захотіла з ним розмовляти. Потім президент Віктор Янукович підписав із Росією цілий низку хороших, зауважу, двосторонніх економічних договорів. Однак 15-мільярдний кредит Росії та знижку на газ, про який із Росією вдалося домовитися, песимісти не дарма вважали віртуальним вступом України до Митного союзу - і виявилися праві. Бо далі Янукович, мабуть, вирішивши, що російська манера спілкування влади із суспільством - найкраща, приступив до законодавчого оформлення того, що опозиція назвала «диктатурою». І простим підняттям рук Верховна рада прийняла безпрецедентний пакет репресивних законів, які навіть у звиклій до викрутасів депутатів Росії здалися б дикими. Перераховувати їх не будемо, а скажемо так: тепер нічого не можна, і за все це покладаються штрафи і в'язниця. За стояння на Майдані можна отримати до 15 років! Бо тепер це можна назвати «спробою державного перевороту».
15-мільярдний кредит Росії та знижку на газ, про який із Росією вдалося домовитися, песимісти не дарма вважали віртуальним вступом України до Митного союзу - і виявилися праві
І ось сумний підсумок: ідуть перманентні заворушення, ніхто не розходиться. І, до речі, вже забулося все, із чого починалося - спочатку вимагали вступу до Європи, потім покарання винних за перший кривавий розгін Майдану. Але тепер стоять за скасування останніх драконівських законів, які в тому числі дозволяють «Беркуту» використовувати бойову зброю. Можна собі уявити, яким буде Майдан, якщо проллється кров...
Та й це не все. У четвер відбудеться позачергова сесія Верховної ради, на якій можуть проголосувати за введення в країні надзвичайного стану. І якщо пропрезидентська Партія регіонів вирішить таке влаштувати, то це вдасться їй без труднощів, бо у цієї партії в нинішньому парламенті вирішальна більшість.
Уявляєте: в нашому улюбленому Києві - надзвичайний стан!
Але от питання: чи виграла хоч щось влада, ставши на шлях усякого роду жорсткостей і репресій? Мабуть, ні, бо якщо всі попередні кроки Віктора Януковича виправдовувалися його бажанням переобратися в 2015 році, і для цього якнайкраще підходили російські кредити, якими можна було закидати незадоволених пенсіонерів, то зараз ситуація змінилася - з таким вантажем конфліктів із суспільством навряд чи можна розраховувати на переобрання.
До речі, власне про це «громадянське суспільство». Те, що в Україні громадянське суспільство існує - факт. Однак виявилося, що просто його мати мало!
Опоненти влади ніби абсолютно безсилі. Звідси у громадян виникли резонні сумніви: так є в країні лідери опозиції чи їх немає?
Далі - більше: опозиціонери тепер виступають на Майдані, але їм категорично не вірять, бо їхні заклики влада не чує, а їхні обіцянки - нездійсненні. Але опозиція в цьому не винна, бо її секвеструвала сама влада. Так, тепер вона може радіти: парламентська опозиція практично знищена, проте неконтрольовані заворушення - це що, краще? Яценюк, Тягнибок і Кличко стоять на трибуні і закликають громадян до порядку, але у відповідь їм кричать: «Ви тепер ніхто!»
Це для влади - краще?
Хіба нова ідея Майдану формувати паралельні (!) структури влади через зарозумілу поведінку влади чинної, через відмову від переговорів - це благо для України? Зараз «війнушка» йде тільки в центрі столиці - решта міста як і раніше мирне й гостинне. Але важко навіть собі уявити, що почнеться на всій території 45-мільйонної країни, якщо в кожному місті й селі виникнуть опозиційні мікропарламенти і мікромерії, які намагатимуться захопити владу. І уряду начебто потрібно зробити все, щоб запобігти подібному сценарію розвитку подій, але тут заважає вже безкомпромісна позиція самої опозиції - вона вимагає виключно дострокових перевиборів парламенту та президента. Виключно!
Тобто вона хоче позбавити Януковича влади не в 15-му році, а раніше, зараз. Звичайно, при таких вимогах жорстку відповідь невідворотний.
Підбиваємо підсумки.
Влада не може жорстко розігнати Майдан, тому що це назавжди посварить Януковича не тільки з власним народом, але і з Заходом: на ідеї підписання будь-яких євроінтеграційних паперів можна буде поставити хрест. Крім того, у влади з'являться більш виразні вороги серед українських олігархів, які орієнтовані на Захід. Водночас влада не може пускати ситуацію на самоплив, тому що «революція» буде розповзатися країною, демонструючи ілюзію слабкості влади. Саме ілюзію, тому що у влади є всі інструменти для жорсткого придушення протестів. Але для Януковича його влада - це валіза без ручки: він би й радий «навести лад», та реалії сучасного життя не дають можливості розвернутися.
Втім, є ще одна така валіза - це опозиція. Начебто є вона, та можливості її скоротилися. Начебто і впливова, та тільки на Майдані, біля мікрофона. Начебто хоче змін, та ненасильницьких, і це правильно. Ніби й діалогу хоче, але дуже вже безкомпромісні її вимоги, та й слухати їх влада не бажає.
Для Януковича його влада - це валіза без ручки: він би й радий «навести лад», та реалії сучасного життя не дають можливості розвернутися
А може, зрештою, «з вилами на панський палац піти»? Та немає в опозиції такої харизми, вона є лише у Юлії Тимошенко, яка у в'язниці.
Глухий кут? Саме так: глухий кут.
І можна було б звинуватити в цьому глухому куті обидві сторони порівну, та рука не піднімається. Тому що, поки є в країні влада, вона і відповідальна за все. Поки є президент, який президент для всіх, а не тільки для своїх, саме він зобов'язаний починати переговори і шукати компроміс. Опозиція в будь-якій країні більш різка та безвідповідальна, вона хоче влади і часто йде для цього на все. Ось чому, як здається, нові божевільні посилення та арешти (а вони вже почалися: на Подолі заарештували студентів театрального інституту, які йшли з мітингу, тепер Майдан вимагатиме їхнього звільнення) ні до чого доброго не доведуть.
Як вийти з глухого кута?
Міністр закордонних справ Росії запропонував посередництво, але з ним за один стіл точно не сяде опозиція. Реально посередником може стати тільки Євросоюз, але він щось занадто довго розвертається.
Але, мабуть, найкраще, якщо переговори виникнуть зсередини - саме так з'являються нові лідери і реальні умови перемир'я (без лапок). Українському суспільству не потрібно робити миротворчих ін'єкцій ззовні - воно має одужати самотужки.
Так чи так, але українська криза - вона криза і для росіян, тому що, коли брат хворіє, то й самому боляче. І можна лише побажати нашим сусідам швидше одужати. А нам самим - і владі, й опозиції - витягти з того, що відбувається, важливі уроки.
***
У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.