Ліберальні проєвропейські протести, що вперше охопили Київ, отримали нехороший поворот - в умовах насильства і розгонів поліцією демонстрантів набирають сили угруповання правого спрямування.
У неділю незадовго до півночі кілька десятків людей в лижних масках і камуфляжі оточили будівлю Міністерства юстиції в центрі Києва, столиці України, і стали громити бейсбольними битами вікна першого поверху. Вони легко розправилися з ґратами на вікнах, викорчувавши їх зі стін своїми кийками, і забралися всередину. Це було третє федеральне міністерство, яке угрупування захопило цього тижня, пише Саймон Шустер в американському Time.
Банда, що називає себе «Спільна Справа» - одна з близько десяти сумнівних організацій, що борються за місце під сонцем, якщо не за відверте лідерство, у повстанні проти президента Віктора Януковича. Серед цих груп - і праві радикали, і футбольні хулігани, і ветерани, і компанії розмахують битами головорізів. До досади більш визнаних опозиціонерів на кшталт світового чемпіона з боксу Віталія Кличка, вони стали найяскравішим явищем цієї революції.
Кожен, хто буде мати відношення до вирішення української політичної кризи, буде, швидше за все, враховувати роль цих груп. Однак їх стає все важче контролювати
Ще два місяці тому в Україні про цю організацію ще ніхто не знав. На динамічному одіялі активізму, що становить громадянське суспільство країни, у них було дуже мало місця. Вони були в основному відомі своїми пікетами проти корупції, спостереженням на виборах і виступами за права людини і демократичні зміни. Наприкінці листопада, коли президент Янукович відмовився від інтеграційної угоди з ЄС, на Площі незалежності в Києві вибухнули масові протести проти нього, і активісти «Спільної справи» примкнули до натовпу з вимогою більш тісних зв'язків з Європою.
Проте в ході останніх двох тижнів спроби уряду очистити вулиці ознаменували собою нехороший поворот цього повстання. У зіткненнях з поліцією було вбито кілька людей, і протест став ставати все більш насильницьким, хаотичним і непередбачуваним. Радикалізація «Спільної справи» - поки самий сильний приклад цієї зміни.
Лідер організації Олександр Данилюк, акуратний юрист, який добре розмірковує, відреагував на жорсткі заходи влади зухвалою стратегією: захопити якомога більше урядових будівель. «Ми повинні паралізувати роботу цієї корумпованої диктатури», - сказав він мені біля захопленого міністерства після півночі в неділю. Це було його третє завоювання. 24 січня його бійці захопили Міністерство сільського господарства - зовсім навіть не запорошений бюрократичний заклад (у країні, яку врожаї зерна колись зробили житницею Радянського Союзу). Наступного дня «Спільна справа» ненадовго захопила Міністерство енергетики, яке контролює низку найжвавіших транспортних шляхів російського газу до Європи, але залишила його через кілька годин.
Наступної ночі найбільш символічним трофеєм Данилюка стало Міністерство юстиції
Там не тільки містилися юридичні документи і папки з важливими справами за багато років. Варто враховувати ще й той факт, що очолює його жінка, міністр юстиції Олена Лукаш, - один з найбільш ненависних представників кабінету міністрів. «Нам в Україні потрібна справедливість, і потрібен мир, - сказав Данилюк. - А зараз, на жаль, наш президент представляє собою загрозу справедливості і миру. Тому є тільки один спосіб зупинити насильство в Україні і покласти край цій дуже небезпечній для Європи ситуації». І що ж це за спосіб? «Негайна і безумовна капітуляція держави».
Ця вимога не залишає простору для переговорів, принаймні не для тих, які багато днів намагається провести Кличко. Разом із двома своїми товаришами з опозиції колишній боксер займався незавидною справою - намагався одночасно стримати найбільш радикальні крила революції і не виглядати дуже поступливим і м'якотілим. Водночас він вів переговори з урядом - переговори, засновані на ідеї про те, що він може виступати від імені революції і втілити в життя будь-яку мирну угоду, до якої він зможе прийти з державою. Однак у ніч неділі Кличко не зміг завадити «Спільній справі» взяти Міністерство юстиції.
Коли він прибув після півночі, кілька співробітників міністерства були як і раніше забарикадовані у своїх офісах всередині будівлі, а входи охоронялися групами людей в масках, які розмахували палицями і битами. У супроводі двох охоронців Кличко з'явився з борошном на обличчі; він відмовився спілкуватися з пресою, кинувши активістам «Спільної справи» лише одну фразу: «Що ви наробили?» Потім він швидко попрямував до свого «Рендж Ровера".
«Клоун! - прокричав йому у спину один з активістів . - Перестань позувати перед камерами і починай будувати барикади!»
Серед революційних банд Києва такі випади у бік Кличка і його товаришів стали нормою. Серед тих, хто їх робить, - більш воєнізовані групи на кшталт «Афганців», неформальної мережі ветеранів радянської війни в Афганістані, яка виявилася одним з найвпливовіших учасників повстання. Затемна в суботу вони допомогли захопити іншу урядову будівлю в Києві - Український дім, великий виставковий конференц-центр, де базувався великий загін урядових військ. При штурмі цього будинку застосовувалися коктейлі Молотова і петарди. На щастя, ніхто не загинув, бо Кличко зумів домовитися про те, щоб заблоковані всередині війська здалися.
«Більш молоді хлопці хотіли залити підлогу бензином і спалити [війська] живцем», - говорить Олексій Цибко, один із «афганців», які брали участь в облозі. Однак після багатогодинного протистояння протестувальники сформували коридор і дозволили військовим піти мирно. Потім будинок перетворили на ще один революційний бастіон з їдальнею, місцями для сну і штабом для «афганців» на другому поверсі. В імпровізованому кафе в підвалі Цибко розповів мені, що «афганці» готують смертельну зброю - на випадок, якщо протести перейдуть у громадянську війну. «Битва вже йде, - говорить він. - Якщо поліція застосує проти наших хлопців хоч один патрон, нам є чим відповісти. Повірте мені, загине не просто кілька сотень людей».
Важко сказати, наскільки це було вихвалянням. Різкі слова і екстравагантні погрози - сьогодні невід'ємна частина розмов в Києві. Однак захоплення Міністерства юстиції продемонструвало, що такі похвали маргінальних угруповань - не завжди порожня балаканина
«Спільна справа» просто взяла і вирішилася зробити це, нікого не спитавши», - говорить Ігор Янков, депутат федерального парламенту від правої партії «Свобода», чиї активісти також були на фронті революції. «Це небезпечний прецедент. Наступними у нас з'являться мародери. Ми не повинні дозволити до цього дійти», - сказав він мені.
Так, в понеділок вдень Янков приїхав до Міністерства юстиції з групою інших революційних законодавців з метою умовити «Спільну справу» відступити. Через кілька годин вони погодилися. Банду хуліганів, яка всю ніч охороняла вхід, змінила інша - праве угруповання молоді з партії «Свобода», теж у масках і камуфляжі, теж з битами і ножами. До обіду вони запросили одного чиновника міністерства увійти в будівлю і оцінити збиток. Жінка середніх років з виразом смиренного страху на обличчі рвонула повз охоронців. Однак її поява аж ніяк не прояснила того, хто ж все-таки тут головний.
***
У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.