Та історія, яку нам розповідають про охопилений протестами Київ, має дуже слабке відношення до дійсності.
Таке ми вже бачили. Поточні два місяці українські протести західні ЗМІ малюють згідно з добре відрепетируваним сценарієм. Борці за демократію б'ються з авторитарним режимом. Демонстранти вимагають, щоб їм дали право бути частиною Євросоюзу. Але російський президент Володимир Путін позбавив їх шансу на свободу та процвітання, - пише Шеймус Мілн у виданні The Guardian BTW.
Цю історію ми чули і чуємо в тій чи тій формі знову і знову, в тому числі, десять років тому, коли в Україні почалася підтримана Заходом помаранчева революція. Але вона має дуже слабке відношення до дійсності. Євросоюз ніколи не пропонував і навряд чи коли-небудь запропонує Україні вступити в свої ряди. Так вже було в Єгипті торік: президент, якого хочуть вигнати протестувальники, був обраний у ході виборів, які міжнародні спостерігачі визнали справедливими і чесними. А багато з тих, хто вийшов на вулиці, зовсім не прагнуть до демократії.
З повідомлень ЗМІ не дізнатися, що в центрі протестів і нападів на державні установи стоять радикально праві націоналісти і фашисти. Одна з трьох основних опозиційних партій, що стоять на чолі протестної кампанії, це крайня права антисемітська Свобода, і її лідер Олег Тягнибок стверджує, що Україну контролює «московсько-єврейська мафія». Однак американський сенатор Джон Маккейн минулого місяця радісно вийшов разом з ним на сцену в Києві. Партія, яка сьогодні заправляє в місті Львові, на початку місяця очолила смолоскипну хода у складі 15 000 чоловік в пам'ять про лідера українських фашистів Степана Бандеру, чиї загони воювали на боці нацистів в роки Другої світової війни і брали участь у винищуванні євреїв.
Відбувається так, що на тижні, коли відзначався День пам'яті Голокосту, заснований на честь визволення Освенціуму Червоною Армією, західні політики вітали на вулицях Києва прихильників тих, хто допомагав здійснювати геноцид. Але Свободу під час протестів зараз відтіснили в бік ще більш екстремістські угруповання, такі, як Правий сектор, який вимагає «національної революції» і загрожує «затяжною партизанською війною».
А ЄС не звертає на це увагу. Йому ніколи: він підштовхує Україну до підписання угоди про асоціацію та обіцяє їй кредити в обмін на введення режиму суворої економії в рамках запропонованої Німеччиною ініціативи з відкриття України для західних компаній. Протести спровокувала відмова Віктора Януковича від пропозиції ЄС, після чого Путін запропонував Україні допомогу на 15 мільярдів доларів.
Промисловість на сході країни орієнтована на російські ринки, і конкуренція з боку ЄС її згубить
Але українці дуже неоднозначно ставляться як до європейської інтеграції, так і до протестів. Між ними в цих питаннях існує глибокий розкол, і лінія цього розколу простяглася в основному між російськомовним сходом і півднем (де досі солідною підтримкою користується комуністична партія), і націоналістично налаштованою західної Україною. Промисловість на сході країни орієнтована на російські ринки, і конкуренція з боку ЄС її згубить.
Захід із 1990-х років намагається використовувати цю історичну лінію розколу в Україні, щоб послабити російський вплив. Серед іншого, він наполегливо намагається втягнути Україну в НАТО. Лідерів помаранчевої революції Захід спонукав направити українські війська в Ірак і Афганістан.
Просуванню НАТО в східному напрямку завадила війна 2008 року в Грузії, а також обрання Януковича на платформі неприєднання. Але генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен сьогодні розвіяв усі сумніви в тому, що спроби ЄС спокусити Україну тісно пов'язані з військовою стратегією Заходу. Він заявив, що невдалий пакт з Україною міг стати «великою підмогою для євроатлантичної безпеки».
Цим пояснюється те, чому такі політики, як Джон Керрі та Вільям Хейг, так люто засуджують насильство української міліції (в лавах якої є вже кілька убитих). Але в той же час, вони проявляють виняткову стриманість з приводу вбивств тисяч протестувальників після торішнього перевороту в Єгипті.
Звичайно, Януковича ніяк не можна назвати прогресивним керівником. Його стійко підтримують мільярдери - олігархи, які взяли під свій контроль ресурси і приватизували компанії після розпаду Радянського Союзу. Водночас, вони фінансують опозиційних політиків і протестувальників. Одне з пояснень нинішніх проблем українського президента полягає в наступному: усталеній кліці олігархів набридло заступництво влади самовпевненої групи вискочок, відомої під назвою «сім'я».
Приєднатися до протестів багатьох простих українців змусило невдоволення цими гротескними зловживаннями, корупцією та нерівністю, економічний застій в Україні, бідність, а також обурення жорстокими діями міліції
Приєднатися до протестів багатьох простих українців змусило невдоволення цими гротескними зловживаннями, корупцією та нерівністю, економічний застій в Україні, бідність, а також обурення жорстокими діями міліції. Як і Росію, Україну розорила проведена в пострадянські роки неоліберальна шокова терапія і масова приватизація. За п'ять років країна втратила більше половини свого національного доходу і до цих пір повністю не відновилася.
Але основні лідери опозиції і протестного руху не пропонують якоїсь дієвої альтернативи, і вже точно не збираються кидати виклик олігархії, що тримає країну чіпкою хваткою. Янукович вже пішов на серйозні поступки опозиції, відправивши у відставку прем'єр-міністра, запросивши в уряд лідерів опозиції і скасувавши прийняті в цьому місяці жорсткі закони проти протестувальників.
Скоро стане ясно, заспокоять ці заходи протестуювальників або додадуть їм сил. Проте небезпека розростання конфлікту (а провідні політичні діячі вже попереджають про громадянську війну) цілком серйозна. Є інші кроки, здатні зупинити кризу: створення широкого коаліційного уряду, проведення референдуму про відносини з ЄС, відмова від президентської системи на користь парламентської і розширення регіональної автономії.
Розкол України не буде чисто українською справою. Подібно до того, як Китай починає кидати виклик пануванню США в Східній Азії, розкол в Україні може залучити зовнішні сили, а це призведе до стратегічного зіткнення. Лише самі українці зможуть подолати свою кризу. А тривале зовнішнє втручання небезпечне і провокаційне.
Переклад: ИноСМИ
***
У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.