Тривала боротьба політичних сил позбавляє країну перспектив, пише Независимая газета
Період невизначеності в українській політиці затягується. Жодна з основних політичних сил – ні Юлія Тимошенко і однойменний блок, ні Партія регіонів з лідером Віктором Януковичем, ні глава республіки Віктор Ющенко і пропрезидентська Наша Україна – Народна самооборона (НУ-НС) – не має контрольного пакету у владному розкладі. У таких умовах подальший розвиток ситуації на політичній арені України, найімовірніше, протікатиме за одним з трьох сценаріїв.
Перший і, мабуть, найбільш ймовірний – збереження поточної невизначеності. Назвемо його туманним. Другий – коли один з політичних гравців в результаті виборів або іншим шляхом все-таки зуміє перехопити ініціативу у опонентів і почати одноосібне правління. Третій варіант є в деякій мірі проміжним і компромісним і тому найскладнішим для реалізації – коли всі гравці оформлять прозорі правила гри у вигляді Конституції або широкого компромісного договору і візьмуть на себе зобов'язання дотримувати ці правила неухильно в ході подальшої політичної боротьби. Зупинимося детальніше на кожному з них.
Туманний сценарій, який вже майже чотири роки реалізується в Україні, днями отримав черговий розвиток. Вихід депутатів Ігоря Рибакова, члена Блоку Юлії Тимошенко (БЮТ), і Юрія Бута (партія НУ-НС) зі своїх фракцій в ході пленарного засідання 6 червня поставив правлячу демократичну коаліцію на межу розпаду. Згідно з українською Конституцією і регламентом Верховної Ради, Кабінет Міністрів формується коаліцією депутатських фракцій, до складу якої входять більшість народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради України.
Тепер в демократичної коаліції цієї більшості в парламенті немає, їх залишилося лише 225 осіб замість 227. Це означає, що якщо за десять днів помаранчеві не знайдуть, ким заповнити кадровий пропуск, або не створять нову коаліцію за участю третіх сил у Верховній Раді, наприклад, Комуністичної партії України або Блоку Литвина спікер парламенту Арсеній Яценюк буде змушений оголосити про розвал коаліції і відставку уряду. За цим прослідують складні переговори про створення нової коаліції швидше за все вже за участю Партії регіонів або зовсім чергові дострокові вибори у Верховну Раду, які можуть відбутися лише в кінці вересня, оскільки з часу попередньої кампанії має пройти рік.
У будь-якому разі всі ці сценарії є черговим витком безперервного політичного протистояння, що охопило Україну з часу помаранчевої революції 2005 року. І проблема навіть не в тому, що серед основних політичних сил України немає єдиної думки про напрям подальшого розвитку республіки, або не в тому, що кожне з п'яти посткучмівських урядів починав роботу із скасування більшої частини вирішень попередників. Головне в тому, що доки не є видимими можливості виходу з цієї смуги політичної нестабільності і невизначеності.
Ще небезпечніший момент для майбутнього країни, який привнесла революція 2005 років, – так звана загибель права – термін, введений російським юристом Сергієм Мірзоєвим відносно помаранчевої України, означає, що віднині державою править не закон, а політичні інтереси.
Сьогодні це особливо помітно на прикладі взаємин Президента Ющенка і прем'єр-міністра Тимошенко. Главі держави вдається повністю блокувати роботу уряду, користуючись лише розмитістю формулювань Основного закону в частині розділення повноважень між Президентом і прем'єром, а також частковим контролем над судовою системою.
Перший сценарій ризикує залишатися домінуючим в найближчій і середньостроковій перспективі ще і тому, що кожна з трьох провідних політичних сил має можливість часткового впливу на одного або двох своїх противників, блокуючи тим самим невигідні для себе альянси і рішення.
Наприклад, частина членів НУ-НС симпатизують Юлії Тимошенко і час від часу саботують вказівки Ющенка, невигідні для БЮТ. А група прибічників Ріната Ахметова в Партії регіонів має тісні зв'язки з Секретаріатом Президента і лобіює рішення, потрібні Віктору Ющенку.
Переходячи до другого сценарію з домінуванням одного з провідних політичних гравців України, поважно зазначити, що частково він вже реалізований. Сьогодні Віктору Ющенку удалося стати ключовою політичною фігурою країни. Це вийшло завдяки вже згаданим методам гнучкого підходу до права, а також креативності і філігранної роботи Віктора Балоги, глави Секретаріату. В даний час створені такі умови, при яких без згоди Ющенка (читай: Балоги) не вдається прийняти жодного більш менш важливого рішення, в якій би сфері це не відбувалося – в економіці, судочинстві або при рішенні кадрового питання. Слабким міцем правлячого тандему є вибори президента 2010 року і украй низькі рейтинги довіри Президентові Ющенку, що в нинішніх умовах доки не дає шансів чинному главі держави, розраховувати на другий термін без серйозних змін до Конституції або навіть радикальніших кроків.
Ще кілька місяців тому лідируючим претендентом на лаври переможця кампанії 2010 років вважалася прем'єр-міністр Юлія Тимошенко. Маючи позитивну динаміку зростання довіри з боку населення, глава БЮТ розраховувала використовувати пост глави уряду як трамплін для президентських виборів. На руку Тимошенко грали повноваження прем'єр-міністра, які, згідно з компромісними поправками в Конституцію від 2004 року, відводили президентові роль статиста. Але в реальності все вийшло інакше. Секретаріату Президента удалося обернути переваги прем'єр-міністра проти неї. Так, обіцяне Юлією Тимошенко в ході останньої парламентської кампанії повернення населенню вкладів Ощадбанку СРСР було реалізовано лише частково, уряду просто не вистачило грошей на популістську програму БЮТ. Велика частина вкладників так і не отримали обіцяну Юліну тисячу (видавали по 1000 гривень), а ті, хто отримав, зробили це в умовах черг і тисняви. До всього іншого роздача грошей ще більше підстебнула інфляцію в республіці, відповідальність за яку несе уряд.
У результаті за п'ять місяців при владі Юлія Тимошенко більше втратила, ніж отримала. Черговою поразкою обернулися і підсумки дострокових виборів мера Києва і депутатів Київської ради, ініційовані БЮТ. В результаті Олександр Турчинов, віце-прем'єр і права рука Тимошенко, програв вибори чинному мерові Леоніду Черновецькому. А блок останнього позбавив БЮТ статусу провідної партії.
Українські експерти, коментуючи останні невдачі Тимошенко, вважають, що у прем'єра все ж є шанси до президентських виборів змінити ситуацію в кращу сторону. Віталій Бала, директор Агентства моделювання ситуацій, вважає, що «вибори 2010 років стануть своєрідним Рубіконом для Юлії Володимирівни. Програвши їх, вона швидше за все не зможе виграти і потім». Перемога Тимошенко на виборах означатиме перехід до авторитаризму з домінуванням БЮТ, тому що саме прем'єр є найбільш сильною і безкомпромісною фігурою української політики. Але за наявності серйозного противника в особі Віктора Януковича, а також активних дій Секретаріату Президента гарантованої перемоги Тимошенко на президентських виборах чекати не доводиться.
Третій сценарій дозволив би Україні здолати тривалий період політичної кризи шляхом прийняття компромісного варіанту Конституції або іншої угоди. На початку травня з'явилися чутки про те, що Партія регіонів і БЮТ у відповідь на дії Президента Ющенка почали переговори про компромісний варіанті Конституції, що має на увазі перехід до двопартійної політичної системи. Прийняття нової редакції Основного закону дозволило б створити прозорі правила політичної боротьби, що стало б важливим етапом становлення довгострокових демократичних інститутів України. Але торги при переговорах за Конституцією носять явно ситуативний характер і використовуються політичними сторонами як розмінна монета для досягнення інших важливих цілей. У таких умовах не варто чекати появи збалансованого і довгострокового документа, який би зупинив кризу або створив передумови для його дозволу. На жаль, чинна українська еліта довела свою нездатність жертвувати миттєвими політичними інтересами заради довгострокового процвітання і розвитку республіки.