У вівторок продовжився дводенний візит до України делегації Євроатлантичного союзу на чолі з генеральним секретарем НАТО Яапом де Хооп Схеффером, пише Российская газета
Переговоривши з керівництвом країни, 26 послів НАТО відправилися в університетські та промислові центри країни.
Вечір першого дня перебування в Україні генсек НАТО провів в компанії прем'єр-міністра Юлії Тимошенко. Проте після зустрічі з нею Схеффер був небагатослівний, віддавши ініціативу прем'єрові. Тимошенко ж вкотре озвучила тезу про необхідність референдуму перед вступом до НАТО, але сама відмовилася відповідати на запитання, як би вона проголосувала. "Мої власні думки не мають значення. Я діятиму так, як визначиться український народ", - сказала прем'єр. Тут же, перед камерами вона подарувала Схефферу книгу Стратегія економічного і соціального розвитку України 2004-2015 під редакцією Віктора Януковича.
"Тут сказано, що вже в 2008 році Україна повинна стати членом НАТО", - пояснила Тимошенко глибокий сенс подарунка. Схеффер у відповідь пообіцяв вивчити українську мову і запросив представників всіх політичних сил країни до Брюсселя, в штаб-квартиру НАТО.
Віктор Янукович, про якого раз у раз згадувала Тимошенко, в реальності залишився за кадром. Єдиним проявом активності лідера Партії регіонів за два останні дні стало інтерв'ю, в якому він назло прем'єру, а також і президентові України висловився за проведення референдуму перед отриманням ПДЧ.
Втім, виступ лідера опозиції стосувався перш за все питань внутрішньої політики, можливості нових коаліційних переговорів і т. д.
Очевидно, що крім заявлених цілей - перевірки виконання існуючих планів Україна - НАТО і знайомства з думкою простих українців - однією із важливих складових натовського десанту є спроба на місці розібратися в хитросплетіннях української політики, в яких, здається, остаточно заплуталася і сама національна еліта. Вступ України до НАТО - це довгостроковий проект, що вимагає стратегічного планування, у тому числі і з боку альянсу. Але будувати сьогодні довгострокові плани щодо України категорично неможливо. У чому і змогли переконатися натовські посли.
Низький рейтинг головного євроінтегратора Віктора Ющенка, чутки про відставку прем'єра і нову широку коаліцію за участю Партії регіонів, невиражена явно позиція самої Тимошенко стосовно НАТО, конституція, що рясніє юридичними нестикуваннями - таке передозування невизначеності повинне охолодити ентузіазм з приводу України у брюссельських чиновників.
Якщо в НАТО, мабуть, хочуть зрозуміти, на кого краще робити ставку і чи вартує її робити взагалі, то перші особи України, очевидно, використовують візит (власне військова тематика під час візиту практично не зачіпається, тільки політика) для того, щоб переконати світові столиці, що це вони ті єдині, з ким варто мати справу. Адже питання вже не в самому ПДЧ або членстві, а в прийдешніх президентських виборах, де негласна підтримка Заходу може схилити чашу терезів в ту або іншу сторону, як це вже було під час оранжевої революції.
Нарешті, візит 26 послів і генсека має цілком утилітарну мету - зондування громадської думки. Вона офіційно заявлена, та варто звернути увагу на географію цього зондування: Львів, Харків, Дніпропетровськ. Якщо зі Львовом все зрозуміло: у цьому місті українська влада продемонструвала повну одностайність народу і партії євроінтеграторів (хоч і там не обійшлося без антинатовських пікетів), то у Дніпропетровська і Харкова є своя родзинка. Тут розташовані найбільші навіть за мірками колишнього СРСР оборонні підприємства - ракетно-космічний південмаш, машинобудівний завод ім. Малишева (танки, бронетехніка), оборонні НДІ і т.д.
Натовських послів демонстративно не цікавить думка гірників і металургів Донбасу, аграріїв Полтави і лісорубів Закарпаття. Вони зустрічалися із зброярами, ученими і студентами Харкова і Дніпропетровська. Тобто тими, хто в значній мірі визначає на місцях суспільні настрої. Ці міста, власне, - ключ до вступу України до НАТО. Переконати їх, що від вступу до НАТО і розриву з російською оборонкою український ВПК отримає виключно вигоду - і справу можна вважати вирішеною.
Тим часом
Про результати розвідки НАТО можна буде незабаром судити за рухами тіла трьох-чотирьох українських політиків і активізації пронатовської пропаганди, на яку українським урядом вже виділені чималі кошти.