Росія знайшла новий інструмент тиску на Україну в нафтогазових суперечках, пише Независимая газета
МЗС РФ зажадав від Києва припинити розробку нафтогазових родовищ на чорноморському шельфі через невизначеність їх правового статусу. У відповідь заявлено, що роботи ведуться на ділянках, які належать до зони компетенції Києва. На думку експертів, Москва розраховує отримати інструмент тиску на випадок протидії України прокладанню через свої води по дну Чорного моря газопроводу Південний потік.
«Українська сторона не видає ліцензії на територіях, які не належать до зони компетенції України», – заявив уповноважений Президента Віктора Ющенка Богдан Соколовський у відповідь на виражене РФ невдоволення. За його словами, подібні проблеми виникатимуть доти, доки не будуть завершені переговори з прикордонних питань, які, як зазначив Соколовський, затягуються не з української провини.
Нагадаємо, що департамент інформації і друку російського МЗС опублікував на своєму сайті коментар, в якому зазначив, що українські компанії спільно з компаніями третіх країн ведуть активну розробку нафтогазоносних площ на шельфі Чорного моря, зокрема в районі так званої Структури Суботіна. Крім того, намічено освоєння ресурсів газу в районі Піднімання Палласа. «Російська сторона звертає увагу, що вказані райони є предметом переговорного процесу між РФ і Україною з розмежування континентального шельфу і виняткової економічної зони в акваторії Чорного моря, – пояснили в зовнішньополітичному відомстві. – В зв'язку з цим вважаємо, що вказана діяльність носить протиправний характер і має бути припинена».
Наступного дня надйшла перша реакція у відповідь : керівник прес-служби МЗС України Василь Кирилич підкреслив, що його відомство не отримувало жодних документів, в яких би говорилися про вимоги припинити видобуток нафти і газу в Чорному морі. «Російська і українська сторони, як відомо, ведуть переговори з приводу розмежування Азовського і Чорного морів, а також Керченської протоки, проте сторони не досягали жодних домовленостей утримуватися від проведення геологорозвідувальних робіт в цій частині», – зазначив Кирилич. Він додав, що в 2007 році російська сторона почала в однобічному порядку видавати ліцензії на проведення розвідувальних робіт в Чорному морі і Україна звернулася з нотою в МЗС РФ про припинення таких дій, оскільки йдеться про райони, прилеглі до держкордону.
В середу Богдан Соколовський розширив цей коментар. «Не йдеться про те, що українська сторона проводить якісь роботи за межами своєї території або, навпаки, в межах російської території», – зазначив він в інтерв'ю Інтерфаксу. За його словами, українська сторона не один раз пропонувала сісти за стіл переговорів, щоб визначити умови роботи на чорноморському шельфі.
Тим часом цінність спірних ділянок з економічної точки зору вельми сумнівна, що дозволяє передбачати, що Москва висуває ці претензії до України в спробі створити новий інструмент тиску на сусіда у разі, якщо він вирішить протидіяти іншим економічним інтересам Росії в цьому регіоні. Наприклад, затягнути узгодження прокладання через свою ділянку Чорного моря підводного газопроводу Південний потік. Зазначимо, що прогнозні запаси природного газу на Структурі Суботіна, яка розташована в Чорному морі між Феодосією і Керчю і є однією з найбільш перспективних на чорноморському шельфі, складають близько 20–24 млрд. кубометрів. Промислові запаси нафти – близько 100 млн. тонн.
«Це чиста політика, – упевнений керівник служби стратегічного планування Асоціації прикордонної співпраці Олександр Собянін. – Україна, починаючи господарську діяльність на ділянках з невизначеним правовим статусом, намагається де-факто визначити кордон. У цій ситуації питання стає принциповим, і вже не має значення, скільки нафти або газу на них знаходиться».
«Щорічний видобуток там може скласти близько 1 мільйона тонн нафти за рік, – зазначає глава департаменту інвестиційного проектування компанії «2К Аудит – Ділові консультації» Світлана Савченко. – При цьому річний вжиток нафти Україною складає близько 15 мільйонів тонн щорік, з них більше 70% країна імпортує. Газу країна споживає близько 75 мільярдів кубометрів за рік, з них 55 мільярдів імпортується. Зрозуміло, що про жодне зниження енергозалежності за допомогою запасів цих ділянок говорити не доводиться». До того ж, як вважає експерт, можуть виникнути труднлщі з їх розробкою, оскільки українські компанії не мають достатнього досвіду для роботи на шельфі, яка технологічно є досить складною. Російським компаніям ці родовища також малоцікаві, враховуючи скромність запасів.
В зв'язку з цим більшість експертів сходяться в тому, що дана проблема є політичною і принциповою для обох сторін. До того ж невблаганно наближаються терміни укладання договорів про ціну постачань центральноазіатського газу, а разом з ними і період чергової напруженості з Україною, яка навряд чи погодиться на їхнє різке підвищення.
«Якщо в Росії козирем у всіх розбіжностях з Україною є питання ціни газових постачань, то в України свої аргументи і методи тиску, – вважає Савченко. – Можлива кампанія проти Південного потоку, який повинен пройти дном Чорного моря, – лише один з них. Також можна зазначити можливі перешкоди для Росії при вступі до Світової організації торгівлі (СОТ)». Тому не виключено, що проблему шельфу Росія може висунути на перший план в разі появи з боку України яких-небудь претензій до Південного потоку. Наприклад екологічних, аналогічно прибалтійських країн і Польщі, які сьогодні відчайдушно чинять опір прокладанню газопроводу Nord Stream по дну Балтики.
«Енергетичні проблеми сьогодні стають політичними, так що для їх вирішення можна використовувати будь-які важелі, – зазначає директор Інституту національної енергетики Сергій Правосудов. – До того ж дане питання за бажання сповна вирішуване, особливо з врахуванням накопиченого за останні роки досвіду. Аналогічна ситуація складалася і довкола родовищ на каспійському шельфі. Але сьогодні вчорашні спірні ділянки розробляються спільно компаніями Росії і Казахстану, і всі задоволені».