В суботу зранку до Кутаф’євої вежі Кремля сходилися православні священики. Одночасно з цим на сусідній Воздвиженці у поті чола працювали даїшники, розчищаючи за допомогою евакуаторів вулицю від припаркованих автомобілів, пише Независимая газета
Ці дві, здавалося б, за випадковим збігом обставин синхронізовані дії були пов'язані між собою ім'ям Володимира Путіна. Опівдні в Державному Кремлівському палаці прем'єр разом з патріархом Московським і всієї Русі Алексієм II повинен був слухати концерт, присвячений 1020-літтю Хрещення Русі, а через три години в Будинку прийомів уряду на Воздвиженці зустрічатися з українською колегою Юлією Тимошенко, щоб обговорити двостороннє економічне співробітництво. Концерт, присвячений святкуванню 1020-ліття Хрещення Русі, вінчав Архієрейський собор. Неабияк стомлений суперечками про майбутнє православ'я в Росії і світі, керівний склад Російської православної церкви (РПЦ) малими групами чинно простував з боку Манежної площі до Кутаф’євої вежі. Японські туристи були в захваті від такої концентрації православ'я – ряс, борід, золотих хрестів на масивних золотих ланцюгах. Не гаючи часу, вони розчохлювали відеокамери і фотоапарати. У розумінні інтуристів цей тур, безумовно, вдався.
З ще більшим захопленням вони напевно сфотографували б Володимира Путіна і Алексія II, проте в Державний Кремлівський палац, де це можна було б зробити, пропускали виключно за спецпропусками і квитками. Музикантів, співаків і хористів проводили службовим входом за окремими списками. Не минули металошукачів Патріарший хор храму Христа Спасителя з регентом Іллєю Толмачовим на чолі, дитячий хор Преображення, народний артист СРСР Юрій Башмет, який згідно з програмою, мав виконувати разом з камерним ансамблем Солісти Москви Анданте кантабіле для альта і струнних.
Початок концерту був призначений на 12 годину. Путін з'явився приблизно з 20-хвилинним запізненням. Залом прокотилася майже футбольна хвиля вставання. Зірвалися радісні аплодисменти, супроводжуючи прем'єра до місця в першому ряді. Патріархові не аплодували – не личить, але і без цього зал, що знову встав з крісел, тріпотів у пошані. Алексій II пройшов до трибуни на сцені. Пролунали і замовкли церковні гімни під склепіннями колишньої центральної обителі атеїзму – палацу, спеціально спорудженого для проведення з'їздів тієї партії, яка згідно зі статутом і програмою в Бога не вірила.
Патріарх говорив проникливо, звернувшись спочатку до Путіна, а потім вже до всіх інших – про святого благовірного і рівноапостольного князя Володимира, що хрестив свій народ в київській купелі, про десятиліття богоборства і мучеництва, пережитих Православною церквою після жовтня 1917 року. І знову – про матір російських міст – богозбережений Київ, недвозначно натякаючи на нехороші віяння та ідеологічні обмани нинішнього століття.
Київський акцент звучав не випадково. Святкування 1020-ліття Хрещення Русі затіяли навмисно, як асиметрична відповідь діям українського президента Віктора Ющенка, який намагається відірвати від РПЦ її українські єпархії. У Москві вважають ці кроки Ющенка недружніми, такими, що зачіпають не тільки духовні справи, але і такі, що впливають на геополітичну ситуацію в Росії. Тому і організували святкування в Москві, щоб продемонструвати трансграничну єдність РПЦ і вірність православній вірі. Святу справу, розпочату київським князем Володимиром Червоне Сонечко, в наші дні покликаний продовжити інший Володимир – із земель московських. “Православ'я невід'ємно пов'язало долі народів Росії, України і Білорусії. У нас спільні цінності і єдиний духовний шлях, початок якому був покладений у дніпровської купелі. І це безцінне багатство ми зобов'язані берегти”, – сказав Путін. І лише після цього почався концерт.
А вже через декілька годин у Путіна була можливість торкнутися болючої теми на зустрічі з українським прем'єром Юлією Тимошенко. Вона приїхала до Москви під приводом поспілкуватися з Путіним у форматі співголів двосторонньої міжурядової комісії з торговельно-економічної співпраці. Проте повістка зустрічі не обмежувалася нафтою, газом, рейдерськими захопленнями російського бізнесу на Україні, долею Чорноморського флоту і т.п. На українському горизонті видніються президентські вибори, і в боротьбі за електорат Тимошенко прагне при будь-якій слушній нагоді продемонструвати, на зло Ющенку, вміння вести конструктивний діалог з Москвою. Принципово важливо для неї показати, що запевнення про абсолютно нову динаміку російсько-української співпраці не порожні слова. І над 11 пріоритетами партнерства, прийнятими з її подачі два місяці тому, йде методична робота.
Що стосується Путіна, то для нього Тимошенко хай далеко не завжди зручний і прогнозований, але єдиний партнер для переговорів, у якого є реальні шанси перемогти на майбутніх президентських виборах в Україні. Ще не факт, що в Москві остаточно визначилися, на кого з потенційних претендентів на посаду глави української держави ставити, проте Тимошенко підіграють і заради підтримки її політичного реноме готові йти на поступки. Зокрема, одним із підсумків суботніх переговорів стала згода російської сторони натиснути на середньоазіатські держави, щоб вони не поспішали до переходу на світові ціни. “Саме середньоазіатський газ постачається на Україну”, – пояснив логіку цього рішення Путін на підсумковій прес-конференції. Українські журналісти попросили у російського прем'єра поради для Тимошенко на випадок, якщо вона виставить свою кандидатуру на президентських виборах. “Юлія Володимирівна самодостатній, ефективний і популярний в своїй країні політик. Ні чиїх порад вона не потребує”, – зазначив Путін. Тимошенко слухала це визнання з переможною посмішкою. Візит до Москви точно вдався.