Юрій Лужков не хоче "втрачати Севастополь", пише в сьогоднішньому номері газети Время новостей кореспондент Юлія Хомченко.
Зовнішньополітичні амбіції не дозволяють мерові Москви Юрію Лужкову спокійно дивитися на події в сусідів Росії. Столичний градоначальник, якого вже оголосили персоною нон грата в Україні і якого не бажає бачити навіть близько біля грузинських кордонів офіційний Тбілісі, учора знову відзначився на ниві народної дипломатії. Під час обговорення міської програми підтримки співвітчизників за кордоном пан Лужков у черговий раз вибухнув нищівною критикою на адресу української влади, яка реалізує у себе в країні політику "витиснення російського фактора". І виступ мера явно відрізнявся за тоном від стриманих переговорів прем'єр-міністрів Росії й України Володимира Путіна і Юлії Тимошенко, які недавно пройшли в Москві, що торкнулися зокрема й долі Чорноморського флоту.
За словами Лужкова, становище російськомовних громадян в Україні не що інше, як "моральний удар" по росіянах. "Принаймні особисто я це відчуваю, коли бачу, що роблять там стосовно російської мови і культури, - пояснив столичний мер. - Адже доходить до того, що вчителям російської платять набагато менше, ніж іншим предметникам, які ведуть уроки української. І це там, де весь лівий берег думає і говорить російською мовою!"
При цьому, зважаючи на все, реакція Києва на ці слова Юрія Лужкова зовсім не хвилює. "Мене можуть двічі зробити неприйнятним!" - продемонстрував він своє ставлення до рішень української влади і заявив, що подібні дипломатичні санкції його не лякають. Мова ж градоначальника, який є одним з лідерів "Єдиної Росії", була адресована не українським керівникам, а Кремлеві і Білому дому. "Важко уявляються перспективи, якщо ми втратимо Крим і Севастополь, хоча ми постараємося цього не допустити, і думаю, керівництво країни це розуміє. Але те, що робиться в Україні, абсолютно не відповідає договорові 1998 року про дружбу, співробітництво і партнерство. Я вважаю, що нашій країні потрібно прийняти рішення про припинення, а не продовження цього договору. Це принципове питання", - дав рекомендації керівництву країни пан Лужков.
Звинувачення національної еліти України в застосуванні "русофобії як основної політики" і "витісненні російської мови з усіх сфер життя - від органів влади до дитячих садів" підтримав і запрошений у столичну мерію голова російської громади Криму, замголови Верховної ради автономної республіки Сергій Цехов. Він заявив про необхідність "консолідації російських співвітчизників" у Криму як єдиної опори для зміцнення російських позицій у регіоні. Пан Цехов попросив при розподілі бюджету міської програми підтримки всього російськомовного зарубіжжя в першу чергу звернути увагу на найближчих сусідів. "Фінансування російських діаспор в Україні, цієї колиски російського православ'я, збільшується не так, як би нам хотілося, а хотілося б більше, - скаржився представник Криму. - Пріоритет має мати і Україна і Крим, щоб зробити його невід'ємною частиною Росії та вічною базою Чорноморського флоту".
Трирічний бюджет московської програми підтримки російських діаспор у 2009-2011 роках складе 804 млн руб. І те, що поряд із прибалтійськими державами, російськомовним жителям яких Москва приділяла особливу увагу, Україна буде представлена в зовнішній політиці столичної влади "особливим чином", Юрій Лужков учора гарантував. Власне, саме посилення "українського вектора" зовнішньої політики мерії, а також те, що тепер департамент зовнішньоекономічних і міжнародних зв'язків міста буде приділяти більше уваги не тільки колишнім співвітчизникам, які залишили Росію у свідомому віці, але і їхнім нащадкам, і є головними нововведеннями третьої за рахунком програми сприяння співвітчизників, прийнятої мерією.
Як зізнався в бесіді з кореспондентом ВН автор програми, керівник департаменту Георгій Мурадов, фінансування її в порівнянні з попередніми роками якщо і виросло, то лише з урахуванням індексу інфляції. Та й видаткові статті суттєво не змінилися: 42% бюджету програми піде на пропаганду російської мови і культури, 23% - на підтримку національних об'єднань і церковних громад, інші кошти розділять на надання складної медичної допомоги (14%), інформаційну політику (8%) і т.д.
Виділені Москвою кошти пан Мурадов оцінив у 15% від необхідних фінансових уливань у підживлення російської діаспори як одного з інструментів "народної дипломатії" і створення "могутнього інструмента реалізації російських інтересів". Проте, у мерії визнають і те, що вкладені в діаспору гроші не є гарантією успіху російської зовнішньої політики навіть у поєднанні з голосними заявами Юрія Лужкова. "У даному випадку цифрами політику не виміряти, усе залежить від глобальних світових принципів впливу", - вважає Георгій Мурадов.